Як нажитись на абрикосах та обдурити покупця: ФОТО
У пошуках абрикос задля статті на сайт сьогодні зранку вирушила я на на базар. Нині вибір припав на ринок «Браїлки».
Абрикос ніхто не продавав на всіх ятках та рядах, які обійшла тут. Далі у ряду, попід магазинами люди продають своє – що вродило вдома та на чому можуть заробити. Заробили і на мені там, де навіть не думала.
Підходжу до першої літньої жінки, у якої видніються абрикоси в літрових банках на столику.
– Почому?
– По 30 за баночку, дитино, – відповідає продавчиня.
– Ну давайте ті, які менш давлені, ціленькі, – прошу.
Даю гроші, розпитую про врожай-неврожай, скільки ж у неї абрикос росте всього і як уродили.
Бабуся, яка представилась бабою Ніною, каже, що в неї дві абрикоси, але цьогоріч неврожай через заморозки навесні.
– Оце зварила я варення: 6 кілограмів абрикос туди, почистила, додала 6 кілограмів цукру, 4 апельсини. І оце трохи ще лишилось на продаж, бо пенсія в мене маленька, – ділиться жінка.
– Бачте, а мені казали люди, що ніде й не куплю, виявляється, що таки є, – кажу на прощання.
– Є, отам ще дівчата продають, – каже баба Ніна.
Йду далі, забравши фрукти.
За рогом бачу, що люди продають у ящику абрикоси.
– Почому?
– По 25 за кілограм, – каже чоловік.
– А де це у вас виросли абрикоси, адже їх цьогоріч немає? – питаю.
– А в нас є, це Макарцівка, за 20 кілометрів від Полтави. Чули таке село? – ділиться жінка.
– Так, чула, знаю. А ціну я так спитала, для себе, бо ж пишу про ціни та неврожай. Собі вже купила абрикос там у бабусі (показую напрям, де сидить бабця).
– У баночках продає? По 30 гривень за одну? – питає чоловік.
– Ну так, у неї.
Далі описують бабусю, від якої я несу абрикоси, на фото бачать її.
– Вона в нас купила, а тепер перепродує. Просила по 20 за кіло, то віддали так, ну бо старенька людина, шкода. Вона потім пересипала той кілограм у банки та й продає по 30 за одну. Ну що ж, хоч так заробить.
– Та ну, як так? Вона ж мені про варення розказувала, про свої дерева, я ж записувала її, за чисту монету сприймала, – кажу розчаровано.
– Ну, хто як може виживає, – зауважує чоловік з Макарцівки.
– Я бачила і чула, як ви там купували, і нам вона про варення розповідала таке ж саме, що з апельсином рецепт. Таке? – каже жінка.
– Так, – відповідаю.
Фотографую запашні домашні овочі та фрукти і йду собі.
– А бабуся молодець, їй казки писати можна, – чую вслід, рушаючи в бік зупинки і залишаючи базарчик.
Отже, 20 – це може бути 60. Доведено полтавською пенсіонеркою.
А я тричі подумаю після цього випадку, чи купувати щось у бабусь (дідусів), сприймаючи за ними ж вирощене і слухаючи їхні байки про малу пенсію. Післясмак, що тебе обдурили, лишився.... І справа зовсім не у грошах.
До теми:
Почому продають малину в Полтаві. ФОТО.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь