Івана Купала в Гоголевому, або Як поєднали в одному святі високе і не дуже. ФОТО, ВІДЕО

08 липня 2018, 11:25   0

Обласне свято Івана Купала відбулось і на батьківщині Миголи Гоголя – у Гоголевому Шишацького району. Тривало воно довго – від вечора і до о пів на другу, не всі змогли дочекатись закінчення дійства та побачити магію, на яку сподівались.

Величезна площа напроти Національного музею-заповідника Миколи Гоголя заповнена людом, а на всіх вулицях ніде припаркуватись – село, де жила родина письменника, цього дня перетворюється на Мекку для туристів. Спів зі сцени, містечко майстрів, імпровізовані столи-лави із тюків соломи, де сидять і коло яких стоять гості звідусіль, чимало дівчат у вінках зі свіжих квітів, атракціони для дітей, пасіка Рудовго Панька, ятки з солодкою ватою і шашликом, пивом та питними медами – усе це можна було бачити в Гоголевому на святі.

Спочатку всіх зустрічає містечко майстрів, де ми побачили художників, вишивальниць, дитячу письменницю та авторку чудових витинанок Тетяну Ваценко, авторку старовинних жіночих головних уборів Валентину Ануарову, котра тут же вишиває очіпок, родину Наталі Свиридюк, які привезли ляльок-мотанки, родину гончарів із Полтави Власових, котрі творять із глини у кількох техніках, були і роботи студентів педагогічного університету.

До слова, майстрам народної творчості і не лише їм цього вечора провели безкоштовну екскурсію по родовому маєтку Миколи Гоголя (музею). Тим, хто раніше не бував тут, гостина дуже сподобалась.

Далі бачимо, що поряд із високим мистецтвом тут поєднались застілля просто неба на площі – поки виступають артисти з Полтави та зі столиці, гості на солом’яних тюках і на траві влаштували застілля, чимало нетверезих людей. Враження, що люди (чи то місцеві чи і приїжджі) розпакували їжу та алкогольні напої і влаштували пікніки – благо, місця вдосталь. По пиво величезна черга, як і по грузинський шашлик, а солодку вату теж очікують чимало ласунів. Загалом торгових точок, які б представили національну кухню, не було. Ситуацію рятували гамбургери – їх розмели на ура, також люд смакував тим, що приніс з дому: лотки з наїдками, чарки, дружні обійми – хто для чого прибув на свято. Хоча тут такі пахощі від шашлику, що якщо й не голодний, то мимоволі можеш спокуситись.

Біля ставка углиб площі – пасіка Рудого Панька. Зустрічає і розповідає про неї Ярослав Єнко, працівник музею.

– У батьків Гоголя була своя пасіка, от ми її відтворили. А псевдонім у Миколи Васильовича – Рудий Панько, саме так він підписував свої твори, – говорить пан Ярослав. – Поряд он світлиця, там можна фотографуватись.

Ярослав Єнко показує старовинний вулик (діти в отвір уже помістили мертвого жука-оленя), а інші малі дивуються неочікуваній комасі у вулику.

– А ось сучасний, он далі ми розмістили рамку за склом, щоб відвідувачі бачили, як влаштований вулик усередині, – веде далі пан Ярослав.

Тут також є і медогонка, і те, чим підкурюють бджіл – димар. Невід’ємний оберіг пасіки у старовину –  череп кінської голови також і на пасіці Рудого Панька.

На сцені артистів змінюють інші, а на площі люд продовжує свої гуляння. Більше ажіотажу викликав конкурс купальських вінків – більше глядачів потягнулись до сцени. Хоча й було темно вже (після 21 години), роздивитись під ліхтарями юних учасниць конкурсу можна було.

Однак не можна не зауважити, що ведуча не врахувала вік дівчат у вінках, адже серед них були зовсім маленькі (від 6 років), а вони вже чули про заміжжя та «хлопці повистрибують із тюків, як побачать таку красу». Коли одна з учасниць заявила, що мріє вступити у хороший виш, то ведучій важко було знайти слова, а коли інша сказала, що хоче хорошу багату родину, то всі почули: «От вона, справжня українська жінка». Дівчат називали «пані» (замість панянка чи панночка, що було б більш доречним для незаміжніх юнок).

Коли ж були проблеми з музикою, і ведуча конкурсу, і одна з учасниць скрасили моменти чудовим акапело українських пісень.

Після змагання, у кого ж кращий вінок, на сцені бурхливо і потужно розпочав виступ симфонічний оркестр Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя. Далі сцена зустрічала оперну діву – відому у світі артистку Марію Максакову.

До сцени потягнулись охочі робити селфі, фотографувати зірку, слухати ближче чудовий голос.

І поки діва виконувала хабанеру (арію) з опери Жоржа Бізе «Кармен», вітер став посилюватись, зривав і кидав ноти, забивав артистці дихання, також у цей дала про себе знати блискавка – здавалось от-от вперіщить дощ. Однак артистка попри запах і дим від шашлику, шалений вітер, який і доносив ці аромати та дим, невелику сцену, де ледь вмістився оркестр і нелегко протиснутись до мікрофона, співала далі. Згодом її на сцені змінив виконавець з рідкісним голосом Алекс Луна. Згодом Марія Максакова та Алекс Луна виконали кілька композицій дуетом. 

Також гостей цього вечора радували полтавські «Краяни», театр мод, вогняне шоу.

Вже за північ палили багаття, пускали на воду вінки, однак цього обрядового дійства діждались не всі. Завершилось дійство о пі на другу.

– Таке свято у нас щороку, тож ми звикли, нам подобається. Думаю, для такої аудиторії і саме цього свята оперні співаки були не дуже доречні, не всі люблять оперу. Це народні гуляння, і людям треба таке, щоб хотілось танцювати, – розповіла пані Валентина, місцева мешканка.

Ольга Гладченко знайшла свою чарівність у цьому вечорі:

Що розчарувало

Наталія Скорик також має зауваження до організації дійства, адже сама привезла групу туристів та спілкувалась із гостями з різних областей.

– Для мене особисто Гоголеве (Василівка) – місце сакральне. Це не просто батьківщина Гоголя, а джерело його натхнення і першооснова багатьох його творів. Кожного разу, буваючи у музеї-садибі Гоголя, я роблю для  себе якесь відкриття. Музейники створили у родовому маєтку незвичну ауру, тому це місце, у яке хочеться повертатися. Знаючи любов Гоголя до народних  традицій, очікувала від Купальських гулянь на батьківщині Гоголя саме етнографічного свята (говорять, що минулорічні дійства були саме такими). Цьогоріч вибраний інший формат, який, на мій погляд, недопрацьований, – зауважує Наталія Скорик, організаторка екскурсійних подорожей, краєзнавиця.

Пані Наталія зазначила, що на свято приїхало багато туристів, які не дочекалися ні хороводів, ні пускання вінків, ні багать.

– Не був витриманий і регламент свята, тому  так і сталося. Поїхало додому раніше багато груп. Якщо ми говоримо про розвиток туризму, то треба враховувати те, що переважно туристи їдуть збірними групами, де час регламентовано. Заздрю тим людям, які не мають певних очікувань від свята, і вони приймають його таким як є, і отримують максимальну насолоду. Мені, на жаль, це не вдалося. Прекрасний виступ симфонічного оркестру, Марії Максакової, Алекса Луни, на мій погляд, ситуації не врятували. Думаю, що у такого свята повинен був бути режисер. Можливо, він і був... Але..., – додала організаторка екскурсійних подорожей. – У такий день і на цьому святі людям хотілося народників. Поставили б таку сцену перед театром у Полтаві, і той, хто не мав можливості потрапити у на Максакову й оркестр, був би безмежно вдячний!

Слабкі зони харчування. Приємно, що була грузинська кухня. А де куліш, галушки, вареники, пироги? – питали гості, а відповісти їм нічого.

Чимало туристів поїхали додому до півночі чи о пів на першу, хоча вінки можна було пускати і запалювали вогнища як тільки почало темніти, вважають гості. 

– Чесно, мені прикро, що хтось відповідальний поставився до цього всього безвідповідально. Є купа моментів, які можна зробити без грошей, – резюмує Наталія Скорик. 

Загалом свято тривало більше 5 годин.

Як відбулось свято Івана Купала у Полтаві.

Автор: Ніна Король

Дозвілля 08 липня 2018, 11:25

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції