Полтавець допоміг юнацькій збірній України з волейболу здобути срібло на Чемпіонаті Європи

1. >
2. Спорт >
3. Полтавець допоміг юнацькій збірній України з волейболу здобути срібло на Чемпіонаті Європи

Збірна України після півфінального матчу. Фото – прес-служби Федерації волейболу України

Володимир Остапенко, 18-річний полтавець, гравець харківського «Локомотива», у складі збірної України віком гравців до 20 років став віце-чемпіоном Європи на змаганнях, що проходили на початку вересня у Болгарії. За 25 років незалежності України – це перший успіх юнацького волейболу. До речі, старшим тренером цієї команди є вихованець полтавського волейболу Микола Пасажін. Тож, Володимир розповів журналістові «Кола» про успіх на Чемпіонаті Старого Світу.

– Як сталося так, що ти переїхав до Харкова?  

– Я займався волейболом в цій школі (полтавська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву №2 де недільним ранком і відбувалася наша розмова – авт.). Потім надійшла пропозиція перейти у харківський «Локомотив», я її прийняв. І поїхав туди в спортивний інтернат.

– «Локомотив» – флагман українського волейболу, від такої пропозиції не відмовляються…

– Так, це найкраща команда. Під час одного з турнірів на честь Андрія Кузнєцова (відомий волейболіст, розпочинав свою кар’єру у Полтавській СДЮШОР №2, срібний призер Олімпійських ігор 1988, дворазовий чемпіон Європи, шестиразовий чемпіон СРСР – авт.) мене помітили. На цьому змаганні також були представники Харкова. Можливо, я себе добре показав на цьому турнірі після гри до мене підійшов тренер і запропонував. Це було два роки тому, коли мені було 16.

Довга та складна дорога у фінал 

– Розкажи про Чемпіонат Європи, довго йшли до успіху?

– Спочатку ми проходили відбіркові змагання на чемпіонат Європи. Там, команда, що посідала перше місце виходила напряму. На жаль, ми поступилися у вирішальній зустрічі, але ще мали шанс позмагатися за Європу. Грали в Іспанії зі збірною цієї країни. Виграли у них 3:2 за партіями. А потім програли німцям. Дальше вже почалася, скажімо так, «закрутка». Якщо у наступній грі ми перемагали румунів, ми б проходили далі, крім цього німці мали перемагати іспанців. Нам пощастило і ми лише на один пункт перемогли іспанців і вийшли у фінальну частину Чемпіонату Європи серед команд віком гравців до 20 років.

«Ставили завдання увійти у шістку кращих команд, про медалі не думали»

– Ну і розкажи, будь-ласка, про фінальні змагання…

– Фінальна частина проходила в Болгарії в місті Пловдив. Там були чудові умови для змагань, годували добре і грали ми в три години по обіді. Наша команда просто полюбляє грати удень, так як в Україні ми зазвичай проводимо матчі саме в такий час. Потренувалися, призвичаїлися до залу. Хоча до нього важко було призвичаїтися, він дуже великий на шість тисяч глядачів. Перша гра була з господарями – болгарами. Ми завжди чомусь погано граємо перші ігри проти господарів. І цього разу по ходу зустрічі програвали дві партії. Але якось зібралися виграли партію. Потім ще так сталося, що наш гравець порвав сітку, так сильно він подавав. Чекали поки її відновлять, можливо суперники розслабилися і нам вдалося перемогти. Наступна гра, проти чемпіонів поляків нам не сильно вдалася. Можливо розслабилися після перемоги і програли. Після цього ми знову зібралися, адже мали виходити на чемпіонат світу. А туди беруть першу шістку з європейського форуму. Тож, далі впевнено перемогли Францію. Далі грали зі словенцями, які нас переграли у відборі і пройшли у фінальну частину напряму. Можна сказати, що ми їм помстилися, адже перемогли 3:0 за партіями. Потім перемогли німців, а поляки виграли у Болгарії, і саме завдяки цьому ми пройшли далі – розігрувати місця з четвертого по перше.

Складний і неймовірно емоційний півфінал проти Італійців 

– Знаю, що півфінальна гра стала для збірної України ледь не головним матчем турніру…   

– Грати з італійцями у півфіналі було дуже важко – такі собі «гойдалки» в рахунку. У результаті в останній партії ми програвали 13:8. Тобто їм потрібно було усього два пункти до перемоги. Здавалося, що вже все… На подачу пішов наш Олег Плотницький, який отримав потім звання кращого гравця турніру. І подав серію подач, з яких два або три ейси та кілька збитих прийомів. Добре працювали в блоках, на прийомі, уся команда старалася і зрештою перемогли 15:13 в останній партії. Це було неймовірно, бо увесь зал нас підтримував на останніх хвилинах гри. Так відігратися – велика рідкість у волейболі. У фінал крім нас вийшли поляки, які перемогли росіян 3:1 за партіями. Нажаль, ми їм поступилися, адже було важко відійти від такого емоційного півфіналу. Крім того, один з наших ключових гравців не міг зіграти через травму. Ми дуже старалися, але не змогли, хоча програли першу партію лише на «більше-менше». І змогли узяти ще одну партію. Та поступилися зрештою 3:1. Втім, і такий результат, вважаю, дуже непоганий. Будемо і надалі працювати. Тим більше, що наш колектив дуже зіграний, ми з різних міст, але виступаємо переважно всі у Харкові, за «Локомотив» чи «Юракадемію». З нетерпінням чекаємо Чемпіонат Світу.              

Читайте також: Паралімпійський успіх України: У чому секрет

Автор: Андрій Іванов