Перший Сонячний бал у Полтаві: як це було. ФОТО, ВІДЕО

22 березня 2019, 08:00 0

21 березня, у Всесвітній день людей із синдромом Дауна, у Полтаві вперше провели «Сонячний бал» – захід, який показав громадськості, що сонячні люди серед нас, вони потребують уваги і турботи, а інклюзія – не міф, а реальність в освіті, хоча втілюється повільно.

Бал об’єднав родини, котрі виховують дітей із синдромом, педагогів, волонтерів, благодійників, лікарів.

У краєзнавчому музеї зібралось кілька сотень людей – навіть місця бракувало, гості з’їхалися з різних міст та сіл України, не лише з Полтавщини.

В Україні проблема існує давно, тож бали, аби показати, що сонячні люди – такі ж члени соціуму, як і всі інші, організовують у різних містах. А от у Полтаві такий уперше.

– Ми прагнемо, щоби це було початком чогось нового, щоб продовжилась та традиція і те привернення уваги, адже з кожним роком все більше людей долучаються: хтось хоче стати волонтером, хтось в інший спосіб допомагати, розвивати і показати, які можливості є в дітей із синдромом Дауна. Полтава, можна сказати, є доброчинною, люди мають добрі серця, – розповів Володимир Раковецький, директор Благодійного фонду «Карітас Полтава».

Аби провести цей бал, благодійний фонд оголошував через ресурсний центр «Зміст» збір коштів на костюми – полтавці відгукнулись, дітлахам пошили гарне вбрання, у якому вони змогли показати свої таланти публіці. Стільки радощів в очах хлопчиків і дівчаток, трепету за дітей у батьків та близьких – не передати.

До балу готувались 3 місяці.

– Головна мета – показати, що «сонячні діти» – повноправні члени суспільства, – зауважив Володимир Раковецький. – Минулого року ми влаштовували виставку «Сонячні діти серед нас», яка стала резонансною, тож цьогоріч вирішили організувати таке дійство.

Доки артисти готують номери для балу, у залі можна ознайомитись із роботами юного художника з Лубенщини Дмитра Косенка – діє виставка. Хлопцю 17, він студент, здобуває освіту художника.

Мама Дмитра Наталія Косенко поділилась, що вона – одна з організаторок Всеукраїнської організації людей із синдромом Дауна. Оскільки родина із села Вовчик Лубенського району, а в селах змоги розвивати особливу дитину немає, то Дмитро навчався в інтернаті, а мама шукала інформацію про синдром, отримувала ще освіту, аби вміти допомогти дитині.

Нині Дмитро Косенко – єдиний студент у своєму закладі із синдромом Дауна. Навчається хлопець у Миргородському художньо-промисловому коледжі. Мама студента поділилась, що сина не ображають, ставляться до нього толерантно, сам Дмитро – дуже добра людина.

Хлопець не лише гарно малює, а й грає – він закінчив музичну школу по класу фортепіано, ділиться його мама. Також закінчив художню школу, призер міжнародних олімпіад із плавання.

– Маючи три вищих освіти, четверту я отримую поруч з Дмитриком, він вчить мене доброти, толерантності і прощення,– говорить Наталія Косенко.

І зауважує, що в Україні батьки особливих дітей самі мусять отримувати освіту тьюторів, дефектологів, психологів, аби знати, з чим мають справу, та вміти супроводжувати свою дитину під час занять у школі та в позашкільний час. Однак за останні роки справа зрушила з місця – інклюзія охоплює все більше міст і сіл України, діти можуть інтегруватись у соціум і не бути відлюдниками, як раніше.

Також на заході були лікарі-викладачі з УМСА, які працюють із сонячними дітьми.

Малеча бавилась, поводилась невимушено, діти долучались до танців та інших номерів. Однак тривалий час для маленьких перебувати в людному місці було важко, адже багато галасу і людей, декому з батьків доводилось нелегко, бо ж чимало з них уперше привели дітей на подібний захід, а це стрес і додаткові зусилля, аби тримати ситуацію під контролем.

Сонячні діти показували свої таланти, а потім у танок пішли всі охочі:

До слова, Марина Порошенко на Полтавщині відкрила ресурсний центр, де втілюють принципи інклюзивної освіти.

Ганна Дерій прийшла на захід із двома синочками Михайликом та Миколкою. Старшому 6 років, молодшому – 3. Жінка каже, що відчуває зрушення в ставленні до її дітей за останні кілька років – суспільство стало більш толерантне, а діти узагалі дружать і не помічають відмінностей.

– Хіба можуть запитати, чому хлопчик не говорить тощо, – ділиться Ганна.

Жінка має змогу водити старшого в приватний дитсадок, адже не всякі заклади беруть особливих дітей, у садку «Еврика» знайшли підхід до дитини із синдромом Дауна.

– Воджу сина на півдня, ціна не захмарна – півтори тисячі гривень за місяць. Дитина має змогу бути в колективі і розвиватись, а я маю кілька годин на іншого сина чи вільного часу, – сказала мама хлопчиків.

Ганна Дерій – учасниця ГО «Полтава Даун синдром», вона каже, що батьки особливих дітей діляться досвідом, проблемами, у таких спільнотах їм легше, адже там, як ніхто, їх розуміють і приймають.