Чи можна виховати чемпіонів без биття? ФОТО

23 жовтня, 14:53   0
Ілюстрація Ольги Матвієнко

Факт, що зворотній бік спорту – це синці і приниження від тренерів, дуже засмутив нас і викликав чимало запитань. Випливло це все після публікації про інцидент на художній гімнастиці в Полтаві, де тренера звинувачують у побитті спортсменки Насті Неділько. Соцмережі зарясніли зізнаннями, що до дітей наставники застосовують силу.

Відкрились і такі факти, що дехто з батьків заохочує прикладання руки з боку тренера, бо не вірить, що великий спорт може бути без фізичних покарань.

Тож ми дізнались у наставників та відомих спортсменів, батьків, чи можна виховати чемпіонів без биття?

Ольга Кічасова, тренер з веслування, заступниця директора ДЮСШ з веслування на байдарках і каное, мама і тренерка найтитулованішої веслувальниці Полтавщини Марії Кічасової-Скорик:

– я проти насилля, у ньому немає необхідності. Є багато інших прийомів у діяльності тренера, які дають змогу знаходити спільну мову з вихованцями, досягати високих результатів. Для мене прояв рукоприкладства – ознака слабкості, значить, людина не впорується. Якби мою доньку на тренуванні вдарили, то більше б до цього тренера дитина не пішла. Мій чоловік, Сергій Кічасов – наставник багатьох титулованих спортсменів, також не застосовує насилля. Більше того, у мене 9 тренерів, я бачу тренування особисто, спілкуюся з батьками та дітьми, жоден тренер такого не допускає у нашій ДЮСШ.

Наталія Голяк, мама відомої веслувальниці, чемпіонки Європи Анастасії Горлової (Львів, Анастасія – напарниця Марії Кічасової-Скорик, потрапила у «Топ-100 найвпливовіших осіб Львівщини» від MediaStar, у номінації «Прорив року»):

– якби мою дитину били, більше б до цього тренера не повела б. Як мама я проти фізичного впливу на спортсменів, вважаю, що таким чином нічого не досягнути.


Микола Семеняга, чемпіон Європи з боксу, директор ДЮСШ №4 Полтави:  

– не виправдовую насилля, проти нього. Мені було 10, коли я прийшов на бокс, сам. Вже пізніше мій батько став тренером, і я перейшов до нього. Як тренер, він дуже жорсткий, ми могли приїхати зі змагань, я ще не відпочив, але він піднімав мене на пробіжку. Я казав, що ще не виспався, ще аргументи знаходив, мовляв, он хтось відпочиває, а я.... На що батько говорив: «Ти ж хочеш бути чемпіоном, то вставай і біжи!». Тобто мотивація, вимоги більші до мене як до сина, аніж до інших. Але ніякого фізичного насилля не було. У нас бокс, і однак тренер не може вдарити вихованця чи вихованку. Вважаю, що тренери не повинні силою виховувати спортсменів.

Микола Семеняга

Олена Кришталь, майстер спорту зі спортивної гімнастики, VIP-тренерка спортивного клубу, 22 роки тренерського стажу: 

– звісно, можна виховати без биття. Насилля породжує насилля й агресію. Лише здоровою конкуренцією і заохоченням, мотивацією і працею можна виховати чемпіонів. Комусь дано від природи, а хтось більше працює над собою, не маючи таланту, однак і ті, й інші можуть досягати вершин своїми стараннями. Як майстер спорту зі спортивної гімнастики, скажу, що нас не били. Фізичне покарання відбило б бажання до занять і досягнення результатів. Адже насилля вселяє страх, а дитина може перестати боятись у будь-який момент, наприклад перед чемпіонатом, і більше ти ніяк на неї не вплинеш, нічого не доб’єшся.

Олена Кришталь

Олена Кришталь

Максим Іваньков, заслужений тренер України, стаж тренера-викладача більше 30 років, працює в ДЮСШ №4 Полтави:

– насилля недопустиме, ніколи ні за яких умов. Тренер – це педагог і психолог, має знайти підхід, інакше йому робити нічого в цій професії. До тренера діти ідуть самі і батьки їх ведуть, це більше, ніж вчитель у школі, бо там обов’язок (хоча і школи можна міняти), а тут бажання дитини. Тренер має дбати про довіру до нього, про психологічний комфорт у колективі, здорову атмосферу. Я в Полтаві з 1995 року, такого випадку не пам’ятаю. Ми, колеги, приголомшені інцидентом.

Наталія Іванькова (у минулому – Куліненко, дружина Максима Іванькова лише кілька років), мастер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу та бодібілдингу, чемпіонка світу-2017 серед жінок М1:

– головна задача тренера – прищепити любов до спорту. Якщо дитина, котра прийшла і хоче займатись спортом, то буде старатись, аби все виходило. Буде ловити кожне слово тренера. Між тренером і спортсменом повинен бути тандем, порозуміння – тоді й буде результат. Якщо щось не вдається – терпінням слід ідти до мети, а не биттям.

До речі, Чемпіонка світу з пауерліфтингу Наталія Іванькова 15 років ішла до мети. 

Тетяна Синиця, тренерка з черлідингу (філія ДЮСШ №4), стаж викладання спортивних танців – 10 років:

– я однозначно проти биття дітей, це неприпустимо. Інші педагогічні методи, психологічний вплив, заохочення – от це моя методика. Я одразу навіть сприйняла ваше запитання, що воно про додаткові фізичні навантаження, як, наприклад, віджимання, таке ми застосовуємо. А от насилля – ні. Багато хто чув, що в Китаї спортсменів б’ють, але чи так це, не знаю точно. Від батьків я теж чую, що десь до дітей застосовують насилля, сподіваюсь, у нас без цього. Так, я розумію, що не з кожної дитини буде чемпіон чи чемпіонка, але, може, ця дитя проявить себе в чомусь іншому. 

Думка психотерапевта

Марина Гурнік, психотерапевтка, сексолог, має досвід роботи з дітьми, які потерпали від насилля, серед них і пов’язані зі спортом.

– Один зі випадків – тато хотів реалізувати власну мрію через сина, віддав його на великий теніс, хоча 11-річний хлопчик хотів на музику. Він пресував дитину за невдачі, називав ганчіркою, не хвалив ні за що, лише докоряв, що стільки грошей і счасу вкладає, а віддачі не бачить. Через кілька місяців таких занять (благо, тренер не чинив насилля над дитиною, але і морального тиску з боку батька хлопчику вистачило) у підлітка почалися енурез, заїкання, розлади сну. Мама хлопчика терпіла це все, а потім втрутилась у ситуацію. Завдяки ппихотерапії без медикаментів дитину вдалось повернути до нормального життя. Нині хлопчик не займається великим тенісом, йому дозволили музику, як і бажала дитина, – розповіла Марина Гурнік.

Як батькам, так і тренерам психотерапевтка нагадує, що насилля над дітьми, як фізичне, так і моральне – неприпустимі.

– Важливо домовлятись, розбивати великі цілі на маленькі задачі і хвалити за їх досягнення. Не впадати у відчай і не засмучувати дитину через програш чи те, що не виходить на тренуванні, – радить фахівчиня.

Насилля веде лише до агресії та неврозів – резюмує психотерапевтка.

Марина Гурнік

Читайте також: секс, стосунки, самооцінка – із цим найчастіше йдуть до психотерапевта.

Автор: Ніна Король

Спорт 23 жовтня, 14:53

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції