Чим завершилася історія полтавки, яка зіткнулася з коронавірусом

22 травня, 11:50   0
Людмила Семенівна, фото – надані Аліною Бушер

У минулих публікаціях «Коло» почало писати історію полтавки Аліни, чия бабуся Людмила Семенівна захворіла на коронавірус та лікувалася в Полтавській обласній інфекційній лікарні. Попри поважний вік жінки – 87 років, сім’я вірила в краще та сподівалася на диво, адже два повторних ПЛР-тестування показали негативний результат.

Нагадаємо, що в Аліни два ПЛР-тести також підтвердили відсутність коронавірусної інфекції. Тож, Людмилу Семенівну після 2,5 тижнів лікування в Полтавській обласній інфекційній лікарні перевели в терапевтичне відділення другої міської клінічної лікарні для повного одужання. Проте вже наступного дня її стан різко погіршився, лікарі змушені були покласти полтавку в реанімаційне відділення.

– Бабуся почувалася набагато краще і взагалі не хотіла продовжувати лікування в іншій лікарні, але після отримання третього результату ПЛР-тесту ще в інфекційній лікарні, її стан дещо погіршився, знову почалася задишка, без маски було важко дихати. Тому вона зрозуміла, що варто продовжувати лікування, – розповідає Аліна. – 13 травня її перевели в другу лікарню. На час переведення вона почувалася нормально: сама вставала з ліжка, могла пересуватися по палаті, ходити до туалету. Але вже наступного дня, отримавши результати аналізу крові, лікарка вирішила перевести її до реанімаційного відділення, оскільки був дуже низький рівень гемоглобіну – анемія.

Варто зазначити, що і в другій лікарні Аліна не мала змоги бачити бабусю. Крім того, на відміну від інфекційної лікарні, де лікування повністю оплачувалося державою, тут до тих препаратів, які оплачувалися також з держбюджету(наприклад, антибіотики, системи та розчини для крапельниць, шприци) довелося ще додатково купляти ліки на значну суму.

– Ще в обід 13 травня мені написали список медикаментів на 750 гривень. Їх мало вистачити на два дні. Треба було купити антикоагулянт іноземного виробництва, у мене не вистачило грошей, щоб купити препарат того ж дня, а наступного лікарка сказала, що він уже й не потрібен, бо в бабусі відкрилася кровотеча. З’ясувалося, що в неї виразка дванадцятипалої кишки у стані виділення фібріна, тобто рубцювання, саме вона й спричинила кровотечу, – каже Аліна.

До цього ані бабуся, ані рідні не знали, що в неї виразка. Були болі у шлунку, вона пила ліки від них і про це знали в інфекційній лікарні, але згідно з протоколом лікування давали також антикоагулянти при легеневій недостатності.

– Спочатку давали «Гепарін». А потім «Фраксипарин». Останній почали давати ще в інфекційній лікарні, але чомусь після того, як ці ліки їй дали в другій лікарні, в неї відкрилася кровотеча. Чому так сталося – я не знаю, але лікарів не звинувачую, – говорить Аліна.


Востаннє онука з бабусею говорили по телефону 13 травня, а не бачилися три тижні.

Боротьба за життя


15 травня Людмилі Семенівні стало значно гірше, вона була украй важкому стані. Їй перелили кров і плазму. Лікарі почали боротися за життя жінки.

– Завідувачка реанімаційним відділенням, лікар від Бога, також сказала, що бабусі зробили рентген і виявилося, що в неї фіброз легень. На жаль, про стан її легень мені не казали лікарі в інфекційній. Найдетальніше на мої питання відповіла лише реаніматолог у другій лікарні. Я в неї запитала, якщо стан буде украй важкий, то скільки часу залишилося і вона відповіла, що не знає, але якщо вона одужає, то бабусі треба багато рухатися, щоб минув фіброз легень, а також купити кисневий апарат, – говорить онука.

Попри все Аліна сподівалася на краще, вірила, що бабуся одужає, але, пригадує, морально було дуже важко, тривожно, постійно перебувала в очікуванні телефонного дзвінка від лікаря та й необхідні препарати виписували лише на один день.

– 16 травня зранку я купила необхідні препарати, а ввечері, близько 20.00, мене набрали і сказали, що бабуся померла о 18.30. Запропонували зробити розтин тіла, на випадок, якби я мала претензії до лікарів, але в мене не було зауважень до медиків, тому я відмовилася. Діагноз написаний в довідці, яку мені видали – атеросклератична хвороба серця, – розповіла Аліна.

Чи можна вважати смерть від атеросклератичної хвороби серця наслідком коронавірусу – цілком можливо. Безперечно лише те, що ця хвороба небезпечна для організму своїми ускладненнями. Навіть у пацієнтів, які одужали від коронавірусної інфекції лікарі часто констатують проблеми із легенями та серцево-судинною системою, повідомляють світові ЗМІ.

На жаль, історія полтавської пацієнтки, яка хворіла на коронавірус, має сумний фінал – 19 травня Людмилу Семенівну поховали на міському кладовищі. Попрощатися прийшли найрідніші люди, давні знайомі на похорони та поминки не прийшли: можливо, злякалися коронавірусу…

До теми: В Україні тестуватимуть на антитіла до коронавірусу: які категорії осіб

22 травня 2020

Суспільство 22 травня, 11:50

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції