Екологія на колесах. Як у Полтаві борються з небезпечними відходами

1. >
2. Суспільство >
3. Екологія на колесах. Як у Полтаві борються з небезпечними відходами

Фото – зі сторінки Сергія Антоненка у соцмережі

Куди подіти використані лампи та батарейки? Викинути – значить, завдати удару екології навколишнього середовища. Утилізувати! Але як це зробити, якщо у місті немає підприємств, де можна було б утилізувати небезпечні відходи?

Поки влада шукає рішення, яке було б вигідним місту і зручним для містян – розробляє концепцію сміттєпереробного заводу та встановлення сортувальної лінії, процес збору небезпечних відходів пришвидшують ініціативи самих полтавців. Півроку у Полтаві за спеціальним графіком та маршрутом курсує екобус – мобільна точка збору небезпечних відходів, куди жителі міста можуть здати на утилізацію ртутні термометри, акумулятори, батарейки, люмінесцентні лампи. За цей час вдалося зібрати тонни небезпечних відходів, в рази зменшивши таким чином пагубний вплив на екологію.

Яка у Полтаві ситуація із небезпечними відходами?

Спочатку розберімося, чим небезпечні люмінесцентні лампи?

Колба люмінесцентної лампи вміщує пари ртуті кількістю від 1 до 70 мг. Ртуть зараховується до речовин першого, найвищого рівня небезпеки, вона надзвичайно небезпечна і організмом майже не виводиться. Речовина може вразити печінку, дихальні шляхи, центральну нервову систему, нирки
Якщо у повітря потрапить 1 мг ртуті, її концентрація становитиме 0,02 мг на кубічний метр повітря, що в 60 разів перевищує норму. 1 грам ртуті забруднює 200 тисяч кубічних метрів води та 3 млн кубічних метрів повітря.

А одна використана батарейка, яка, до речі, розкладається близько двохсот років, забруднює 400 літрів води, 16 метрів квадратних ґрунту. Про небезпеку таких відходів говорив Сергій Антоненко у відкритому листі до органів місцевого самоврядування.

Яка ситуація у Полтаві? Ще кілька років тому у Полтаві майже не було сортування сміття загальноміському значенні. Деякі полтавці сортували сміття удома, знаходили шляхи для утилізації небезпечних відходів самостійно. Наприклад, Сергій Антоненко, представник ГО «Еколтава» розповів, що деякий час збирав небезпечні відходи у власному гаражі, щоб потім віддати на утилізацію. А потім за власний кошт відвозив їх до Львова на переробку. Та частіше єдиним рішенням було винести сміття з будинку і вкинути до найближчого сміттєвого баку. Сергій Антоненко, ініціатор програм по збору в Полтаві небезпечних відходів, представник ГО «Еколтава» говорить, люди десятками штук, ящиками виносили використані люмінесцентні лампи та батарейки до сміттєвих баків. Звідти сміття, в тому числі і використані лампи та батарейки потрапляли на сміттєзвалище, розташоване у кількох кілометрах від Полтави.

Сміттєзвалище знаходиться у селі Макухівка і за останні 10 років є заповненим на понад сто відсотків. Те, що сміттєзвалище переповнене, факт, зазначив Сергій Антоненко. Макухівське сміттєзвалище займає 17,4 гектара, цю територію експлуатують понад 60 років.

– Сміттєзвалище переповнене на більш ніж на 130%, тому що там раніше був кар’єр, і до та після війни (Другої світової – прим. авт.) там добували пісок для відбудови Полтави. А після війни з Полтави сюди почали звозити будівельне сміття і почав утворюватися полігон. А зараз сміттєзвалище – це гора метрів 30, – каже Сергій Антоненко.

На сміттєзвалищі зберігається понад 6 мільйонів тонн сміття і щороку кількість відходів збільшується на 100 тисяч тонн. Сміттєзвалище заповнене на 135% і це може означати загрозу екологічної катастрофи. Зокрема, через те, що серед величезної кількості різного сміття там є і небезпечні відходи, зберігання яких утворює небезпечну речовину, яка потім потрапляє у ґрунтові води. На цьому наголошує Олександр Бублик, селищний голова Ковалівки на Полтавщині, до складу цього селища входить Макухівка. де знаходиться сміттєзвалище.

– Станом на 2006-2007 роки сміттєзвалище переповнене на 135%. Про це був відповідний висновок департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, – зазначив Олександр Бублик.

Ще кілька років тому у Полтаві роздумували над тим, як запровадити сортування сміття. Автомобілі, які вивозили сміття, доводилося часто ремонтувати, а контейнерів для сміття не вистачало. Згодом місто закупило нові, але їхня якість була не на найвищому рівні, аби запровадити роздільне сортування сміття. Від купівлі нових контейнерів для сортування сміття місто відмовилося, посилаючись на брак коштів, вирішивши переобладнати для зручного сортування ті, що уже є в наявності, пояснив Сергій Антоненко.

Через суд до успіху

Загалом процес налагодження збору небезпечних відходів у місті тривав до 5 років. Ініціатором був екоактивіст Сергій Антоненко, який у 2015 році подав кілька проєктів на міську програму «Бюджет участі», але переміг лише один проєкт, щодо збору батарейок, та кілька петицій про збір ртутних ламп від населення, про заборону або обмеження використання поліетиленових пакетів у Полтаві, створення системи сортування сміття. Петиції набрали необхідну кількість голосів, але не були розглянуті на профільних депутатських комісіях.

Після цього екоактивіст Сергій Антоненко із ГО «Еколтава» подав до суду позов на Полтавську міську раду, в якому вказував на бездіяльність влади стосовно організації збирання, вивезення, утилізацїі небезпечних відходів. Для доказової бази в суді, яка свідчила б про масштаби проблеми щодо небезпечних побутових відходів у Полтаві, використовував не лише законодавчі документи, а і зафіксовані поліцією свої звернення щодо стихійних мінізвалищ біля сміттєвих баків на вулицях міста. Таких заяв, говорить, було щонайменше три.

– Згідно із законодавством, органи місцевого самоврядування повинні створювати механізм збору небезпечних побутових відходів, – розповів Сергій Антоненко.

Суди – першої інстанції та подану Полтавською міськрадою апеляцію – екоактивіст виграв. І це стало початком співпраці влади та міського екологічного руху, результатом якого стало те, що місто закупило за 990 тисяч гривень автомобіль для збору небезпечних відходів. Ще 146 тисяч гривень витратили на його переобладнання. Збирає небезпечні відходи у населення КП «КАТП-1628». За словами Тараса Бойка, керівника «КАТП-1628», місто підписало договір з філіалом фірми ТОВ «Полекозахист», що знаходиться у Полтаві. Також є угоди із іншими ліцензованими та сертифікованими організаціями, які утилізовують лампи та термометри, а батарейки переправляють на утилізацію до Польщі, Румунії.

Скільки коштує утилізація

Лампа – 12 гривень
Ртутний термометр – 26 гривень
1 кг батарейок та акумуляторів –65 гривень

Вартість вказана без врахування транспортних витрат.

Це кошти, які сплачує місто фірмі-посереднику за приймання і транспортування та передавання утилізатору небезпечних відходів (у випадку Полтави це Львів), пояснює Сергій Антоненко.

Екобус приймає небезпечні відходи лише від населення. Сергій Антоненко розповів, що підприємства та юридичні особи повинні заключати договори з утилізаторами напряму, без посередників.

Як працює екобус: результати

Екобус у Полтаві не пропрацював ще і року, але уже є результати. Якщо підрахувати, лише завдяки збору використаних батарейок менше ніж за рік вдалося зберегти від забруднення сотні метрів квадратних ґрунту.

Щодня екобус працює в різних районах міста, з 11.00 до 18.30.

– Зібрали 16 тисяч ламп, 450 термометрів, 3 тонни батарейок, – розповів про результати роботи екобусу Сергій Антоненко та пояснює, в чому ще ефективність екобусу, окрім захисту навколишнього середовища.

– Це потужний інструмент культурного виховання поводження із небезпечними відходами, зменшує соціальну напругу, люди бачать, що є позитивні зміни у місті, – переконаний представник ГО «Еколтава».

Тому, розповів про механізм роботи екобусу Сергій Антоненко, зібрані відходи з Полтави везуть у Бондарівку Львівської області, на комунальне підприємство, де є сучасне обладнання. Тут всі елементи з ламп сортують: чисту ртуть, ламповий склобій, люмінофор, алюмінієві ковпачки з ламп. Ламповий склобій перенаправляють на переробку на завод в Житомирську область.

Щодо доходів для міста на зборі небезпечних відходів, представник "Еколтави" пояснює, що їх немає. Говорить, навпаки, за утилізацію небезпечних відходів потрібно платити додатково, і про рентабельність не йдеться.

Що ще планують зробити місто і громадські ініціативи

На Полтавському міському сміттєзвалищі, розташованому в Макухівці і переповненому сміттям вщент, міська влада планує встановити комплексну сортувальну лінію, до складу якої входитимуть сортувальна лінія, прес та подрібнювач. За підрахунками Тараса Бойка, керівника КП "КАТП 1628", сортувальна лінія дозволить зменшити навантаження на сміттєзвалище на 30%. Але для закупівлі та встановлення сортувальної лінії потрібно 20 мільйонів гривень.

Також, розповів Сергій Антоненко, місто спільно із «Еколтавою» розробляє програму по сортуванню твердих побутових відходів. Розробляють екоактивісти ще одну програму, щодо небезпечних відходів, зокрема збору дрібної електроніки та медичних відходів: використаних шприців, медикаментів тощо.

Ще один важливий момент, зазначає Сергій Антоненко, це інформаційні кампанії, мета яких – лобіювати ідею сортування сміття, зокрема, небезпечних відходів. Екоактивіст говорить, що уже налагоджена співпраця із полтавськими школами, різними підприємствами та офісами, і попит на знання про сортування сміття та екологічне поводження із небезпечними відходами зростає.

Тарас Бойко, керівник КП «КТП 1628» говорить, що враховуючи збір шкідливих відходів Екобусом, а також плани міста щодо встановлення сортувальної лінії і переробки частини відходів, використання полігону на Макухівському сміттєзвалищі дозволить експлуатувати його протягом найближчих 7-10 років.

Як населеним пунктам організувати сортування і утилізацію небезпечних побутових відходів, якщо влада не поспішає цього робити. Радить екоактивіст Сергій Антоненко

Необхідно ретельно вивчити ринок заготівлі вторсировини, чи є серед них ті, хто приймає небезпечні відходи.

Важливо поцікавитися, чи працює у населеному пункті механізм збору небезпечних відходів, хто за це відповідає, з ким укладені угоди, скільки коштів із бюджету на це виділено, ділиться досвідом представник ГО “Еколтава”.

Якщо бажаєте займатися у своєму населеному пункті популяризацією сортування, збору та утилізації небезпечних відходів, фактично «з нуля» потрібно щонайменше зареєструвати юридичну особу (громадську організацію), або, як у випадку в Полтаві, заручитися підтримкою екоорганізації.

Скласти детальний фінансовий план, прорахувати витрати та можливі доходи. Врахувати, які ресурси будуть найбільш витратними. Наприклад, у Полтаві – закупівля та переобладнання авто. Оплату за написання програм, консультування юристів, екологів та інших спеціалістів також, за необхідності, варто внести у фінансовий план. Сергій Антоненко пояснює, краще, якщо громадські ініціативи працюють згідно із чіткою програмою, прийнятою органом місцевого самоврядування.

На рівні органу місцевого самоврядування потрібно створити комунальне підприємство. Або, якщо відповідне підприємство, яке займається благоустроєм населеного пункту існує, внести за необхідності зміни до його статуту, щоб підприємство мало право збирати відходи для подальшої переробки. Це необхідно для того, щоб підприємство мало юридичні підстави займатися збором, пояснює екоактивіст.

Наступним кроком потрібно отримати ліцензію та сертифікат для зберігання небезпечних відходів та подальшої утилізації. Або, як у досвіді, про який розказав Сергій Антоненко, знайти партнерів із необхідними дозволами та підписати договір про співпрацю: ви – постачаєте небезпечні відходи, партнери – переробляють, утилізують, або виступають посередниками, надаючи, наприклад, приміщення для зберігання великої кількості небезпечних відходів.

Заручитися підтримкою ЗМІ, для того щоб створити чітку інформаційну кампанію, на думку екоактивіста також є важливим етапом для реалізації проекту по збору та сортуванню і подальшої утилізації небезпечних відходів. Населення потрібно детально інформувати, чому сортувати небезпечні відходи важливо, а викидати їх до сміттєвих баків небезпечно, які саме будете приймати; розповісти про графік роботи.

Якщо складається така ситуація як у Полтаві, коли влада не поспішає добровільно запроваджувати збір небезпечних відходів, важелем впливу, ділиться досвідом Сергій Антоненко, можуть бути петиції, звернення, запити до органів місцевого самоврядування, поліції, прокуратури, у крайньому випадку – суд.

12 березня 2020

Автор: Надія Кучер