«Був наймолодшим, але з нього брали приклад»: на Полтавщині попрощалися із загиблим Владиславом Карпуном

11 вересня 2018, 20:02   0
На Полтавщині попрощался із загиблим в ООС Владиславом Карпуном. Фото Ольги Матвієнко

Владиславу Карпуну ледь виповнилося 20 років. Майже два роки життя він поклав на захист своєї Батьківщини. Уночі 8 вересня, о 1-й годині, його серце перестало битися.

Старший солдат Владислав Карпун народився у Великій Рублівці Котелевського району. У цьому ж таки селі закінчив школу, а після вступив до профтехучилища №23 міста Полтави за професією плиточник-облицювальник. Недовго пропрацювавши на будівництві в Харкові, Владислав врешті здійснив мрію – служити у Збройних силах України. Ще в Полтаві, навчаючись в училищі, він відвідував гурток з військово-прикладної справи. Тож зрештою 31 серпня 2016 року він підписав контракт. Кілька місяців у 169 навчальному центрі й хлопець потрапляє в Авдіївку, займає посаду стрільця-зенітника в одному зі взводів 16 окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади.

– Служили в одному взводі із грудня 2016 року. Він хоч і був із нас наймолодшим, але багато з нього могли приклад брати. Вірний друг, добрий товариш, завжди міг прикрити спину, на нього завжди можна було покластися, – говорить один із товаришів по службі.



Удень 7 вересня, близько 13.40, неподалік Новотроїцького підрозділ Владислава обстріляли. Боєць отримав смертельне поранення. Ворожа куля пробила передпліччя, і потім влучила в нирку.

– Під час несення бойового чергування отримав кульове поранення. Важко описати ситуацію, бо це відбувається за долю секунди, – говорить його побратим.

Хлопця у лічені хвилини передали медикам. Ті встигли довезти до 65-го військового мобільного шпиталю в Торецьку. Кілька годин лікарі реанімували та намагалися врятувати життя Владислава. Але за північ його серце перестало битися.



Попрощатися із воїном 11 вересня зібралися чи не всі жителі села Велика Рублівка. На сотні метрів розтягнулася траурна хода від батьківської хати.

Удома на хлопця так чекали мама й тато, сестра, його молода дружина і піврічний син.

Його назавжди запам’ятають, як чуйного та люблячого чоловіка, добру й працелюбну людину, мужнього воїна та Героя.


Автор: Ольга Матвієнко

Суспільство 11 вересня 2018, 20:02

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції