Зберегти, закрити, перевести: чи існує просте рішення для складної проблеми із обласним Центром реабілітації для дітей? ФОТО, ВІДЕО

22 січня 2021, 12:20   0

Нині на Полтавщині тривають дискусії – яка доля чекає на Центр соціально-психологічної реабілітації дітей: приводом послугували два гучні випадки насилля, які трапилися в закладі. Депутати Полтавської обласної ради запропонували рішення, як зберегти прихисток для дітей, водночас зробивши безпечними умови їх перебування. Центр хочуть об’єднати із Гадяцьким будинком, який за роки своєї роботи здобув практично ідеальну репутацію.

Чим займається Центр?

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей у Полтаві ( він же – колишній Полтавський обласний дитячий притулок «Любисток») розрахований на 50 дітей віком від 3 до 18 років. Сюди приймають хлопчиків і дівчаток із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах (приміром, батьки є людьми із особливими потребами, зловживають алкоголем чи наркотиками, вчиняють домашнє насилля тощо), дітей-сиріт, безпритульних. Власне, для діток цей прихисток тимчасовий – перебувати в закладі вони можуть до 9 місяців: поки не візьмуться за розум їхні біологічні батьки, або ж їм не знайдуть нову, прийомну родину чи, приміром, не переведуть у сиротинець.
Центр перебуває в комунальній власності Полтавської обласної ради, а оперативне управління здійснює Служба у справах дітей обласної державної адміністрації.
Сама будівля в не найкращому стані, двір невеликий. Розваг обмаль – до школи діти також не ходять, до них у Центр приходять займатися педагоги. Одним словом, атмосфера дещо нагадує спартанську, а контингент вихованців – часто доволі проблемний і потребує особливої уваги і підтримки працівників Центру.

Що трапилося в Центрі?

Минулого березня всю Полтавщину сколихнула історія про те, як 17-річний та 15-річний вихованці Центру мало не до смерті забили семирічну дитину. Подія ця трапилася вночі – і тільки завдяки тому, що на крик прибігли вихователі закладу, вдалося уникнути трагедії – дитину із закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, забоєм грудної клітини, закритою травмою живота, множинними саднами голови, тулуба та кінцівок доставили на лікування у реанімацію. Як виявилося, один з агресорів раніше неодноразово перебував на лікуванні у Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. О.Ф. Мальцева з діагнозом легка розумова відсталість зі значними порушенням поведінки, що потребують лікування та призводить до стійкої соціальної дезадаптації. Але, попри це, чомусь мешкав в одній кімнаті із вісьмома, значно меншими за віком вихованцями Центру.

У Полтавській обласній раді одразу відреагували на небезпечний сигнал – було утворено робочу групу депутатів, яка ґрунтовно розбиралася в ситуації і оприлюднила свій звіт на одній із сесій Полтавської обласної ради.

А випливло на світ божий багато цікавих фактів, зокрема те, що у закладі діти живуть довше, аніж мають за статутом, там відбуваються регулярні прояви дідівщини, діти потерпають від побоїв, і нерідко просто втікають із закладу. А ще у центрі незаконно тривалий час проживали іноземні дорослі громадяни! Управління у справах дітей разом із депутатами також з’ясувало, що керівництво закладу себе преміювало, дехто отримав понад 20 тисяч гривень, тоді як у центрі коїлися незрозумілі речі. А ще протікав дах, у кімнатах та санвузлах – сирість і цвіль.

– А те, що сталось із Богданом уночі, коли персонал мав стежити за дітьми, також викликає багато запитань, – каже депутат Полтавської обласної ради, керівник робочої групи Олександр Алексюк. – У цьому розбираються правоохоронці, хай вони дадуть правову оцінку всьому. 

Ми писали, що у Полтаві побили семирічного хлопчика, дитина у реанімації. ВІДЕО.

За рішенням сесії, керівника Центру Валентина Гавриленка мали позбавити посади, але він завбачливо пішов на лікарняний, і за законом, звільнити його досі немає можливості. У самому Центрі також знайшли крайніх – догани отримали медсестра та черговий. А в закладі в статусі в. о. керує новий очільник – Святослав Батовський, який запевнив, що новий менеджмент усунув усі недоліки попередників.

– Недоліки стосувались переважно документації, – запевняв в коментарі журналістам пан Святослав.

Але, як виявилося, усунути головний недолік – прояви жорстокості та агресії вихованців – подолати не вдалося. Буквально нещодавно трапився новий жахливий випадок, щоправда стався він не у стінах закладу, а в дитячому інфекційному відділенні лікарні №1, куди привезли на лікування вихованців Центру. Фігуранти – саме діти із Центру соціально-психологічної реабілітації. 13-річний хлопець зґвалтував неприродним способом 5-річну дівчинку.

– За дітей у медзакладах несуть відповідальність працівники лікарні, – коментує Святослав Батовський випадок зґвалтування.

Однак він каже, що сам заявив до поліції, коли дізнався про зґвалтування: це випливло в розмові між дітьми. Далі були перевірки медиків та поліції, кримінальні справи. Обоє дітей нині в центрі, хлопець – в ізоляторі. З обома працюють психологи, запевняє Святослав.

Зберегти не можна закрити 

Персонал Центру і далі наполягає на унікальності закладу та пропонує продовжити його роботу. Водночас у Полтавській обласній раді депутати, які займалися ґрунтовним аналізом роботи Центру та дій персоналу, вважають, що заклад потрібно реорганізувати і об’єднати з іншою профільною установою, яка має значно кращу репутацію. І пропонують конкретний варіант – Гадяцький дитячий будинок, який також є комунальним закладом громади Полтавщини. Відповідне рішення ухвалили на сесії облради напередодні нового року.

– Я сам вихованець інтернату, бував не в одному закладі, добре знаю ситуацію в Кременчуці, а тепер вивчив ще й цей. Різні прикрі випадки в центрі приховують, лише про деякі стало відомо громадськості та поліції. Дітям тісно, двору немає, гуляти практично немає де, у самій будівлі також умови не найкращі. Директор зловживав алкоголем, порядку там не було. Моя думка однозначна – заклад закрити, дітей перевести в Гадяч, адже діти мають перш за все реабілітуватись, виховуватись у дружній атмосфері, – наполягає Олександр Алексюк. – Я знаю, про що кажу.

За словами пана Олександра, у цьому центрі діти закриті, бояться.

– Зазвичай коли дорослі приходять, діти чекають подарунків, цікавість в очах, а тут – страх, – говорить Алексюк.

Однак із думкою пана Олександра та його колег, погоджуються не всі. Зокрема, депутат облради, заступниця міського голови Кременчука Ольга Усанова, не бачить проблеми. 

– На мій погляд, це аргументи того, що в Центрі соціально-психологічної реабілітації неналежні умови для проживання дітей та некваліфікований персонал, а тому потрібно його терміново закрити, є непереконливими…

– Ми сьогодні стали свідками того, як обласні чиновники намагалися перекласти відповідальність за стан справ у Центрі на його колектив, замість того, щоб проаналізувати причини проблем та пошукати шляхи їх вирішення, – заявила вона на своїй сторінці у ФБ за результатами роботи робочої групи, що займається питаннями реорганізації закладу.

Ольга Усанова (по центру)

Відзначимо, позиція дещо дивна: за порядок у закладі, збереження життя та здоров’я дітей відповідає саме трудовий колектив. І якщо півсотні працівників закладу не можуть дати ради півсотні дітей, не помічають відверте беззаконня – питання виникають саме до трудового колективу.


Чому Гадяч?

Павло Близнюк – волонтер із Києва, курує роботу тих, хто допомагає дитячим будинкам та інтернатам Полтавської області. Він уже 12 років займається волонтерством. Знає досконально майже всі дитячі будинки та інтернати області, адже роками навідує з колегами вихованців таких закладів у Гадячі, Андріївці, Градизьку, Кременчуці, бував і в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, що в Полтаві. І серед закладів, що опікуються дітьми, він виділяє саме Гадяцький дитячий будинок.

– Розумієте, діти там не зачинені за парканом. Там величезна гарна територія, садок, купа майданчиків для ігор і розвитку, хлопчики та дівчатка ходять до звичайної школи і дитсадка. Улітку вони проводять канікули в дитячих таборах. Також вони виходять у місто у справах. Вихованці з Гадяча соціалізовані, адже спілкуються з іншими дітьми у школах і садку, ходять у гості, які і багато хто – тобто повноцінно контактують із світом поза межами дитячого будинку, – розповідає Павло.

Волонтер зауважує, навіть неозброєним оком видно, що про дітей у Гадячі дбають і люблять їх – тут немає дідівщини чи кримінальних випадків.

– Знаєте, там директор на своєму місці, він вболіває за дітей і заклад. Ми їхали до дітей у Миргород, де вони відпочивали у таборі, заїздили у Гадяч – директор власними руками робить ремонт. А ще видно, що й самі діти йому довіряють і ставляться з повагою, – зауважив Павло.

– Якщо не сім’я – то Гадяцький дитячий будинок – це краща модель, яка існує, адже хлопці і дівчата там живуть як у родинах, – резюмував волонтер.

Також бував Павло і в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, що в Полтаві (у народі – «Любисток»), зауважує, що співпраця не склалась – керівництво інакше, діти постійно змінюються.

Коли почув про реорганізацію закладу і переведення дітей у Гадяч, сказав:

– Знаєте, діти часто складні, адже їх вилучають з таких умов, що бракує слів, а в місті так багато спокус, більший доступ до наркотиків, ігрових автоматів тощо, вони дійсно частіше тікають, у них більше ризиків втрапити у халепу чи потрапити до поганої компанії, якщо тікають. У Гадячі їм таки безпечніше, там величезна територія, річка, природа і менше спокус, сама атмосфера не травмує – дітлахи не зачинені, – каже Павло Близнюк.

У дитбудинку в Гадячі дітей у лікарні, коли ті хворіють, провідують медсестри, до садочка водять педагоги, із ними у будиночках живуть також педагоги, а наглядають за станом здоров’я медичні працівники. Педагог-організатор дбає про дозвілля, а старші діти – шкільного віку – нерідко гордість місцевої школи, виступають за честь навчального закладу.

Про це розповів Анатолій Деркаченко, директор Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради.

Анатолій Деркаченко

Заклад розрахований на 50 дітей – сиріт та позбавлених батьківського піклування. У 2008 році на базі груп створили чотири житлових комплекси з родинними формами виховання: «Родинний затишок», «Надія», «Вікторія», «Сонечко». В комплексі облаштовані кімнати на двох/трьох дітей; кімнати загального користування: кухня, їдальня, вітальня, навчальна кімната, роздягальня, туалетні кімнати, душова. Все матеріально-побутове середовище забезпечує потреби та інтереси дітей, групи укомплектовані побутовою технікою, комп’ютерами. Тобто вихованці живуть в умовах, де є все для проживання родиною – для комфортного побуту і м’якої адаптації. Там перебувають діти, котрі родичі між собою. Цілодобово з ними педагоги, уночі – без права сну, адже працюють позмінно, – каже директор дитбудинку.

В будинках є все, як у сім’ях і дітей адаптують до життя: вчать користуватись пральною машинкою, мікрохвильовкою, душем і ванною пральною машинкою тощо (нерідко діти потрапляють з умов, де не було світла, про душ і говорити не доводиться).

За словами Анатолія Володимировича, їдальні загальної немає, на кухні дітям готують, а їсти вони можуть у будинках.

– Як такого чіткого режиму, що їсти всі повинні в один час і все, – немає. Знаєте, як удома трапляється: дитина побігала, погралась, хоче щось перекусити – йде і їсть, дістає з холодильника, розігріває, якщо треба, – каже директор.

Така атмосфера гарно впливає на малечу і старших (перебувають тут дітки з 3 років і до закінчення школи, якщо їх не усиновляють чи не беруть на виховання у родину).

Є у закладі психологи, корекційні педагоги та дефектологи.

Нині Анатолій Деркаченко готується прийняти вихованців із Полтави, адже відбувається реорганізація шляхом приєднання Центру соціально-психологічної реабілітації дітей (колишній Полтавський обласний дитячий притулок «Любисток»).

Ми запитали, чи упорається він та колектив з дітками, адже у Гадячі вони постійні, а в Полтаві можуть перебувати до 9 місяців.

– Найскладніших із цього центру привозили саме до мене. Були і такі, котрі двічі засуджені умовно. Але вони діти, неповнолітні, і ми упорались, вихованці виправились. То як думаєте, чи мені це під силу? – каже Анатолій Володимирович.


Що далі?

Зараз питання про подальшу долю Центру соціально-психологічної реабілітації дітей знову вивчає спеціальна робоча група, куди увійшли депутати Полтавської обласної ради, представники профільних служб виконавчої влади та зацікавлені сторони. Лунають різні аргументи і пропозиції – і як прихильники реорганізації, так і противники, апелюють перш за все до інтересів дітей. Але чи здатні їх захистити в Центрі, де лише протягом останнього року трапилося мінімум два абсолютно неприйнятних і резонансних випадки (про які стало відомо) – це велике і навіть риторичне питання. 

Фото зі сторінок у соціальній мережі, із сайтів Полтавських ОДА та облради.

До теми:
Зґвалтування 5-річної дитини вихованцем дитячого притулку в Полтаві: що з дітьми та як усе сталось

Автор: Ніна Король

Суспільство 22 січня 2021, 12:20

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції