Поезія Лесі Українки, Ліни Костенко та вірші про війну: яким був творчий вечір Ади Роговцевої в Полтаві. ФОТО

08 червня 2019, 15:37 0

Фото Ольги Матвієнко

Продовженням офіційного відкриття міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava вчора став творчий вечір Ади Роговцевої в міському Будинку культури.

Шанувальники легендарної української актриси театру та кіно заповнили зал ущерть, зустрічали її оплесками й стоячи.

– Для мене невимовна радість і велика честь – стояти сьогодні тут перед вами, – сказала Ада Миколаївна. – Коли довго живеш на світі (а мені через місяць уже буде 82), то кожного разу вихід до людей як востаннє.

Актриса щиро радіє, що давня традиція збирати поетичні стадіони відновлюється.

Свій учорашній виступ Ада Миколаївна назвала своєрідною прем’єрою, адже до нього ввійшли як давні виступи артистки, так і нові її роботи.

Із Полтавою в акторки пов’язані теплі дитячі спогади. Тут вона ходила до 5 й 6-го класу в 10-й школі. І, як каже Ада Миколаївна, саме тут почав формуватися її характер та вперше з’явилося бажання стати актрисою.

– Мені доручили читати уривок з книжки про Лялю Убийвовк. Я вийшла на шкільну сцену, а в залі був тато відомої партизанки. Я читала й так розхвилювалася, що ми всі разом поплакали над цим уривком. Тато Лялі Убийвовк вийшов на сцену, обійняв мене, і щось у мене в серці «тьохнуло». Отак я, мабуть, і зацікавилася професією, яка мене супроводжує все життя, – ділиться Ада Миколаївна.

Тож Полтава для неї – місто, де актриса по-справжньому почувалася щасливою:

– Напевне, у кожного в житті, щось є таке, що зачепить і не відпускає. Отак мене в серці зачепила мені свого часу Полтава.

Не змогла оминути увагою актриса смерть нашого земляка, бійця полку «Азов» Дмитра Пругла, який загинув учора на Сході України.

– Нестерпна мить, коли ми з вами сьогодні втратили ще одного хлопчика з ваших країв. Ми втрачаємо найкращих наших дітей. Ця нестерпна мить, звичайно, обернеться піснею, але такою трагічною, такою ясною на віки в українській історії, – сказала Ада Миколаївна.

Виступ артистки складався з окремих відділень. Зокрема, одне з них було присвячене Лесі Українці, твори якої мама Ади Миколаївни читала їй ще в дитинстві.

На сцені транслювали відео з покладеним на музику віршем «Уста говорять: він навіки згинув» у виконанні актриси.

– Леся Українка зайшла в моє життя ще в дитинстві, а потім я передала її своїй дитині, – зазначила Ада Миколаївна. – Катя грала Лесю Українку ще п’ятирічною, і з того часу ми з нею не розстаємося.

Актриса викликала на сцену свою доньку – Катерину Степанкову, українську акторку та режисерку, заслужену діячку мистецтв України.

Разом вони прочитали поезії Лесі Українки «Як дитиною, бувало…» та «Fa (Сонет)».

Розповіла Ада Роговцева цього вечора присутнім історію написання єдиного російського вірша доньки Прометея Impromptu («Когда цветет никотиана»). Українська поетеса побилася об заклад з російським письменником, що вона зможе написати поезію російською мовою. Згодом глядачі побачили відео з піснею на ці слова у виконанні Ади Роговцевої.

Лунав також зі сцени й монолог Мавки з «Лісової пісні».

До улюбленої поезії Ади Миколаївни належить і творчість Ліни Костенко. Разом із донькою вона читала вірші «Пишіть листи і надсилайте вчасно…», «І як тебе тепер забути…», «Напитись голосу твого…».

Ліна Костенко звучить у виставі «Вася должен позвонить». Поезія «Ці журавлі і їх прощальні сурми…» стала монологом головної героїні цієї п’єси Рути, яку грає Ада Роговцева.

Катерина Степанкова прочитала вчора присутнім у залі уривок з роману «Маруся Чурай» Ліни Костенко, який режисерка виконувала, коли вступала до театрального інституту.

– Трапляється, що до однієї поезії повертаєшся протягом усього свого життя. Можливо, це не дуже щаслива історія України, яка не дає відійти актуальності певних тем, – зазначає пані Катерина.

Давня поезія пригадалася раптово, її не треба було повторювати, адже слова дуже перегукуються з сучасністю. «Пішов у смерть, а повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є» Ліни Костенко – це ніби про хлопців, які боронять зараз українську незалежність на Сході.

Варто зауважити, що Ада Роговцева з донькою часто їздять з виступами в зону бойових дій та допомагають учасникам АТО (ООС). Тож російсько-українська війна стала майже наскрізною темою вчорашнього їхнього виступу.

У військовому блоці лунала поезія Сергія Жадана, Дзвінки Торохтушко, Катерини Бабкіної, Романа Семисала тощо. Деякі з цих віршів поклав на музику бард, композитор, товариш покійного сина Ади Роговцевої Володимир Маляренко.

Катерина Степанкова розповіла, що їм довелося пройти Піски практично пішки й працювати для окремих груп бійців.

Ада Роговцева зазначає, що її часто питають, чому вона в такому віці їздить на передову.

– Їм потрібне наше тепло, тож не будьмо байдужими і даруймо людям, коли є нагода, хоч крихітку розради, – відповідає актриса.

Окрім того, присутні в залі почули поезію Юрія Іздрика. Катерина Степанкова, зазначила, що з його поезією в неї досить складні стосунки. Коли вона брала його вірші для вистави, то розуміла, що перекроюватиме їх, і свідомо не попередила автора. До слова, театри скрупульозно ставляться до інтелектуальної власності і завжди зазаначають авторство. Але тут роль зіграло те, що досить іронічні вірші стали ліричними, і пані Катерина боялася, що автор не оцінить ці «рожеві слюні». Зараз з незалежних від режисерки причин спектакль не ставлять на сцені, але це не заважає їй періодично читати поезію Іздрика «Співати гімн немов курити опіум».

Вечір Ади Роговцевої ніби відверта особиста розмова з другом.

Актриса завершила свій виступ відеозаписом, де вони з її покійним сином Костянтином виконують разом пісню. Загалом щира й невимушена атмосфера заходу не залишила нікого байдужим. Шанувальники довго не відпускали Аду Миколаївну й віддячили їй квітами та щирими оплесками.