Ліцензійний цугцванг або Полтавська битва за надра

1. >
2. Ситуація >
3. Ліцензійний цугцванг або Полтавська битва за надра

У обласній раді нині 10 різнорідних партій, що значно ускладнює можливість «договорняків». Фото Ольги Матвієнко

Полтавська обласна рада 7 скликання стала відома на всю Україну завдяки своїй позиції з приводу погоджень спецдозволів на розробку нафтогазових родовищ. Ця позиція полягала у тотальній відмові у видачі погоджень усім претендентам незалежно від їхнього статусу та форм власності.

2016 рік пройшов під знаком протистояння між газовидобувниками, депутатами та громадськими угрупованнями. Ця боротьба і рік закінчились прийняттям компромісного закону під номером 3038, який зобов’язує залишати 5 % від загальнодержавної ренти місцевим громадам на розвиток. Закон, який підтримали усі сторони, почне діяти тільки через рік, із 2018-го.
А що ж нас чекає у 2017 році, коли старі правила гри вже неприйнятні (і це довела облрада протягом 2016 року), а нові ще не тільки не працюють, а навіть не розроблені? Тим більше рік розпочався тим, що естафету блокування від нашої облради прийняла сусідня, Харківська область, яка 23 лютого відмовила «Укргазвидобуванню» (УГВ) в отриманні 6 погоджень на нові площі. А, як відомо, наші дві області є постачальниками 80 % газу України.

До теми: Коли закінчаться запаси газу на Полтавщині?

Думка експерта

– Основним недоліком закону 3038, я вважаю, є те, що відшкодування буде здійснюватись у загальні фонди місцевих громад, а не у фонди розвитку. Бо кошти загальних фондів не можна використовувати на ремонти доріг, будівництво шкіл та інфраструктури. Крім того, існує ризик, що держава зменшить субвенції (фінансування) конкретних територій, які отримуватимуть ці кошти – якраз на суму внесків. Тобто бюджети громад можуть залишитись на тому ж рівні, що й до дії закону, – Костянтин Батеко, екс-начальник Управління з питань нафтогазового комплексу та промисловості Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

Як видавали спецдозволи раніше?

У всі часи, за винятком тимчасової відлиги після Помаранчевої революції, ліцензії на розробку нафтогазових родовищ видавались «своїм».
Звісно, існував прописаний законом порядок видачі ліцензій (Постанова кабміну № 615), але процедура ця носила суто формальний характер. Тим більше, майже щороку Кабмін цю процедуру змінював. Так, щоб оформити спецдозволи на скандальновідомий «Голден Деррік», була введена норма про можливість видачі ліцензій без аукціону приватній фірмі, якщо в ній є частка державного підприємства. Тому у засновниках «Голден Дерріка» довгий час фігурувала НАК «Надра України». Обидві компанії повністю контролював тодішній міністр природніх ресурсів Едуард Ставицький.
Отже, отримували дозволи або «свої», або хто зміг домовитись з «тим, хто рішає».
А керували цим процесом найвищі посадові особи держави. Видавали «по дзвінку» з Києва. Вказівка на низи – і обласна рада голосує, як треба.

Тільки у період з 2011 по 2013 роки Полтавська обласна рада видала 75 погоджень на отримання спецдозволів на розробку надр (з них 28 – «Голден Дерріку»).

Що змінилось після Євромайдану?

Після втечі «попередників» Україна стала рухатись у бік демократії – дикої й непрогнозованої, але все-таки демократії. На минулих виборах в обласну раду зайшло 10 партій, більшість із яких мають діаметрально протилежні погляди на розвиток нафтогазовидобувної галузі або не мають їх зовсім. Крім того, активний вплив на роботу обласної ради почала здійснювати громадськість. Це досить швидко закрило шлях «договорнякам», які ще недавно процвітали в облрадах усіх скликань при вирішенні питань щодо видачі спецдозволів.
Але згодом сформувалась досить одностайна позиція більшості депутатського корпусу: блокувати це питання до моменту отримання максимальних зисків для територій, на яких проводиться видобуток.

Думка експерта

– Зі вступом у дію Закону України «Про місцеве самоврядування» функція обласної ради в питаннях погодження спецдозволів має перейти до об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Адже саме вони наділені повноваженнями щодо розвитку своїх територій, які безпосередньо піддаються впливу від нафтогазовидобувної діяльності. Але на сьогодні тільки 25 % територій об’єднались у ОТГ, і вони ще не дійшли до розуміння своїх прав і можливостей. Тому обласна рада продовжує виконувати їхні функції, користуючись суперечностями у чинному законодавстві, – Костянтин Батеко.

А тим часом…

Останні 2 роки нафтогазовий ринок України не стояв на місці. Він відзначився двома основними трендами.
– У державному секторі стару «команду корупціонерів» «Укргазвидобування» змінила молода команда Олега Прохоренка.
– У приватному секторі почався частковий перерозподіл ринку ліцензій у зв’язку зі втечею «за поребрік» більшості бенефіціарів.

Державний сектор

Діяльність нового менеджменту УГВ відзначилась революційними новаціями і амбітними планами. Найгучнішим є впровадження програми 20-20, яка передбачає стрімке зростання власного видобутку за 5 років до 20 млрд куб м на рік (на 33 % більше від нинішніх показників). Програма настільки неймовірна, що у її реалізацію вірять хіба що автори.

За перший рік УГВ досягнуто зростання видобутку газу у розмірі всього 0,4 % (дані з сайту УГВ)

Попри все Олег Прохоренко впевнений, що у 2016 році досягнуто багато позитивних результатів, які заклали потужний фундамент для світлого газового майбутнього, а саме:
– впроваджено систему ProZorro,
– pозірвані договори СД з несумлінними партнерами (і сумлінними теж),
– зібрано команду молодих фахівців з ринковими зарплатами,
– залучено в Україну іноземних підрядників, які склали важку конкуренцію місцевим сервісним компаніям,
– сплачено 40 млрд гривень податків за рік…
Та багато інших досягнень, які зрозумілі вузькому колу фахівців, але, на думку керівництва, мали б ще більше покращити імідж компанії.

Але ледь не головною метою УГВ на сьогодні є розширення ресурсної бази для проведення своїх робіт. Простіше кажучи, отримання нових спецдозволів. І тут їх агресивна політика перетинається з інтересами приватних компаній, які теж бажають вкласти гроші у видобування вуглеводнів.

На жаль, чинне законодавство віддає преференцію саме державній компанії УГВ як такій, на яку покладено «спеціальні обов’язки» – постачання газу населенню. Іншими словами, за тарифи, які ми бачимо у платіжках, ми повинні бути вдячні саме цим «спеціальним обов’язкам». А якщо уважно придивитись до обсягів витрат, які заклало і вже здійснює УГВ на виконання своєї Програми( 7млрд доларів до 2020-го на збільшення видобутку на 5млрд м куб), то про зменшення цифр у платіжках можна не мріяти…

Державна компанія з ринковими правилами гри

Керівництво УГВ позиціонує компанію як таку, що дотримується ринкових принципів. Але щодо видачі спецдозволів вони прикриваються морально-застарілою, далеко не ринковою нормою, яка дозволяє їм розбирати ліцензії без аукціону у будь-якій кількості… Ситуація, коли на одному правовому полі грають за різними правилами, завжди породжує конфлікти. У випадку держави України мирне співіснування державних і приватних видобувних компаній неможливе. Тому, замість декларувати незрозумілі плани «догнати й перегнати будь-якою ціною», можливо, варто було б визнати, що держава ніколи не була ефективним власником (доведено світовою економікою) і підняти питання про часткову або повну приватизацію державної монополії. Цей важкий, але важливий крок дозволить створити однакові правила гри і привести законодавство до єдиного знаменника.

Приватний сектор

На сьогодні близько 25 приватних компаній проводять або планують проводити роботи на Полтавщині.
Умовно приватні компанії можна поділити на три групи.

Перша група - це надрокористувачі-лідери, потужні гравці, яких небагато: ДТЕК, «Бурізма», «Гео Альянс», РРС, «Смарт Енерджі» та деякі інші, що дають основний добуток приватного сектору і щорічний його приріст від 10 до 30 %.
Друга група – надрокористувачі-аутсайдери, близько 20 маловідомих компаній, які зупинились у своєму розвитку через низку причин або взагалі не проводять ніяких робіт.
Третя група – це кандидати у надрокористувачі, претенденти на вільні або умовно-вільні ділянки у кейсі геологічної служби.

Умовно-вільні – це ділянки, на які мав дозволи «Голден Деррік» і які незграбно націоналізувала держава. Незграбно, бо нещодавно та сама державна геологічна служба, яка скасувала дію дозволів, відновила дію трьох спецдозволів на газові площі у Полтавській, Харківській та Дніпропетровській областях. Поновлення ліцензій на користування надрами співпало у часі зі зміною втікачів-власників «Голден Деррік» на нових, пов’язаних з російським бізнесменом Павлом Фуксом.
22 лютого в «Українській правді» опубліковано розслідування про «Десятки газових родовищ в Україні, в тому числі найбільше з них — Сахалінське, на які взяв курс російський мільярдер Павло Фукс, котрий за останні два роки скупив активи Едуарда Ставицького та Юрія Бойка».

Таким чином, найбільш привабливі ділянки, які свого часу юридично грамотно оформив на свою фірму Едуард Ставицький (аж до змін у постанові 615), знову опинилися в числених судових інстанціях. Чомусь не викликає сумнівів те, що Павло Фукс докладе максимум зусиль та «аргументів» у наші незалежні суди для повернення і решти «чеснонадбаного». Нагадаємо, тільки на Полтавщині «Голден Деррік» мав 28 рішень про надання спецдозволів. Тому боротьба за ці ділянки передбачається жорстка. На них претендує достатня кількість нових і старих гравців, у тому числі – й УГВ.

Хто винен і що робити?

2017 рік може стати або переломним щодо видачі дозволів – будуть запроваджені нові, рівні для усіх правила гри, або ми повернемось до «договорняків» і старих схем дерибану надр.
Наразі спостерігаються намагання Полтавської ОДА та обласної ради знайти вихід з цунцвангу, у який потрапила область через намагання зробити, «як краще».
З одного боку – звинувачення в блокуванні розвитку нафтогазового комплексу.
З другого – застаріле законодавство, яке не лягає в нові реалії.
З третього – цілком логічне бажання знайти законну і справедливу (в нашій країні часто це – різні поняття) форму співпраці з потенційними надрокористувачами.

Що переможе: намагання зіграти «вдовгу» – піти шляхом, яким ішли у 2016 році, лобіюючи закон 3038, і змусити законодавців розробити та прийняти нові закони, спираючись на світову практику, або гра «вкоротку» – отримання тимчасових преференцій на старій законодавчій базі у вигляді внесків по соціальних договорах.
Перший шлях може принести бурхливий розвиток нафтогазової галузі з достойними відшкодуваннями місцевим громадам.
Другий – продовжить поточну конфліктну ситуацію з протистояннями і намаганнями протягти старі схеми по принципу – хто виділив більше на область, той молодець. А питання, як він реалізовує програму, дотримується екологічних норм, які показники видобутку надає, скільки інвестицій вклав, відходять на задній план.

Яскравим прикладом другого шляху є ситуація з ТОВ «Аркона ГАЗ-ЕНЕРГІЯ»

ТОВ «АРКОНА ГАЗ-ЕНЕРГІЯ» скористалась одною з численних шпарин, які є у Постанові про надання спецдозволів 615, щоб не йти на аукціон. Цей пункт передбачає надання дозволу компанії у разі, «якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок корисних копалин…»
За кадром залишилось, яким чином ТОВ «АРКОНА ГАЗ-ЕНЕРГІЯ» здійснювала вищезгадані пошукові дії, якщо не була при цьому жодного разу надрокористувачем… Саме питання видачі ТОВ «АРКОНА ГАЗ-ЕНЕРГІЯ» спецдозволу стало найбільш скандальним на сесії обласної ради, і тільки з четвертої спроби облраді вдалося відмовити цій компанії, адже велика кількість депутатів була чомусь дуже прихильна до цієї невідомої фірми і голосувала за погодження.

Чим же ж має керуватись депутат під час вирішення питання розробки надр? Як правильно розставити пріоритети між бажанням отримати швидкі зиски у вигляді соціальних «хабарів» і можливістю розпорядитися цим багатством по- господарськи? Адже на кону, за приблизними підрахунками геологів, 1 тис млрд куб м українського газу! Питання риторичні, але якщо є бажання і воля йти правильним шляхом, то все вийде. Ніхто не обіцяв, що буде легко….

Автор: Тетяна Цирульник

• #газ
• #сесія Полтавської обласної ради
• #Укргазвидобування