Студентські гуртожитки Полтави: як живуть майбутні педагоги. ФОТО

31 липня 2021, 10:10 0

Серію публікацій про помешкання для студентів у вишах Полтави продовжуємо репортажем з Полтавського національного педагогічного університету.

Майбутні педагоги живуть у чотирьох гуртожитках, один з них має коридорну систему (№2), інші – секційну. Всі будівлі зосереджені по вулиці В. Козака, поряд з навчальними корпусами вишу.

Заходимо до гуртожитку №1. Дізнаємось, що ліфти не працюють у жодному гуртожитку. Керівниця студентського містечка Надія Соколовська пояснює, що відколи прийшла (10 років тому), то вже не функціонували. Ремонтувати їх дуже дорого. Мені пояснюють, що студенти не скаржаться. Підозрюю, що аби і скаржились, то марно – вони не бачили, щоб тут ліфт працював, тож пристають на ті умови, які є.

Вікна у кімнатах міняють за батьківські кошти, у коридорах нерідко ще старі дерев’яні, видно, що у холодну пору року утеплюють як можуть – заклеєні папером досі, останній пожовтів.

Тривалий час педагогічний мав більшу частку здобувачів освіти із сільської місцевості, нині ж немало додалось студентів із Полтави, зауважує Віталій Хан, проректор з господарської роботи. Загалом у закладі вчаться чимало сиріт.

Усього ПНПУ навчає приблизно 5,5 тисячі студентів, 3,5 тисячі – на стаціонарі, 2 тисячі здобувають освіту заочно. У гуртожитках можуть жити 1700 хлопців та дівчат. Діти, що живуть у Полтаві, рідко можуть мати місце в гуртожитках вишу.

Віталій Менович каже, що останні роки гуртожитки стали більш затребувані, ніж раніше, адже ціни на оренду квартир зросли, а восени ще підвищаться тарифи на енергоносії, як от на електрику, тож це позначається на вартості оренди та фінансових можливостях студентів і їхніх батьків.

Мені показують ті номери, куди можуть приймати гостей – аспірантів, приміром. Тут досить затишно. Є туалет і душ в секції, пристойні меблі та ліжка.

Інші ж кімнати, де живуть студенти, такі собі – старенькі меблі, такі ж ліжка, санвузли з унітазами, які давно пора міняти. Душові потребують ремонту, мені обіцяють, що скоро почнуть, бо поки що немає грошей. У гуртожитку чути запах фарби, чоловік фарбує на поверсі вікно – тож таки влітку ремонти хоч косметичні ведуть.

Ми відвідали всі будівлі. Вигляд деяких практично не змінився і навіть у дечому погіршився (адже довелось жити тут 20 років тому) – душові в гуртожитку №4: на підлозі та стінах нова плитка, немає вже старих іржавих перегородок, хоча й нових не встановили, але душ – просто пластикова трубка без лійки, яка б розсіювала краплі.

Двері – частково гнилі, на стелях на різних поверхах грибок, облуплена штукатурка. Ремонт тут хоч і робили, але дах десь протікає і тому результатів не видно. Зате є кухні, які функціонують. У 90-их роках кухні були зачинені наглухо і студентам доводилось готувати у кімнатах на власних електроплитках. Запах їжі був незмінним супутником, але іншого виходу у мешканців (переважно мешканок, бо ж живуть дівчата і кілька хлопців), тож кухні – це вже благо, їх відновили давно.

До слова, нині студенти нерідко мають у кімнатах мультиварки, аби спростити собі життя та готувати швидко.

Також у цьому гуртожитку №4 є пральня та людина, котра займається пранням – пере постільну білизну гостей, котрі приїздять на сесії (приміром, аспірантів), сиріт, які живуть у гуртожитках. Ця послуга для вказаних категорій безкоштовна.

Пральні машини, якими можуть скористатись студенти, у гуртожитках є. Орендарі розмістили їх на поверхах (переважно на кухнях, але не на всіх поверхах), є монетоприймач та інструкція, як це працює і скільки коштує. Прання обійдеться студентам до 30 гривень.

А от ліфти 20 років тому у гуртожитках працювали, а нині ні. Важко уявити, як дійти на 8-ий поверх тим, хто має проблеми зі здоров’ям, а в іншій половині будівлі живуть же чимало викладачів та працівників вишу. Про людей з маленькими дітьми годі й казати. Однак ліфти, що не функціонують, – ознака, притаманна для студентських гуртожитків Полтави (вони працюють в ПУЕТі та юридичному інституті, де ми це бачили).

Грибок – ознака кількох гуртожитків падагогічного на нижніх поверхах, це видно у коридорах, з напастю борються, однак видно, що іноді він таки перемагає. Зауважу, що в часи будівництва гуртожитків (а нерідко й іншого житлового фонду міста) були порушення щодо гідроізоляції споруд, тепер це все видно неозброєним оком, а на усунення хиб потрібні значні кошти.

У гуртожитку №3 душові також не дуже в гарному стані – пластикова обшивка стін у дірках.

– Якби ж студенти цінували те, що робиться для них, – зауважує Надія Соколовська. – Адже це вони повиривали крани, наробили дірок.

Однак нині є вже куплені кахлі, які планують найближчим часом покласти у душовій (показують придбані матеріали).

– Тут буде ремонт, побачите згодом, – запевняють проректор та керівниця студмістечка.

Балкони, до слова, зачинені в усіх студентських гуртожитках (досі була у п’ятьох) Полтави. У Харкові доступ до балконів хлопці та дівчата мають (наприклад, будівлі гуртожитків ХАІ).

Коли ми прощались, оглянувши всі чотири будівлі гуртожитків, проректору зателефонував Роман Сітарчук, виконувач обов'язків ректора, та повідомив чудову новину: у Міносвіти затвердили проєкт з ремонту даху в гуртожитку №4, де живуть філологи – виділять 1,2 млн гривень. Коштів чекали роками. Тож є надія, що у душових надалі не буде цвілі від постійного протікання даху, а студенти отримають гідні умови.