У Полтаві нагородили вже вдруге не того

1. >
2. Ситуація >
3. У Полтаві нагородили вже вдруге не того

Професор Полтавського педагогічного університету Юрій Волошин. Фото Ніни Король

Сьогодні зранку Юрій Волошин, професор Полтавського педагогічного університету був дещо шокований: його привітали в соцмережі з перемогою книжки у конкурсі ювілейного Х конкурсу «Краща книга Полтавщини-2016». Сам викладач на заході вчора не був, про все дізнався із мережі.

Юрій Володмирович написав на сторінці в «Фейсбуці таке:

Шановні друзі, колеги, народні депутати й посполиті мешканці Полтави й Полтавщини. Хочу офіційно відхреститися від чужої слави. Не знаю з чиєї вини, але це вже в друге мені приписують не мої заслуги. Йдеться про те, що «Переможцем у номінації «Краще історико-краєзнавче видання» стала книга «Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Випуск Х» (редактор: Юрій Волошин, видано та друк: ПП ХРА «Дивосвіт»)" .Так от, у періодичному виданні, яким є вищеназваний збірник я є всього лише одним із членів редколегії. Моя роль у його підготовці суто ритуальна й символічна. Я, так само як і всі інші члени редколегії (Sic!!!), можу вносити пропозиції, схвалювати чи протестувати проти окремих публікацій. Але не більше. Справжнім промотором, укладачем і науковим редактором цього видання уже багато років є Володимир Олександрович Мокляк. Саме завдяки його титанічним зусиллям, цей збірник кожного року видається. Він приймає, вичитує й редагує статті. Не спить ночами і витрачає нерви в спілкуванні з авторами. Цей збірник дуже важливий, бо являє собою підсумок роботи в першу чергу колективу музею й зацікавлених краєзнавців за рік. Він також не відноситься до комерційної літератури. Наряд чи знайдеться багато людей які б хотіли його придбати. Тому ця робота дуже важлива. Але коли доходить до нагороджені, ті особи які цим займаються, можливо, через незнання, беруть прізвище першого ліпшого з редколегії (у даному випадку мені очевидно «везе» тому, що моє прізвище починається на одну з перших літер українського алфавіту) і прописують чи то в поданні чи де там іще треба.Тому якщо когось і треба вшанувати за те, що це збірник здобув перемогу то заступника директора з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського - Володимира Олександровича Мокляка, а в жодному разі не мене. Прошу перепосту.

Юрій Волошин розповів «Колу», що вже дзвонив Володимиру Мокляку, із яким товаришує. Розуміє, як неприємно може бути людині, яка справді заслужила визнання за роботу, а приписали це іншому – Волошину.

– Таке зі мною не вперше, кілька років тому на цьому же конкурсі припустились помилки і знову ж вказали серед нагороджених мене. То була книжка теж цього автора, про козаків. Мені і своєї слави і заслуг достатньо, я не хочу чужих, – каже історик Юрій Волошин.

Юрій Володимирович говорить, що комісія, яка визначає переможців, не зовсім розуміється у специфіці роботи, бо упорядник – важливий, його робота головна. А редакторів може бути багато, вони свою роботу виконали і тому зазначені у виданнях.

Наразі із Володимиром Мокляком нашому виданню зв’язатись не вдалось, але ми хочемо поспілкуватись незабаром, маємо надію. Із представниками, які визначали переможців, теж.

Автор: Ніна Король