Іван Малкович на творчому вечорі читав реп про Полтаву. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. Іван Малкович на творчому вечорі читав реп про Полтаву. ФОТО, ВІДЕО

Повен зал театру імені М. В. Гоголя зібрав учора, 8 червня, письменник Іван Малкович. До Полтави засновника видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» запросили в межах міжнародного поетичного фестивалю Meridian Poltava.

Із самого початку Іван Антонович почав жартувати з публікою. Перепросив за спортивне вбрання, адже не знав, де відбудеться творчий вечір:

– Я не знав, що в театрі виступатиму, тому вибачайте за вигляд «95-го Кварталу».

Розпочав виступ письменник своїм віршем «Фіакр опівнічний»:

Ти також грав на тім балу, на тій забаві,

куди опівночі фіакром нас привіз

панок руденький, миршавий, картавий,

що обіцяв за плату особливу, лише б весела ігра.

Дуже швидко експресивна манера виконання змінилася спокійною й ліричною, коли письменник читав поезію «Синові»:

Такого єдиного, аж невимовно,

як тебе вберегти?

Я намалюю з дзвіночками кловнів,

щоби тішився ти.

Левову частку творчого вечора видавець присвятив віршам з «Антології української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана». Книга, за його словами, адресована насамперед молоді. Видання з 2016 сторінок має вже чотири наклади та 11 тисяч примірників.

Іван Антонович розповів присутнім цікаву історію з життя. Кілька років тому, коли Ліна Костенко опублікувала книгу в його видавництві, вони мали їхати презентувати це видання до Харкова. Очікували, що через політичну ситуацію й те, що директорка оперного театру – регіоналка, цей виступ могли скасувати.

– Ми приїхали й перелякалися, бо перед театром стояло близько 3 тисяч людей. Був вітер, вони ковзалися й не могли зайти туди, бо театр вміщував лише 1600 осіб. І та директорка на свій страх та ризик впустила ще 400. Немолода жінка була така щаслива. А що виявилося? Їй освідчувалися в коханні віршами Ліни Костенко. Тобто поезія робить дивовижні речі. Поезія буває сама як музика, і до неї не треба приробляти крила, – каже Іван Малкович

На підтвердження цьому він цитує вірші Павла Тичини та Андрія Малишка. Зазначає, різниця між поетами в тім, що новатор-Тичина грався з формою, а Малишко взяв собі за основу народну пісню.

За словами Івана Малковича, поезія буває й моторошно-містичною.

Як вважає видавець, рядки Тичини, якими він кидав виклик долі «Гей, життя, виходь на бій, пожартуєм для розваги!», зіграли з письменником злий жарт.

– Як найкрихкіший поет, він почав писати на догоду партії перший, уже на початку 20-х років, тобто життя посміялося з нього. Сила слова! – резюмує Іван Малкович.

Пророчим став і вірш «Візія» Євгена Маланюка 1933 року. Рядки «Літаки закрутяться, мов листя, башти захитаються й падуть» звучить як передбачення теракту в Нью-Йорку у вересні 2001-го.

Почули також присутні в залі й любовну лірику Максима Рильського та Дмитра Павличка.

Іван Антонович виконував вірші, ніби пересипав намистинки, смакував кожну поезію.

Окреме місце в антології належить біографії письменників, адже для Івана Малковича вона має особливе значення, зокрема, коли йдеться про поетів «Розстріляного відродження».

До прикладу, у книзі подали цікаві факти з життєпису неокласика Михайла Драй-Хмари, який у таборі на Колимі врятував життя знайомому студенту. Письменник сказав, щоб розстріляли його замість юнака, перед тим плюнувши в обличчя нкведисту, який після такого відчайдушного вчинку випустив у поета цілу обійму патронів.

Такі героїчні біографії, на думку видавця, мають ставати частиною нашої свідомості.

Антологія містить два вірші російською мовою, які належать київському поету Леоніду Кисельову. Письменник помер 1968 року від лейкемії й залишив не надто великий творчий доробок. Кисельов народився в російськомовній єврейській родині, у якій панував культ української мови. «Раз все цари плохие, почему царя Петра зовем Петром Великим, и в Ленинграде пам’ятник ему? Зачем он нам, державный этот конник, загнать бы, чтоб копыто в небеса! Шевченко, говорят, односторонне к нему отнесся, нет, он правильно писал», – цитував поета Іван Малкович.

Видавець зазначив, що йому хотілося б, щоб у Полтаві говорили більше українською. На його думку, дуже правильну поетичну форму вивів Володимир Сосюра: «І там, де звучить рідна мова, живе український народ».

Вірші, каже Іван Малкович, можуть бути короткими, але водночас дуже ємними, а можуть бути досить іронічними і смішними, як-от у Юрка Позаяка:

«Якщо тебе ненароком

гепнуло шлакоблоком,

вважай, що тобі повезло –

 останнє в житті западло».

На творчому вечорі пролунав і вірш про Полтаву, який належить перу дитячого письменника Григорія Фальковича. Поезію, яка має назву «Роботи», Іван Антонович читав репом. Не обійшлося й без улюбленого дитячого «Паротяга».

Завершив свій виступ Іван Малкович знаною старосвітською баладою «Із янголом на плечі» та побажав полтавцям янгольської допомоги.

Читайте також: Поезія Лесі Українки, Ліни Костенко та вірші про війну: яким був творчий вечір Ади Роговцевої в Полтаві

Автор: Наталка Сіробаб