Така різноманітна Сванетія: полтавці мандрували високогірною перлиною Грузії

12 жовтня 2017, 08:00   0
Фоторепортаж Юрія Репала

Хто раз побував у Грузії, той назавжди залишає там частинку серця, щоб знову і знову повертатися у цей надзвичайно багатий край. І передовсім говорячи про багатство цієї країни горців, мають на увазі не гроші, а природу, що перехоплює дух, неймовірну гостинність грузинського народу та незрівнянну самобутню кухню.
На початку вересня група полтавських туристів вирушила у незабутню мандрівку одним із найбільш різноманітних районів Грузії – Сванетією.
Про особливості гірського походу, визначні місця та пам’ятки та чому варто побувати в цій місцевості, розповіли керівник групи Віктор Власов та учасник мандрівки Юрій Репало.

Сто кілометрів за півтора тижня

Віктор Власов розповідає, що похід Сванетією планували ще три роки тому, хоча сам мріяв повернутися сюди ще з 80-х років. Тим паче, що тоді так і не потрапив у серце району – Местію.


Вежі


Здійснити задумане вдалося лише цієї осені. Спочатку формувалася група з восьми однодумців, проте незадовго до подорожі чисельність зросла до 15 людей.
– Основне, що залишалося напередодні, – підготувати спорядження, потрібне для проходження маршруту. Тут допомагали і кременчужани, і полтавські туристи. Не менш важлива частина підготовки – тренування, – говорить Віктор.
Тренування розпочали ще взимку. Ті, хто з самого початку зголосився на участь у поході, збиралися та виїжджали за місто, де відпрацьовували володіння альпіністським і туристичним спорядженням у снігу. Влітку ж до цього додалося подолання водних перешкод.
Тренування стало в нагоді, адже навіть досвідчений турист у високих горах повинен бути готовий до будь-яких ситуацій.
– Попри те, що група була технічно готова до проходження маршруту, багато мали досвід у туризмі, але я попереджав – Кавказ, високі гори, не схожі на похід у Карпатах чи Криму. Було п’ятеро учасників серед нас, які вперше потрапили у великі гори. Масштаби району вразили учасників ще під час наближення до відправної точки, – ділиться керівник групи.
Отож останні приготування – і мандрівники на початку осені врешті вирушили до Грузії.
Нитка 100-кілометрового маршруту пролягла від міста Местія, столиці Сванетії, уздовж Головного кавказького хребта. На своєму шляху долали гірські перевали з льодовиками та кам’яними полями – моренами, які льодовик залишає відступаючи, зелені плато та долини з безліччю річок.
– Прокладаючи маршрут, часом доводилося обмежувати свої бажання. Адже хотілося побувати і там, і там, але ми розуміли, що потрібно вибирати. Взагалі ж район настільки технічний, що складно прокласти там маршрут 1-ї категорії (тобто найлегший – прим. авт.). Насамперед усі перевали досить високі. Наприклад, перевал Фізкультурник, який ми пройшли, – близько 3400 м. За кількістю подоланих перешкод та протяжністю маршруту ми подолали шлях 2-ї категорії складності, – зазначає Віктор Власов.


Льодовик на перевалі


Орієнтуватися допомагали і навігатори з закладеними треками (маршрутами – прим. авт.), і звіти мандрівників про ті ділянки, яких на електронних картах немає.
– Усього основна частина походу тривала 11 днів. Важко говорити про те, скільки проходили за день, адже все залежить від складності ділянок. Одного дня ми пройшли лише 4 кілометри, але вони варті всіх десяти, бо дуже важко було шукати доріжку по полю з кам’яних брил, залишених льодовиком, при цьому рухаючись вгору, – пояснює Юрій Репало.
Віктор Власов додає, що у цьому районі Кавказу гірські схили порівняно невисокі, але дуже круті. А в долинах практично немає мостів, тож доводиться щоразу організовувати переправи через річки.
– Нам неймовірно пощастило з погодою. За два тижні не впало і краплини дощу, що неймовірна рідкість для Грузії, а особливо для її західного регіону. Часом на ночівлю навіть намети не ставили, – говорять туристи.
Оскільки завдяки погоді вклалися в 11 днів, то подорож завершилася триденним відпочинком у Батумі біля моря.

Читайте також: 26 днів на Памірі: полтавець побував в одній із найбільших гірських країн світу

Марсіанські пейзажі та країна тисячі веж

На питання, заради чого варто побувати саме у Сванетії, відповідь дуже проста – заради усього. Звичайно, не кожен зможе чи захоче пройти гірський похід, що все-таки вимагає підготовки та захоплення саме цим видом активного відпочинку. Але місцевість зачаровує і без заглиблення в безлюдні гірські райони.
– Сванетія приваблює перш за все мальовничістю та масштабністю. У поході ми постійно насолоджувалися краєвидом на вершини Головного кавказького хребта, побачили легендарну гору Ушбу, піднятися на яку мріє чи не кожен альпініст, перед нами відкрився весь Сванетський хребет, – говорить Юрій Репало.
– А ще Сванетія неймовірно різноманітна: здавалося, якихось сто кілометрів від Местії до села Накра, до якого ми вийшли, а природа абсолютно різна. На сході гірські схили вкриті листяними лісами, на заході вже більше відчувається близькість моря, більше хвойних, а з гілок кремезних дерев звисають бороди з моху, – ділиться враженнями Віктор Власов.
Не залишить байдужим річка Інгурі, яка прорізала в долині каньйон. На річці спорудили ГЕС, вище якої утворилося водосховище. Його плесо, відбиваючи блакить неба та зелень довколишніх пагорбів, набуває бірюзового кольору. Кам’яні поля створюють враження неземного, марсіанського, пейзажу в сіро-червоних тонах.




Сванетія – історична область Грузії. Її ще називають країною тисячі веж, бо і в найбільших населених пунктах – Местії, Мазері, Ушгулі, й у невеликих селах височіють кам’яні башти. Хоча й є повір’я, що їх будували як фортифікаційні споруди, історики схиляються до думки, що вежі відігравали роль статусних будівель: чим більший рід і чим більше у ньому чоловіків – тим вищу й масивнішу вежу будували.

До теми: Чому варто їхати в Молдову: мандрівка полтавських велотуристів

Намет можна поставити і серед міста, і на пляжі

Як вже зазначено, аби познайомитися зі Сванетією, її природою та історією, не обов’язково повторювати складний шлях гірських туристів.
Можна обрати одну з промаркованих туристичних стежок, які тягнуться від села до села. Або оселитися в одному місці й прогулюватися околицями.
Грузія – надзвичайно зручна та привітна до туристів. Там діє безліч інформаційних центрів, де працівник видасть карту, розповість про особливості регіону та надасть будь-яку іншу інформацію.
Не виникає проблем і з житлом – є і готелі, і гостьові двори, навіть у найменших селах. Зупинитися на ніч коштує приблизно 20 ларі, що відповідає приблизно 200 гривням.
Комфортно в Грузії і мандрівникам із наметами. Полтавці діляться досвідом:
– Не в усіх селах місцева влада дозволяє ставити намети в межах населеного пункту, але зазвичай до цього ставляться нормально, а можна відійти від села на певну відстань. Ба, навіть у великих містах можна поставити намет прямо на газоні в парку чи на пляжі. У Мазері ми поставили намет просто на газоні одного з готелів, заплатили по 5 ларі, ще за 3 користувалися душем, заряджали телефони. У Батумі, де самі жили в готелі за 15 ларі (близько 150 гривень, – прим. авт.) за 5 хвилин до моря, що дуже дешево, бачили туристів, що жили тут же у наметах біля готелю.




Щодо продуктів, то в магазинах у великих містах ціни приблизно, як в Україні. Але варто пам’ятати, що значно дорожче скупитися у сільському магазині, де й асортимент менший. Бо і досі в гірських віддалених селах переважає натуральне господарство – практично всю їжу вирощують та виготовляють самі.
– Але ми без проблем купували у місцевих національні страви. У Мазері домовилися з господарем про хачапурі, сир, хліб, то обійшлося дуже дешево. У місті літр вина коштував 50 гривень, сир, дуже схожий на пармезан і не гірший від нього за смаком, – 100 гривень за кілограм, – розповідають учасники походу.
Туристи говорять, що можливість економії на проживанні, харчуванні робить мандрівку порівняно недорогою. Левова ж частка витрат – переліт, який коштуватиме 4-5 тисяч гривень в обидва боки.

Автор: Ольга Матвієнко

Дозвілля 12 жовтня 2017, 08:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції