У Хоролі попрощалися з двома земляками, які загинули в боях з рашистами
Учора, 19 травня, Хорольська громада провела двох воїнів-земляків, які загинули, захищаючи нашу країну від окупантів, Красножона Олега Григоровича та Кірдана Ігоря Івановича. Про це повідомили в Хорольській міській раді.
До траурної процесії долучилася велелюдна громада, аби єдиною українською родиною гідно провести останньою дорогою у засвіти наших славних Героїв.
На сайті Хорольської громади розповіли історію полеглих воїнів.
Олег Красножон (7.01.1973 – 16.05.2022)
Першою прилетіла на Хорольщину чорним вороном печальна звістка про загибель старшого сержанта, розвідника-радіотелефоніста 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ України – Красножона Олега Григоровича.
Народився на велике православне свято Різдва Христового 7 січня 1973 року в місті Донецьку. Коли ще був маленьким, то батьки поїхали працювати в Росію в засніжені далі Сибіру. Маленького хлопчика виховували рідні дідусь і бабуся, з якими він довгий час проживав у селі Андріївці. Тут він ходив до школи, а згодом був призваний на військову службу до лав радянської армії.
Служив на території Придністров’я, яка в історії сучасної війни стала політично і стратегічно значимою. Після армії навчався в Хорольському агропромисловому коледжі.
Повернувшись на Батьківщину, батьки придбали в мікрорайоні молокозаводу квартиру і деякий час Ігор проживав у Хоролі. Працював у селі Андріївці, але вирішив шукати кращої долі в столиці. У Києві тривалий період свого життя трудився слюсарем-ремонтником у ЖЕКу.
Після вторгнення російської федерації на Донбас у лютому 2014 року першою хвилею мобілізації потрапив у зону АТО. Воював на передовій усі довгі вісім років на контрактних умовах із невеликими перервами. Воював у містах Дебальцево і Щастя. Вистояв і укріпив опорні пункти своєї військової частини в Луганській і Донецькій областях, не подарувавши жодного клаптика української землі загарбникам. Там отримав важку контузію, але після лікування у військовому шпиталі відразу повернувся на лінію фронту.
Загинув Олег Григорович 16 травня 2022 року в бою під населеним пунктом Левадне Токмацького району Запорізької області внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям. Ворожий танк обстріляв позиції наших військ і героїчним спротивом боєць разом із бойовими побратимами зупиняв його ціною власного життя.
В загиблого лишилася рідна сестра та двоюрідний брат з родинами.
Ігор Кірдан (19.09.1969 – 16.05.2022)
Кірдан Ігор Іванович – уродженець села Новоіванівка Ялосовецького старостату. Народився також на велике православне свято – Михайлове чудо 19 вересня 1969 року в селі Гиряві Ісківці Миргородського району. Тут закінчив школу, після якої отримав спеціальність техніка-механіка в Хорольському агропромисловому коледжі.
Проходив військову службу в радянській армії на території Угорщини. Працював у різних сферах, опанував багато робітничих професій, але більшість років трудового стажу напрацьовано в ДП ДГ «Імені 9 січня» на посаді тракториста-механізатора.
Служив у Сухопутних військах ЗСУ на посаді гранатометника 1-го штурмового відділення, 3-го штурмового взводу, 3-ї штурмової роти. Був призваний на військову службу 5 березня 2022 року першим відділення Хорольського РТЦК та СП.
16 травня 2022 року його життя обірвалось від куль російського оскаженілого ворога, під час артилерійського обстрілу поблизу села Солодке Волноваського району Донецької області.
Воїн отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними з життям.
У загиблого лишилося двоє дорослих дітей від першого шлюбу, троє онуків, дружина та синочок, якому всього 5 років.
Після завершення панахиди та траурної церемонії прощання на центральній площі середмістя, загиблих Героївзі всіма почестями поховали на кладовищі та за всіма православними канонами і християнськими традиціями: Олега Григоровича – у селі Новий Байрак, а Ігоря Івановича – у селі Велика Попівка.
Вічна пам'ять полеглим землякам! Щирі співчуття рідним та близьким захисників.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь