Шкільна освіта в Польщі: як вчаться українські діти, котрі приїхали під час війни. ФОТО

1. >
2. Освіта >
3. Шкільна освіта в Польщі: як вчаться українські діти, котрі приїхали під час війни. ФОТО

Польща прийняла найбільше біженців з України з початку повномасштабного вторгнення. Чимало українок з дітьми повернулись додому чи в інші, відносно спокійні регіони. Однак у Польщі досі багато (кілька мільйонів) українців, котрі тут вчаться, працюють та чекають повернення у рідні краї.

Міністерство освіти Польщі  дозволяє дітям з України навчатись дистанційно в українських школах, якщо ті продовжують отримувати таку освіту. Також багато дітей суміщають навчання в українських школах онлайн та польській наживо, хоча це й дуже непросто для дитини, бо навантаження значне. Дехто ж з батьків обрав лише польську школу, зважаючи на умови та навантаження (бо для онлайн-навчання в українських школах часто мають бути задіяні батьки – допомогти підключитись до уроку, проконтролювати, перевірити домашку тощо), а якщо вони працюють в цей час, то робити все це нереально.

Отже, розповімо про деякі нюанси шкільної освіти в Польщі, які перевірили на собі.

1 вересня діти з України, котрі прибули в Польщу, рятуючись від війни, пішли до польських шкіл (перед цим батьки написали заяви та принесли документи, які мали – песель (ідентифікаційний номер, який отримує кожен біженець і цей документ буде потрібен у всіх державних структурах), паспорт чи свідоцтво про народження, документ про освіту з України – про закінчення класу, якщо дитина має такий). Не всіх дітей беруть в ті школи, куди ближче чи хочуть батьки, іноді доводиться пошукати, де є місця. З цим допомагають в уженді міста чи відділі едукації (міська рада та відділ освіти).

Ми побували на святі Першого дзвоника у школі №2 Явожного (Сілезьке воєводство), яка має й ліцейні класи. 

Дітлахів молодших класів свято чекало на 10 годину, старші приходили на 9 годину. Всі молодші учні на святковій лінійці сиділи у спортзалі, який слугує й актовим одночасно (в Україні лінійки часто відбуваються на вулиці, діти стоять). Дійство тривало хвилин до 30 – внесення і винесення прапора під Гімн, кілька пісеньок у виконанні школярів, привітання від директорки навчального закладу Марти Фігури, представлення класних керівників та поповнення школи – першокласників. Учні перших класів не розповідали віршиків, не співали – зал дружно привітав малюків оплесками. Також представили і клас, в якому вчаться діти з України – він у цій школі називається підготовчим, започтакували його 20 квітня.

Після того всі діти розійшлись по класних кімнатах для вирішення оргпитань, знайомства, спілкування з батьками, ігор.

У Польщі до першого класу діти йдуть у 7 років, перед цим вони отримуть підготовку до в зерувці пшедшколе (нульовка дитсадка). Квіти вчителям цього дня не несуть (у Польщі 1 вересня – це ще й дата початку Другої світової війни, сумна  і трагічна дата). Традиція дарувати квіти педагогам тут поширена на Свято останнього дзвінка (у кінці червня).

А от зі школи першокласники несуть титу – конус, який наповнений всякими сюрпризами – солодощами (але можуть бути й іграшки чи канцелярія на дні). Цю титу готують батьки чи інші родичі й дарують малюкам  1 вересня.

Олена із Кривого Рогу привела до школи двох дітей – сина та доньку, обоє йдуть до польських класів, дівчинка до 1-го, а хлопчик до 6-го.

Розповіла, що титу готувала напередодні свята, наповнила солодощами. В Україні немає такого звичаю, але наші діти теж отримують такий дарунок від батьків, аби не почувались обділеними.

Шкільної форми як такої немає, але на свята приходять білий верх і темний низ. В інші дні – хто в чому, часто шорти та худі чи футболки.

У школі №2 діє підготовчий клас для українців, там нині 12 дітей, навесні було 18 (хтось переїхав чи повернувся в Україну). Головна увага – на вивченні польської мови, аби могли опановувати інші дисципліни, польської 6 уроків на тиждень. Клас різновіковий – 7-9 років. З дітьми працюють одночасно два вчителя – класовод з Польщі та вчителька-перекладачка з України (спочатку навесні уроки вели багато вчителів). Нині керівництво школи говорить, що після опанування дітьми польської їх переведуть до польских класів, у яких освіту здобуватимуть мовою країни, яка прийняла дітей. Ці діти отримали підручники та спеціальні друковані зошити безкоштовно. В інших класах за деякі підручники довдедеться заплатити (приблизно 20 злотих за підручник, але можна купити і вживаний).

У старших класах цієї школи також є діти з України, але вчителя-перекладача вони не мають – повинні вчити мову самі за допомогою польських вчителів, на уроках можна користуватись перекладачем в телефоні.

Учні початкової школи домашніх завдань не мають, на відміну від однолітків в Україні. Вдома можуть щось дописати, домалювати чи почитати.

Навесні батьки українських дітей не мали доступу до системи Librus – портал, де учні та батьки дізнаються про шкільне життя (новини, електронні щоденники тощо, дитина має свою інформацію, батьки – іншу).  Нині батьки українських дітей мають доступ до цієї системи та отримали перші повідомлення про батьківські збори (відбулись днями у різних класах).

Згадана школа – з інтеграційними класами, де багато уваги приділяють дітям з особливостями розвитку, однак секцій та гуртків  для нормотипових учнів наразі немає.

Школа працює з 7 до 16 години – уранці дітей забирають на світлицю (в Україні аналог – група продовженого дня). Робочий день у поляків часто починається з 7 години, тому вони приводять дитину на світлицю. Після уроків дитина теж може залишатись на світлиці – гратись, спілкуватись з однолітками тощо. Однак дітей багато, діти втомлюються від галасу та уроків, тож батьків просять не водити учнів на світлицю, якщо хтось з родичів не працює і може бути з дитиною. 

Дітей до 10 років зазвичай мають забирати зі школи дорослі. Виняток – якщо немає змоги, то батьки пишуть у так званому щоденнику (бо то не аналог щоденника в Україні, а зошит для комунікації з батьками), що доволяють дитині ходити зі школи та школу самій. Така ситуація нерідко виникає в українок, які приїхали в Польщу з дітьми і не мають інших дорослих поряд – школяр мусить іти до школи сам.

У школах заборонено користуватись телефонами – можна дзвонити батькам в екстрених випадках чи скориситатись на одній з перерв (залежно від школи). Іноді вчителі дозволяють корситуватись на уроках, якщо це передбачено дисципліною.

У їдальні діти їдять першу та другу страву, обід коштує 4 чи близько 5 злотих (нині курс майже 1до 8 гривень). Родина може попросити компенсацію за обіди у держави, написавши заяву в MOPS (це аналог управління соцзахзисту). Але так просто її не отримаєте – фахівці вирахують за формулою, чи можете претендувати на таку допомогу. Також вам нагадають, що ви отримуєте 500 злотих на дитину щомісяця, от з цих коштів платіть за обіди в школі.

Діана прибула з України з трьома дітьми, тому розраховує на підтримку на шкільні обдіи від соцзахисту, адже діти швидко ростуть, і годувати, одягати трьох підлітків фінансово нелегко (тим паче оплачувати оренду житла). 

Чимало дітей беруть ланчбокси з дому і їдять те, що точно люблять, бо польські страви не всім до смаку.

Канцелярські товари та шкільне приладдя загалом коштують недешево. На фізкультуру спеціальної вимоги щодо форми немає, але дитина повинна бути в зручному одязі, який не шкода забруднити та в якому зможе бігати, гратись, стрибати.

Деякі батьки українських дітей нарікають на те, що дітей не випускають на свіже повітря під час перерв, але і в Україні нерідко було так само.

Українські школи з українською системою освіти є лише у великих містах, їх мало, викладають там вчителі з України, не всі батьки мають змогу возити туди дітлахів, та й заклади не гумові.

Не всі польські школи, в яких вчаться діти з України, мають українських помічників вчителя (помічник вчителя – саме так звучить посада). якщо ж така людина є, то вона ніби місток між батьками, і вчителями, дітьми, психологом та іншими педагогами (дефектологами тощо).

Програма в польскій школі, за відгуками батьків, легша:те, що в Україні вчать у 2 класі, в Польщі за програмою в 3 чи 4, тому багато хто з батьків боїться, що дитина не зможе осилити українську школу, коли повернеться додому з Польщі.

Однак польска школа більше зосереджена на комфорті дитини, а не на встиганні з усіх предметів – багато учнів зауважили, що вчителі не кричать, вони лагідні та терпиміші за українських. Діти із задоволенням ходять до школи, бо це живе спілкування з однолітками, ігри та менше стресу.

Оцінювання шестибальне, 6 – найвищий бал. 1 та 2 в першому класі не ставлять, пишуть на зразок «Молодець», «Добре», «Старайся ще».

До слова, батьки мають подбати про страховку для дитини, адже без неї школяр не може їхати на різні екскурсії. Такі робили і в Україні батьки спортсменів  – без страховки на змагання не можна.

Навчальний рік триває майже до кінця червня, у червні діти часто ходять в театр, кіно, на екскурсії.

Школярі мають учнівський квиток, який дає право або на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, або на 50% знижки. На потяги знижка також діє, але інший відсоток знидки, залежно від віку дитини та виду потяга. Якщо забули легітимацію (учнівський), а на машруті був контроль, то кара – штраф чи доведеться вирішувати питання (на зарзок судитись, штрафи високі).

У школі в Польщі діти вчаться 12 років, але навчання після 8 класу відрізняється від освіти в старших класах в Україні. Про це розповімо згодом.

До теми:

Міський голова Полтави про відра в укриттях замість туалетів: «Нечесно судити по одній школі»

Автор: Ніна Король

• #школа
• #діти
• #навчання
• #війна
• #освіта
• #новини
• #біженці