У Полтаві вшанували пам'ять депортованих кримських татар автопробігом. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. У Полтаві вшанували пам'ять депортованих кримських татар автопробігом. ФОТО

18 травня 76 років тому за наказом Йосипа Сталіна з Кримського півострову розпочалася примусова депортація кримських татар. Цей день став початком найтрагічнішої сторінки в історії корінного населення Криму.

Цього дня жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, а в наступних переписах населення СРСР були заборонені будь-які згадки про кримських татар.

12 листопада 2015 Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 9 травня 2019 року Латвією, 6 червня 2019 року Литвою і 10 червня 2019 Канадою депортація кримських татар була визнана геноцидом.

Сьогодні у Полтаві вшанували пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу патріотичним автопробігом. Взагалі таку акцію започаткували у Херсоні. Там місцеві жителі цього дня вирушають до кордону з окупованим півостровом, щоб у такий спосіб висловити свою підтримку.

У Полтаві організаторами заходу виступили: ГО «Справа Громад» Солідарна Полтава. Також до автопробігу долучились ГО «Полтава за НАТО та ЄС», ГО «Солідарна Молодь», ветерани АТО, інші проукраїнські сили.

– Сьогоднішня акція покликана на те, щоб по всій Україні показати, що кримські татари – це така ж Україна і що репресії були направлені на знищення нації. Ми дуже добре знаємо як це було, адже не один рік страждала Україна від репресії, голоду, депортацій…Тому ми вийшли і хочемо показати єдність країни. Ми один народі і ми підтримуємо татар. Крим – це Україна, – розповіла Марія Горбатенко, координаторка громадської організації «Справа громад» і одна з організаторок сьогоднішнього автопробігу.

Крім полтавців до автозаїзду приєдналися і мешканці других районів області. Іван Балацький приїхав з Кременчука, говорить, що приїхав з товаришами до Полтави заради участі в автопробігу:

– Ми знаємо, що в 1944 році весь кримськотатарський народ зібрали і вивезли у вагонах до середньої Азії і більше 46% через рік вже померли. Україна визнала, що це був геноцид кримськотатарського народу. В такий спосіб ми показуємо, що український народ єдиний.

Ветеранка російсько-української війни Вікторія Мірошніченко додає, що нині знову можна провести паралель між минулими подіями і сучасними:

– В нас досі знаходяться репресовані і політичні в’язні, які саме є кримськими татарами. Тому для нас дуже важливо підтримати цю акцію. Адже це болить. Крим – це Україна. Дуже вдячна, що долучилися до нас з усієї області. Це важливо. Важливо пам’ятати свою історію.

Руслана Базалук, представниця громадської організації «Полтава за НАТО і ЄС» додає, що долучилися до акції, щоб вшанувати пам'ять депортованих кримських татар:

– Звісно, це був геноцид. Це було знищення корінного народу. Уявіть собі, більше 200 тисяч людей було вивезено у віддалені куточки Радянського Союзу. Багато з них загинули ще на шляху, адже були нелюдські умови. Ворог познущався з них не лише у 1944, а й у 2014. Ми пам’ятаємо і знаємо, хто ворог. І ми цього ворогу не пробачимо і Крим буде українським завжди.

Серед учасників автопробігу і Євгеній Янкевич, начальник відділу Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

– Користуючись нагодою, хочеться повідомити, що буквально пару днів тому у нашому галузевому архіві стартувала дуже цікава ініціатива – онлайн Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Власне, це всеукраїнська ініціатива і кожен, хто зайде на наш сайт зможе поставити питання по номеру телефону або на електронну пошту. У нас вже є більше трьохсот звернень. Тому такими крокам ми відновлюємо пам'ять про ті події.

З українським стягом, який був на Полтавському Майдані до автопробігу долучилося і подружжя Іванових. Розповідають, що коли вперше почули історію про депортацію були дуже вражені жорстокість тодішнього режиму:

– Колись ми відпочивали в Криму і були на горі Ай-Петрі і бачили покинуті хати і нам тоді розповіли цю страшну історії. Я почала цікавитися тими подіями, подивилася фільм «Хайтарма» і я усвідомила, як це було страшно. Тоді, як і зараз, все квітло, люди вже обробили огороди і їх просто вигнали зі своїх домівок, навіть не давши можливості зібратися.

Раніше подружжя не раз на рік їздили до друзів в Крим. Востаннє були восени 2013 року. Вже тоді чули від місцевих проросійські настрої, які вважали, що росіяни живуть дуже заможно.

Стартував автопробіг біля ТРЦ «Екватор», далі вирушили в центр, де зробили коло навколо Корпусного парку. Завершився заїзд, там де й розпочався.

Нагадаємо, офіційною причиною депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.

Після депортації почалося перейменування кримськотатарських назв сіл, районів, міст: всього було перейменовано понад 1000 населених пунктів Криму (приблизно 90 % від всіх топонімів). У 1945 році була скасована національно-територіальна автономія кримських татар — Кримська АРСР, а на її місці було утворено Кримську область , куди почалося масове організоване переселення слов'янського населення (в основному, з Росії: Воронезької, Курської, Орловської і Білгородської областей.

Новий радянський керівник Микита Хрущов взяв курс на десталінізацію. Однак вона не торкнулась кримських татар, оскільки директива, яка забороняла їхнє повернення, скасована не була. Кримські татари, на відміну від інших депортованих народів, були вимушені залишатися в Центральній Азії упродовж кількох десятиліть. Почався потужний національний рух кримських татар за повернення до Криму, підтриманий радянськими дисидентами і за кордоном, саме тому 1989 року Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною; 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму прийняв аналогічне рішення .

З 1989 року почалось масове повернення кримських татар до батьківщини, при цьому радянська влада ніяк не допомагала їхньому поверненню, не давала компенсацій за землі, які вони втратили. Російська Федерація як держава-правонаступник СРСР також не відшкодувала депортованим збитки за втрачене майно і не провела судових процесів над особами, відповідальними за насильницьке переселення або причетними до нього.

Усього, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії — було депортовано 191 044 кримських татар, а за даними самоперепису кримських татар, проведеного Національним рухом кримських татар, — 423 100. В ході виселення і в перші роки після нього загинуло приблизно 46,2% кримських татар, тобто майже кожен другий з народу.

Читайте також: Студенти Полтавського УАЛу взяли участь у акції до шостої річниці окупації Криму

18 травня 2020

• #авто
• #новини Полтави
• #акція