У музеї ляльки-мотанки на Полтавщині готують борщі, яким близько ста років

1. >
2. Суспільство >
3. У музеї ляльки-мотанки на Полтавщині готують борщі, яким близько ста років

Фото Ольги Матвієнко

Вареники, крученики, качана каша та борщ із раками – таким частуванням анонсувала шостий міжнародний гастрономічний фестиваль «Борщик у глиняному горщику» його організаторка Олена Щербань.

Більше ніж за місяць до масштабного дійства, яке відбудеться 10 серпня цього року в Опішні, етнографиня, власниця салону-студії «Лялина світлиця» вирішила сьогодні провести для медійників екскурсію етноагросадибою та пригостити їх автентичними українськими стравами з печі просто неба.

Олена Щербань – дослідниця глиняного посуду, яка любить сільську культуру та розвиває зелений туризм.

Салону «Лялина світлиця» уже близько десяти років. Єдиний в Україні приватний музей ляльки-мотанки нині розрісся до музею гастрономічної культури.

Родове помістя Олени Щербань розташоване на хуторі поблизу Диканьки в селі Кратова Говтва, але свого часу етнографиня придбала стару хату в Опішні. 2010 року вона почала виготовляти там ляльки-мотанки, поєднуючи це з роботою старшого наукового співробітника в музеї гончарства.

– А потім я подумала: чому є музей гончарства, а музею ляльки-мотанки немає? Тож він у мене створився сам, з Божою поміччю, доля так мене привела, – каже пані Олена.

Автентичною кухнею майбутня етнографиня цікавиться ще з 15 років. Ідейна натхненниця фестивалю почала занотовувати рецепти страв, коли бабуся її подруги почастувала її житніми пирогами. Дівчині стало цікаво, бо її бабуся готувала лише пшеничні.

Після закінчення університету Олена Щербань почала цікавитися етнологією професійно.

– Через гончарські школи, які вивчала, я прийшла до побуту: що їли, скільки дітей було в родині, яке було весілля, у чому ходили взуті тощо. Паралельно почала досліджувати культуру харчування, – розповідає етнографиня.

Згодом пані Олена почала збирати рецепти борщів з усієї України. Коли зрозуміла, що не зможе осягнути такого масштабного народного надбання, обмежилася Лівобережною Україною, Наддніпрянщиною.

– Найбільше борщиків знаю з Центральної України: Полтавщина, Київщина тощо. Борщі здебільшого записую в старожилів, допитуюсь у бабусь, – каже господиня.

Тож борщам Олени близько ста років. На фестивалі в серпні цього року планують презентувати 60 видів цієї страви. Серед заявлених – білий, зелений, чорний, нежонатий борщі та безліч інших наїдків.

До теми: На фестивалі в Полтавській області приготували п’ятдесят видів борщу й варили самогон. ФОТО

Пані Олена популяризує традиційні українські страви, які подекуди вже давно забуті: житні коники, шпундра з буряками, борщі, весільно-обрядове печиво.

– Це коровай з Гадяцького району, село Варки. Молода з ним йде на весілля, а пташок роздає незаміжнім подругам, аби вони швидше заміж вийшли. Усе це народне, традиційне і, на жаль, забуте, – розповідає Олена Щербань.

Тож основна мета власниці «Лялиної світлиці» – зберегти та культивувати традиції своїх предків.

Здебільшого відпочити в агросадибі та відчути українську автентику їдуть люди з Дніпра, Харкова, Києва, які втомилися від міської метушні. Відвідують «Лялину світлицю» й гості з закордону. Прикро, каже пані Олена, що іноземці цінують наші традиції більше, ніж самі місцеві.

– Хоча за майже десять років моєї діяльності ворота відкрилися – почала їхати Полтава. У мене дуже багато гостей на Великдень. Ми починаємо пекти паски, фарбувати крашанки, виготовляти писанки. Багато людей на Івана Купала, Меланку. Я привчила гостей гуляти не Новий рік за старим стилем, а меланкувати, колядувати на Різдво. На традиційний Новий рік ми проводимо вечорниці тощо, – каже власниця агросадиби.

Читайте також: Борщ із полуницею, коники з карпатського сиру та болгарська чорба – на Полтавщині відбувся гастрономічний фестиваль. ФОТО, ВІДЕО

У автентичних хатках можна підібрати собі українське вбрання до вподоби та скуштувати страви з продуктів, вирощених на території агросадиби.

Як у давнину готували качану кашу

Пані Олена провела для журналістів майстер-клас з приготування качаної каші – давньої страви, яку варили наші пращури.

Качана каша – страва дорога. Не лише через інгредієнти, а й через складність та час приготування. Пшоно викачують у яйці та борошні протягом трьох годин до утворення крупинок, а потім протягом трьох годин це треба варити.

Заздалегідь викачані крупинки раніше могли зберігати протягом тижня. Довше пані Олена зберігати не радить, адже інгредієнти натуральні, і заготовлені крупинки можуть зіпсуватися.

– Качану кашу в давнину готували на хрестини, весілля та входини в хату, а зараз її ніхто не робить, – каже етнографиня.

Автор: Наталка Сіробаб