Чи можлива забудова території колишніх арт-складів у Полтаві, де досі можна знайти людські кістки. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. Чи можлива забудова території колишніх арт-складів у Полтаві, де досі можна знайти людські кістки. ФОТО

Будівництво на кістках, данина історії чи маніпулювання в чиїхось інтересах: саме на ці питання намагалися знайти відповіді вчора у Полтаві. Йдеться про можливу забудову території колишніх арт-складів.

Історики, науковці, представники релігійних общин та влади зібралися біля пам’ятника Скорботної матері, щоб вислухати доводи з приводу того, чи можлива забудова цієї території, оскільки на цих місцях нібито були масові розстріли євреїв та захоронення.

Нагадаємо, низка громадських організацій Полтави вимагає від депутатів міськради скасування дозволів на будівництво на території колишніх артскладів.

Конкретних документів, які свідчили б про точне місце захоронення – немає, як твердить Юрій Трегубов, начальник управління земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міськради.

Натомість, люди прийшли на засідання сесії Полтавської міськради, яке відбулося 25 квітня, з вимогою до депутатів відмовити у будівництві на території масових захоронень. Вони просять провести пошукові роботи, а будівництво і продаж землі скасувати. Під натиском громадян, депутати виключили спірні пункти з проекту рішення.

Учора консенсусу в цьому питанні досягти не вдалося. Громадськість вимагає у влади провести пошукові роботи масових захоронень та збудувати меморіал. Влада ж наполягає, що жодних підтверджених даних про масові розстріли на цих місцях немає, а щодо раніше знайдених людських решток, то припускають навіть, що їх могли підкинути.

Отже, подаємо доводи кожної зі сторін.

Олександра Супряженко, ініціаторка проведення зустрічей громадськості та влади. За її словами, її бабусю розстріляли у Полтаві. Жінка вважає, що забудова – це нівелювання пам’яті тих, кого убили на тих місцях

– Сьогодні ми чекаємо від влади конкретних дій. Ми висловили їм ряд пропозицій, на які вони не відповіли. Наша мета – розібратися з цією територією, тобто з’ясувати, де були масові розстріли, визначити територію концтаборів. Щоб на цих місцях не вели будівництво. Навіть минулого разу, коли ми оглядали цю територію, ми знайшли людські кістки. Ми їх навіть не шукали. Це кістки з кульовими отворами, їх було близько півсотні.

– Наше бачення, що на цьому місці має бути меморіальний комплекс, красивий парк з місцями, де відмічені масові захоронення, адже це те, що ми передаємо майбутнім поколінням і ми повинні це зробити. Адже це справа совісті і честі.

Андрій Лямін, перший заступник міського голови Полтави

– Ми маємо ще раз переглянути всі факти, які вдалося зібрати і громадським організаціям і структурним підрозділам виконавчого комітету. На сьогоднішній день вдалося встановити факт того, що розстріли проводилися на території тиру. Сам табір військовополонених знаходився приблизно під гуртожитком УМСА. Є аерофотозйомка тих часів, фото 1947 року, де чітко видно церкву, яка була на території сучасного ринку і червоні казарми та тир. Нині це майже рівна поверхня. Чітких фактів, які б додавали додаткову інформацію, де були розстріли, ми не отримали.

Дмитро Сенчакович, лідер фракції «Самопоміч» у Полтавській міській раді

– Я ініціював зняття цього питання з розгляду на сесії. Позиція нашої фракції наступна: є дані, що на певних ділянках були розстріли. Ці ділянки дотичні до земельних ділянок, які виставляються на аукціон. Виконати дослідження можна георадаром. Для цього потрібно буде залучити певні фінансові ресурси. Міська рада готова виділити ці кошти, тому пропонуємо георадаром дослідити ділянки, які підпадають під аукціон. У випадку. Якщо там можуть бути захоронення, ми ці ділянки знімаємо з аукціону, решту – виставляємо. Щодо ділянок, де виявлять захоронення, ми тоді внесемо зміни до детального плану території і відводимо під меморіал.

Юрій Бойко, депутат міської ради від «Самопомочі»

– Я досліджував це питання, спілкувався з фахівцями. Але відповідь була досить туманна, що конкретних даних про місця розстрілів немає.

Віктор Хмарук, начальник штабу військової частини з 1978 по 1992 рік

– Я знаю кожен метр цієї території. Кладовище було там, де останній будинок на Навроцького. За 50 метрів від нього, в бік артбази – було теж кладовище. На захороненні я бачив дату смерті – 1913 рік. Зараз там непролазний ліс. Ще за 50 метрів у нас стояли американські пушки, щовесни ми їх поправляли, бо вони провалювалися. Говорили, що там було кладовище. Більше захоронень ми не бачили, хоча при мені копали підземні сховища, то нічого такого не виявляли.

В’ячеслав Шерстюк, археолог

– Щодо георадара, це далеко не панацея. Це лише допоміжний засіб для пошуку. Спосіб і метод, який дасть конкретний результат – це виключно розкопки. Тобто георадар потрібен, він має допомогти, але без втручання лопати чи техніки, це не суть. На мою думку, має бути два етапи: дослідження тих місць, на яких ймовірно були розстріли та поховання. А другий етап – при вже безпосередньому будівництві, проводити роботи під наглядом фахівців. Адже всі 63 гектари не покопаєш.

Юліан Матвійчук, лідер фракції ВО «Свобода» у Полтавській міській раді

– Питання в тому, що дійсно були розстріли ту. Це факт. Але треба розібратися, де саме це було. Треба також усвідомити, що розстрілювали не лише євреїв, а й військовополонених. Звісно, нам треба розвивати наше місто, будуватися, але не в ущерб національній пам’яті. Лише тоді, коли ми виявимо поховання можна знову піднімати питання про будівництво на цьому місці.

Олександра Супряженко, ініціаторка проведення зустрічей громадськості та влади.

– Нагадую, що забезпечення, збереження та утримання поховань жертв політичних репресій, а також місць поховань покладається на органи місцевого самоврядування. Згідно з розпорядженням Кабміну, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій. Ми разом маємо провести роботу з вивчення цих територій. Ми вважаємо, неможливим вести якусь розбудову на цій території без проведення пошукових робіт. Я закликаю вас, знайти місця поховань, зробити тут меморіальний комплекс, який має тут бути.

На заході також виступив Крістоф, гість з Німеччини. За його словами, він пише з цього приводу репортажі для закордонних видань та навіть готує документальний фільм на цю тему. Його дивує, що Полтава й досі не увіковічнила пам'ять своїх закатованих земляків.

Андрій Лямін, натомість додав, що знайдені активістами людські кістки можуть бути «диверсією», тобто підкинуті кимось, адже вони були на поверхні та й чисті, як вимиті.

Після словесної перепалки більшість посадовців покинула парк, а активісти показали, де знаходили кістки. Без над зусиль їх змогли знайти і вчора. Без експертизи важко сказати, кому вони належали, проте ті, хто був на місці стверджували, що це людські кістки. Їх опоненти говорили, що це собаки принесли їх сюди і до людей вони не мають жодного стосунку.

Продовжилася дискусія на засіданні Круглого столу за участі науковців в приміщенні Полтавського краєзнавчого музею.

Нагадаємо, навесні 2017 року в Полтаві на поверхню вимило людські кістки. На території басейну міської каналізації знайшли останки. Імовірно, там поховані полтавці, розстріляні у часи Другої світової війни. Тоді на території колишніх артскладів, що знаходились за «червоними казармами», знайшли рештки 10 людей, фрагментами.

Також поряд «Полтававодоканалом» проводились ремонтні роботи колектора, що проходив через територію колишнього концтабору. Усе це знаходиться за кількасот метрів від пам’ятника Скорботної матері.

Автор: Марина Левчук

• #Полтавська міська рада
• #будівництво
• #новини Полтави
• #історик