На Полтавщині відлунало обласне свято «Взяв би я бандуру». ФОТО

29 травня 2017, 08:00 0

Колектив Гадяцького коледжу культури і мистецтв на святі «Взяв би я бандуру». Фото Ольги Правденко

Неперевершеною грою на бандурі, народними співами й танцями, майстерними виробами умільців, смаколиками та різноманітними розвагами для дітей – саме так зустрічала гостей Велика Багачка. Уже 29-те за ліком обласне свято кобзарського мистецтва «Взяв би я бандуру» зібрало сотні поціновувачів народної творчості та розваг не лише із рідного селища кобзаря Федора Кушнерика, на честь якого й організоване. Приїхали артисти та гості з усього району, Полтави, Гадяча, Києва, Опішні, Миргорода, а також бандурист, заслужений артист України, член національної спілки кобзарів України Дмитро Губ’як. Він виконував «Думу про Байду», «Думу про козака Голоту», тріо «Вишиванка» Полтавської обласної філармонії.

Одна із цьогорічних особливостей – зміна місця проведення свята: замість стадіону обрали місце біля селищного будинку культури, прямо посеред дороги, яку з обох боків перекрили.
– Цього року зробили більше зон відпочинку, більше дитячих атракціонів. Змінили й місце проведення: раніше було на стадіоні, нині вирішили організувати біля будинку культури, де влаштували головну сцену до обіду. А після обіду – у самому будинку культури, де проходить офіційна частина з відзнаками, нагородженням і обов’язковим концертом – не менше двадцяти номерів, – розповів Юрій Саковський, Великобагачанський селищний голова.

Гості дійства твердять, цього дійсно стало року краще ніж минулого.
– Свято розростається, щороку стає краще, адже людей більшає. Приємно бачити гостей з інших областей, цікаві поробки. Ну і взагалі свято це духовне, народне, традиційне, піднесене, тому тут відпочиває душа. А головне – є розваги і для дітей, і для дорослих, – поділилася Ніна Большачкова, із села Степанівки Великобагачанського району.
– Цього року набагато краще, ніж минулого року. Нам подобається, що свято не в парку біля стадіону, а на площі перед клубом, адже тут більше місця і для дорослих, і для дітей. Крім того стало більше розваг для дітей, торік їх було менше, – говорить жителька Великої Багачки Ніна Борблик.

Костянтин Іщейкін, народний депутат України, приїхав на свято і не залишився без обновки. Придбав портрет вишитого бісером Кобзаря, а ще смачну домашню полуницю. Народний депутат говорить, що вдома має портрет Тараса Шевеченка, але машинної вишивки, ручної ж купив уперше.
– Минулого року при підготовці до цього свята, ми закупили нове обладнання для будинку культури: колонки, пульт, загалом на суму понад 150 тисяч гривень, це за кошти на соцекономрозвиток, – говорить Костянтин Іщейкін. – Я б хотів, щоб колись це свято стало національним, адже воно дуже достойне. Але головне, що хочеться відмітити, будь-яке свято сьогодні можливе, тільки тому, що наші захисники боронять наші кордони.

Бандура – інструмент не з дешевих. Вартість якісної фабричної бандури сягає 30-35 тисяч гривень. Сьогодні в Україні їх роблять лише на одній фабриці – у Львові. До недавнього часу виготовляли ще й у Чернігові, але після пожежі фабрику не відновили належним чином. Вживаний музичний інструмент можна придбати за 5-7 тисяч гривень.

З народними піснями приїхав на свято і «Струмочок» з Білоцерківки. Жінки навперебій розповідають про свій колектив, кажуть, що вже виступали на багатьох святах, як у районі, так і за межами. На репетиції, попри зайнятість та роботу, збирають два рази на тиждень. Хвалять свою громаду за гарні костюми, які пошила для колективів громада, розповідають про відремонтований клуб, новий автобус, який рада громади виділила на поїздки артистів. Загалом від Білоцерківської ОТГ на святі виступало шість колективів.

Микола Слижук родом з Івано-Франківщині, але вже 20 років живе в Миргороді, де налагодив виробництво й торгівлю дерев’яними виробами, як декоративними, так і побутового вжитку.
– Липа й груша йдуть на ложки, а качалка може бути букова, з ясеня, з будь-якої твердої породи деревини. Найміцніша деревина в’яз, потім за міцністю іде граб, потім ясен і аж після цих дерев – дуб, – ділиться знаннями Микола Слижук.
– Цього року стало набагато краще: організованіше, компактніше і гостей приїхало більше, – розповідає Тетяна Талашова з Великої Багачки, яка продає на святі власні прикраси для волосся. – Не може не радувати і велика кількість майстрів на святі, які привезли власноруч виготовлені товари.

Жінка розповідає, що просить за свої вироби ручної роботи недорого: від 10 до 45 гривень.
На святі було де поїсти, вздовж центральної вулиці близько до дійства продавали напої та випічку, смаколики, також шашлик та овочі-гриль. Котлета в тісті коштувала 10 гривень, шашлик – 35 грн за 100 грам, так само коштували і запечені на грилі перець, помідори, кабачки. Торгувати приїхали як з Полтави, так і з Києва.

Були облаштовані місця, де можна було перепочити та пообідати.
Багачанці та гості навіть співали пісень за столами, мабуть, співоче свято та настрій вплинули так на відвідувачів дійства.

Аби свято «Взяв би я бандуру» відбулося, зусилля та фінанси на нього витрачали організатори свята: Великобагачанська районна державна адміністрація, відділ культури та туризму РДА, управління культури Полтавської облдержадміністрації, районний краєзнавчий музей, дитяча музична школа імені Ф. Кушнерика, районний методичний центр народної творчості та культурно-дозвіллєвої роботи, центральна районна бібліотека.

Читайте також: У Полтаві відбувся марш-парад духових оркестрів: учасники приїхали з усієї області

Ольга Правденко, Ніна Король

Автор: Ольга Правденко