Опішнянська малювальниця стала заслуженою майстринею України. ФОТО

13 березня 2019, 08:30 0

Малювальниця з Опішного Ірина Мирко отримала звання заслуженого майстра народної творчості України.

Про це повідомляє Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.

Указом Президента України №58 від 06 березня 2019 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня» за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм звання заслуженого майстра народної творчості України присвоєно Ірині Василівні Мирко – художниці Національного музею-заповідника українського гончарства.

Ірина Василівна Мирко – малювальниця, гончарка, заслужений майстер народної творчості України.

Як пишуть про пані Ірину колеги, вона закінчила відділ гончарства Опішнянської філії Решетилівського СПТУ № 28 (1992). Працювала малювальницею в Опішнянському заводі «Художній керамік» (1992–1995), майстром виробничого навчання в Колегіумі мистецтв у Опішному (2000–2003). Нині – художник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Досконало опанувала технологію гончарного виробництва, традиції опішненської мальовки глиняних виробів, які майстерно осучаснює, відповідно до актуальних потреб та естетичних уявлень. Віртуозно декорує рослинним орнаментом широкий асортимент художньої кераміки (вази, глечики, тикви, ринки, горщики, куманці, миски, тарелі, свічники, зооморфну скульптуру, дрібну сюжетну пластику), виготовляє традиційну дитячу глиняну іграшку. На сьогодні постає однією з небагатьох малювальниць глиняних виробів, яка самовіддано продовжує й розвиває традиції опішненської художньої кераміки.

Активно передає значний творчий досвід дітям, школярам, студентам. Працювала майстром виробничого навчання Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному». Проводить гончарські майстер-класи, у тому числі з гончарської мальовки, для відвідувачів музею-заповідника (2000 ‒ донині), учасників щорічної Е-літньої академії гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів (2010 ‒ донині), Всеукраїнських гончарських фестивалів (2000‒2001), Міжнародних молодіжних гончарських фестивалів (2007 − донині). Бере участь у наукових музейних проектах з реконструкції прийомів роботи давніх гончарів та виготовлення ліпленої кераміки.

Учасниця регіональних, всеукраїнських, національних і міжнародних художніх виставок. Її твори експонувалися на виставках у Опішному, Полтаві, Сумах, Львові, Києві, Скопині, Суджі.

Лауреат Всеукраїнського культурно-мистецького свята «Лесина осінь» (Ялта, 2005), Фестивалю Всеукраїнського громадського руху «Не будь байдужим!» (Яготин, 2006), Фестивалю народних ремесел (Дніпропетровськ, 2007). Одним із лейтмотивів традиційного темарію стала творчість геніального українського поета Тараса Шевченка, вершинним виображенням якого стала серія з 15 опішненських тарелів «Заповіти українського Пророка» (Опішня, Київ, 2014, постійно експонується в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України).

Наймасштабніший творчий проект (2013–2015) ‒ відновлення майоліки на фасадах будинку колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (1914‒1916; архітектор Василь Кричевський, будівничий Юрко Лебіщак) та майоліки довколишнього паркану.

Роботи малювальниці:

Постійна учасниця Національних днів гончаря (2000‒2011), Національних фестивалів гончарства (2012‒2018), Міжнародних мистецьких ярмарків «Гончарний Всесвіт в Україні» («PotteryUniverseUkraine», 2010‒2018), де популяризує гончарство, проводить майстер-класи. Представляла українську художню кераміку на міжнародних художніх заходах, зокрема ІІІ і V Міжнародних фестивалях гончарів (Скопин, 2007: диплом переможця в номінації «Мистецьке партнерство»; 2013: диплом).

Унікальні твори Ірини Мирко є в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, а також у Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», Державному музеї іграшки, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, у приватних колекціях.
Колектив музею пишається визнанням колеги та щиро вітає її.