«Майстру і Маргариті» в Полтаві зал аплодував стоячи: театр здивував новою виставою

1. >
2. Дозвілля >
3. «Майстру і Маргариті» в Полтаві зал аплодував стоячи: театр здивував новою виставою

Азазелло і Маргарита. Фото Ніни Король

У Полтаві гучно відбулись допрем’єрний показ і вже й прем’єра нової вистави «Майстер і Маргарита». «Коло» побувало на допрем’єрному спектаклі в п’ятницю. Зал після закінчення вистави довго не відпускав акторів зі сцени, аплодував стоячи.

Маргарита, що літає, але не на мітлі, а у сфері, розіп’ятий на телеграфному стовпі Ієшуа Га-Ноцрі, вселенське зло – Воланд та його свита, народи колишнього СРСР у національних костюмах – все це мали нагоду побачити полтавські глядачі в обласному драмтеатрі імені М.В. Гоголя.

Варто зазначити, що вистава «Майстер і Маргарита» на сцені Полтавського театру вже була, щоправда, майже 10 років тому, –   її привозили московські театрали. Нині уперше зіграли саме полтавські актори, причому твір Булгакова звучав українською.
Протягом всього дійства актори чимало співали, у тому числі й пропагандистських пісень сталінської епохи. Дружно крокували сценою з агітаційними плакатами, а поміж них – енкаведисти в шкірянках, які час від часу вихоплювали з-поміж люду та заламували руки неугодним… Та не будемо розкривати весь сюжет. Деяким глядачам радянських пісень про світле буття і майбутнє здалося забагато.

– Спочатку мені було смішно, коли лунали ці пісні, та після третьої почалося певне роздратування. Згадала чомусь про 25 кадр, адже слова «Утро дружно красит светом стены древнего кремля» крутяться в голові увесь антракт, – поділилася Лілія.
– Давно не пригадую таких сильних емоцій від наших вистав, а я доволі часто ходжу в Полтавський театр. Подобається все, особливо прекрасний Любченко в ролі Воланда-диявола. Мені здається, що всього в міру: і пісень, і танців, і декорацій. Подивимося, що буде в другій частині, як зіграє Маргарита, – каже Андрій Васильович.

Хоча дехто з глядачів і закидав, що забагато пісень, дійство дещо затягнуте (тривало й справді 3 години). Інші ж вважали, що кількість пісень і багато людей на сцені – то і є сатиричне відображення радянського суспільства 1930-их.

І слід зазначити, що музика була потужною, органічною, підкреслювала епохи на сцені.

Детальніше про задум і роботу та режисера можна почитати тут, в інтерв’ю. 

Дехто із глядачів не готовий був ділитись враженнями, вони яскраві, емоції зашкалювали, але їх ще треба пережити і переосмислити побачене. Хоча вже нині однозначно: подія викликала суспільний резонанс. Адже ще до появи на сцені, під час репетицій в Полтаві стали писати анонімні доноси.

За лаштунками нам вдалось поспілкуватись з одним з головних героїв.

– Ми раді, що до нас ідуть люди, вітають, і ніби щось вдалося. Ми готувались до цієї події серйозно, адже матеріал надзвичайно складний, – каже Богдна Чернявський, автор театру, виконавець ролей Майстра і Ієшуа. – Це здача вистави, а підуть прем’єри, легшатиме, вистава буде покращуватись. Сьогодні було надзвичайно відповідально, адже прийшли мої батьки, знайомі, а також багато людей, які розуміються на театральному мистецтві. Тому такі вистави важкі, але ми намагались виконати всі установки режисера. Далі ми будемо виставу грати й обживати, а нині треба було виконати все, що вимагав він.

– Ця вистава і твір Булгакова пов’язані з містикою. Чи не боялись Ви, чи були якісь такі містичні випадки на репетиціях?

– Були такі думки, але ми намагалися гнати їх подалі і думати про хороше. Я зараз хочу вже до режисера підійти і привітати його.

– Як далась ця роль? Адже вже знали, що в театрі є Воланд, Маргарита, Майстер, під Вас створювали цю виставу. Коли дізнались про цю роль?»

– Сергій Миколайович Павлюк сказав нам про це минулого року. Він же вже третю роботу в нас ставить, «Остання любов гетьмана», «Опера жебраків» і нинішня. Хотілось, але не знали, коли буде, Булгакова цікаво було поставити і грати. Десь у вересні-жовтні дізнався, але то було на рівні розмов, а натякнув ще рік тому, на фестивалі у квітні. А в січні приїхав режисер, і ми стали спілкуватись виставу.

– А можете сказати, ця вистава була якась особлива?

– Далась нелегко – це так. А інше – покаже час, глядач. Якщо йому буде вона цікава, якщо наш полтавський глядач ходитиме на «Майстра і Маргариту», як приміром стала знаковою «Остання любов гетьмана», її люблять, квитки розбирають. Чи от «Кайдашева сім’я» – ми як артисти знайшли причини, чому публіка любить ці роботи, валом іде на них. Добре, що ми дожили до такого, що в Полтаві у нас аншлаги. Не всі вистави, безумовно, але є такі, касові: «Остання любов гетьмана», «Ханума», «Кайдашева сім’я», «Боїнг-Боїнг». Хотілося б, щоб і нова вистава прижилась і сприйнялась.

– Чи всі задумки режисера приймались? Чи були суперечки, що бачите інакше?

– Це завжди робота. Він режисер сильний, вольовий, котрий вимагає чіткого виконання своїх задумів. Але це нормальна ситуація, коли сильний режисер і творчість, зіткнення думок – абсолютно нормально.

У суботу відбулась прем’єра вистави.

– Тож вітаємо всю постановочну групу: режисера Сергія Павлюка, диригента Олександра Сурженка, балетмейстра Юрія Бусса, художника Ірину Кліменченко, хормейстра Наталію Зайко, композитора Шевкета Білялова, артистів драми, хору, оркестру, балету, всіх працівників цехів з прем’єрою!  Усі доклали великих зусиль для того, щоб вистава відбулася! – каже полтавська театральна спільнота.

А так відреагували в соцмережі:

До теми: полтавцям показали пікантну виставу і зібрали частину грошей на увічнення колеги.

Фото Ніни Король, текст Ніни Король та Ольги Правденко.