Нові імена Полтавських вулиць: хто такий Євген Коновалець

1. >
2. Суспільство >
3. Нові імена Полтавських вулиць: хто такий Євген Коновалець

Фото – Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків

Він керував одним із найбільш боєздатних підрозділів армії Української Народної Республіки – січовими стрільцями, а потім став першим головою організації українських націоналістів. На честь цієї людини – Євгена Коновальця, полковника УСС, убитого радянськими спецслужбами, – у Полтаві перейменували вулицю Маршала Конєва. Саме він автор вислову: «У вогні перетоплюється залізо на сталь, у боротьбі перетворюється народ на націю».

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в українському селі Зашків (теперішній Жовківський район) поблизу Львова. Його батьки були вчителями, а діди з обох боків – греко-католицькими священиками.

Після закінчення народної школи в Зашкові Євген переїхав до Львова, де вступив до української Академічної гімназії.

Уже в сьомому гімназійному класі Євген Коновалець бере активну участь у роботі таємних студентських гуртків, покликаних ширити політичну свідомість та освіту.

Склавши випускні іспити 1909 року, Євген Коновалець став секретарем львівської філії «Просвіти» та записався на студії права до Львівського університету. Перша світова війна 1914 року не дала йому можливості довчитися в університеті й отримати диплом доктора права. Великий вплив на молодого студента мали праці основоположника теорії українського націоналізму Дмитра Донцова, який у той час перебував на Галичині в еміграції.

Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. Так, 1910 року брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові.

Під час виборів до Сейму поляки вважали його небезпечним противником і назвали «новітнім гайдамакою».

1912 року Євгена Коновальця покликали до австрійського війська. Студентом він відбув однорічну військову службу в старшинській школі у Львові та зі ступенем чотаря (лейтенанта) повернувся на студії. Під час служби Євген зрозумів, що українській молоді бракує військового вишколу, тому він ініціював створення спеціального студентського товариства для військового вишколу «Січові стрільці». Його ідею підхоплюють спортоворуханкові товариства «Січ» і «Сокіл», які творять такі самі відділи на теренах Галичини. Євген Коновалець не зайняв провідного посту в цих формаціях, однак усе січове стрілецтво визнавало його душею цього руху й своїм ідейним провідником.

Від звичайного вояка – до отамана

У серпні 1914 року вибухнула Перша світова війна. Коновальця мобілізували до австро-угорського війська. У червні 1915 року, під час боїв на горі Маківці, потрапив у російський полон. До початку 1916 року перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916-го – у таборі в Царицині.

Після Лютневої революції в Росії Євген Коновалець разом із галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) розгорнули широку організаційну та пропагандистську роботу серед полонених-українців.

У липні 1917 року Євген Коновалець приїхав до Києва.

12 листопада 1917 року Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра передав Галицько-Буковинському Комітетові згоду Генерального Секретаріату Центральної Ради на створення куреня Січових стрільців (СС). Євген Коновалець вступив до куреня звичайним вояком. Курінь Січових стрільців став однією з головних військових частин, які зуміли взяти штурмом «Арсенал» і розгромити січневе більшовицьке повстання в Києві. Із того часу ім’я Коновальця тісно пов’язане з куренем, його ще деколи називали «корпусом Коновальця», який налічував до 50 тисяч вояків.

Ранг полковника Євген Коновалець отримав від української влади. Під час військового параду Збройних сил УНР (грудень 1918 року) із нагоди визволення Києва на Софіївській площі Голова Директорії УНР Симон Петлюра присвоїв полковникові Євгену Коновальцю звання отамана.

Із приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського полк Січових стрільців 1 травня 1918 року на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Євген Коновалець, залишившись у місті, разом із кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини. Згодом він отримав від Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців. Після підписання Скоропадським договору про федерацію з Росією. СС підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьманського режиму та приєднались до військ Директорії.

Перший голова ОУН

Після поразки у визвольній боротьбі 1917-1920 років багато вояків куреня виїхали до Чехії. Туди потрапив і Євген Коновалець. На останньому засіданні Стрілецької Ради, котре відбулося в Празі в липні 1920 року під проводом Євгена Коновальця, було обговорено конкретний план боротьби українців в умовах польської та радянської окупації. Євген Коновалець запропонував створити таємну підпільну військову організацію, метою якої було мобілізувати народ до боротьби за його права. Так створили Українську Військову Організацію (УВО). Основою її структури стали члени комендантського складу корпусу Січових стрільців. Із них Коновалець формував групи активістів, які, відповідно до обставин, творили ядро підпільної діяльності в Україні. УВО розгорнула збройну боротьбу проти представників польської влади на українській території, ініціювала бойкот польських виборів у Галичині на початку 1920 року. Її увагу зосередили також на створенні «Просвіти», «Рідної Школи», товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт».

Щоб створити потужний рух визвольно-революційного націоналізму, Євген Коновалець вирішив об’єднати УВО з іншими організаціями націоналістичного спрямування. 29 січня – 3 лютого 1929 року у Відні відбувся перший Конгрес українських націоналістів. На ньому створили спільну об’єднану Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрали полковника Євгена Коновальця. Невдовзі ОУН стала найпотужнішою підпільною революційною силою.

Варто зазначити, що покликана до життя ОУН – це третя найбільша перемога полковника Коновальця в боротьбі за відновлення суверенної Української держави. Першу перемогу він здобув восени 1917 року, створивши національну формацію Січових стрільців. Другу перемогу отримав влітку 1920 року, заснувавши нелегальну УВО, яка була добрим підґрунтям для створення ОУН, а відтак Української Повстанської Армії.

Убитий агентом Кремля

У кінці 1920-х – на початку 1930-х років Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, встановив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. Він здійснив низку заходів, унаслідок яких створили осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Голландії, Канаді.

Він передбачав наближення нової світової війни, тому накреслив план переведення підпільної боротьби в русло всеукраїнської національної революції, метою якої було відновлення суверенної Української держави.

І лише теракт, організований Кремлем за особистим наказом Сталіна, не дозволив втілити в життя цей доленосний план Євгена Коновальця. 23 травня 1938 року в Роттердамі, Нідерланди, московський агент Павло Судоплатов під виглядом представника ОУН в Україні передав Коновальцеві в пакеті вибуховий пристрій, який на шматки розірвав тіло провідника української нації. При загиблому уцілів документ на ім’я чеха Йозефа Новака. Після вибуху вціліло обличчя. Завдяки цьому члени Організації Українських Націоналістів змогли опізнати свого провідника, а дружина Ольга – чоловіка. Поховали Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі. В останню путь полковника проводжали кілька соратників, які на той час були в Роттердамі або змогли до нього дістатися, дружина та консул Литви. Над могилою Ольга Коновалець сказала:

– Він загинув за Україну. Продовжуйте те діло, за яке він умер!

Читайте також: Василь Барка – письменник родом із Полтавщини, який на весь світ заявив про Голодомор 

Підготувала Ольга Правденко за матеріалами інтернет-видань «Історична Правда», «Голос Сокальщини».