Полтавські «Невтомні бабусі» працюють для фронту без вихідних. Давайте допоможемо!

1. >
2. Суспільство >
3. Полтавські «Невтомні бабусі» працюють для фронту без вихідних. Давайте допоможемо!

12 липня 2022, 08:00   0

Волонтерський загін «Невтомні бабусі» працює на Половках, у бібліотеці № 7, уже багато років. Плетуть сітки, кікімори, килимки, шиють труси, в’яжуть носки – невтомно і безперестанку роками, щоб вберегти і прикрити – у цьому бачать свою місію. Зараз загін потребує хоч трішечки допомоги!

Вони справді невтомні!
У Бібліотеці № 7 на Половках робота кипить кожного дня, без вихідних. Я прийшла у бібліотеку о 10 ранку і застала їх за роботою. Сітки плетуть прямо у коридорі, тут же нарізають стрічки, ще 2 каркаси – у читальному залі.

– Ми волонтеримо від початку війни. Сітки плетемо з 2017 року, працювали по 6 днів на тиждень. А після вторгнення, після 24 лютого – працюємо щодня, – розповідає Мирослава Віталіївна і показує робоче місце. – У нас одночасно можна поставити 7 каркасів, це 14 сіток, над кожною може працювати одночасно по 3-4 людини. Вихідний за ці чотири місяці у нас був лише один – на Великдень. Відпочивати ніколи, замовлення на сітки маємо на кілька тижнів уперед.

Цей волонтерський загін складається переважно з бабусь, 60-річні волонтери тут вважаються молоддю, найстаршій волонтерці – 85 років.
– І дідусі у нас є теж, ось пан Іван, він нам усе робить: і каркас, і збиває, і кріпить. Є і переселенці, раніше їх було більше, зараз менше залишилось, хто поїхав, хто стомився, – каже Мирослава Віталіївна.

Працюють скільки можуть: хтось на півтори години приходить, хтось – на 4-5 годин, але робота іде «с огоньком», бо, за словами волонтерок, вони не хочуть сидіти на лавочках і чекати, поки нас звільнять.
– Хоч якусь частинку хочеться хлопцям передати, дуже їх шкода, вони ж голів своїх не шкодують за нас, чи можемо ми жаліти годину часу, щоб їм допомогти? А сітки у нас – бомбезні! Це не ми, це військові нам кажуть, – розповідає Мирослава Віталіївна і показує велику папку, куди «невтомні» складають численні відзнаки і листи подяки від військових.

Що потрібно для виробництва сіток?
За 4 місяці війни волонтерки сплели 485 сіток, найбільша – 100 квадратних метрів, частіше замовляють – по 45 квадратів, були й по 25. Якщо нашвидкоруч прикинути, то понад 20 км квадратних заплів загін «невтомних бабусь» за 4 місяці.
Поки ми спілкуємось, непомітно зайшов військовий – забрав готову сітку, в яку дбайливі руки загорнули ще й «гостинчик від зайчика»: чай, вафельку, цукерки, листівку з молитвою, дитячі поробки і візитку «невтомних».

– Для роботи над сіткою треба основа, робочі руки, матеріали: рибацька сітка і тканина. Сітка – то найбільша потреба. Зараз дуже багато працює волонтерів по усій країні, тож попит на сітку величезний. Коли почались військові дії, ми робили замовлення раз на 2-3 місяці, тепер – тричі на місяць. Ми знаємо, що у Польщі теж плетуть сітки, дуже б хотіли вийти на їхнього постачальника, можливо хтось почує і допоможе нам з сіткою, – каже пані Мирослава.
Потреба у сітці: Рибацька сітка, з ячейкою 3,5 – 4 см.

Стрічка для сіток – окреме питання. До її кольору у «невтомних» суворі вимоги, потрібен колір хакі, коричневий, зелений, щоб не видно було з дронів. Матеріал – х/б. Часто люди приносять надто яскраві кольори, тож волонтери вирішили фарбувати тканину самостійно.
– Ось вчора принесли партію тканини, ми відібрали її на покраску, – показує пакунки Мирослава Віталіївна. – Дуже хочу подякувати усім, хто допомагає нам фарбувати тканину. Таку роботу треба у селі робити, надворі, у квартирі не покрасиш. Нам з Києва волонтер присилав пофарбоване, ми так здивувались – аж 20 кг! Потім ще раз звернулись – і він ще раз прислав і записав відео, як фарбувати тканину. І нам тепер дуже допомагають у 2 селах з цим, хочу подякувати Інні Пащенко з Супрунівки і у Рибцях є жінка, яка недавно поховала чоловіка, і хоче допомогти. От вони фарбують і привозять нам, а ми уже ріжемо.
Потреба у матеріалах: Х/б тканина, колір хакі, коричневий, зелений.

За словами волонтерок – в'язати сітки може кожен. Спеціальних навиків для цього не потрібно, вас всьому навчать за день.
– Є люди, які кажуть, що немає у них здоров’я, і сидять надворі на лавочці. А у нас є жінки по 84-85 років, кожного дня приходять і ріжуть. З ногами проблеми, у кого з чим, але що може людина, те й робить. І після того, як попрацюєш і настрій піднімається. Бо хоч крапелиночку, але ж не безцільно просидів, а щось та встиг зробити. Чому ми й запрошуємо, чекаємо, навчаємо, – розповідає за плетінням Ніна Данилівна, яка волонтерить з 2017 року.
Серед волонтерів є люди з інвалідністю, які ріжуть стрічки, виготовляють окопні свічки, печуть пряники, варять мило.
Потреба у людях: постійна. Вікових обмежень немає. Роботу знайдуть і навчать усіх.

За словами волонтерок, небайдужих людей, які допомагали, було багато після 24 лютого, зараз потік зменшився, а потреба у сітках і тканині – постійна.

Труси для воїнів
Трусів «невтомні» пошили неймовірну кількість. Працюють над пошивом майстрині удома, за ці місяці війни вийшло з півтори тисячі. Просять білизну і у госпіталі, просять і для бійців на передову.
– Сітки і труси зараз – то головне. У 2017-2018 дуже багато трусів ми шили. Тепер знову почали. За останні 4 місяці, коли знайшли тканину, я пошила 226 трусів, – каже Ганна Олександрівна. – Раніше я плела сітки, але зараз за станом здоров’я, а мені уже 82 роки, важко піднімати руки, тож я шию. Удома у мене є швейна машинка, я крою, гладжу, комбіную тканину, щоб зекономити. На місяць десь по 50 трусів виходить. Іноді думаю: може й не треба ті труси нікому. А потім наші кажуть: бачили, що фото бійці зробили: у камуфляжі, і у наших трусах. Тож, якщо комусь треба хоч крапля моєї роботи – буду робити.

Потреба на виробництво трусів: Тканина: штапель, бязь, ситець. Резинка. Колір значненя не має. «Бабусі» дуже просять переглянути вміст шаф, можливо, там лишились запаси тканини, які робили ваші мами або бабусі.

Також «невтомні» зараз пробують шити труси спеціально для госпіталю – на шнурівці.

Потреби на госпіталь: нова спідня білизна, футболки, спортивні штани, шкарпетки, тапочки.

Дуже потрібна сушка для овочів!
«Невтомні» мріють про сушку для овочів, щоб робити заготовки сухих супів. Щоб купити велику сушку, треба близько 8 тисяч гривень. Тож, якщо у когось удома вона є і стоїть без, то «невтомні» знайдуть їй роботу.
– Нам дуже приємно, що до нас звернулась і запропонувала допомогу інклюзивна волонтерська група проекту «Надія Є!» Це «особлива» молодь, яка не хоче сидіти осторонь і у міру можливостей хоче допомогти. Ми їм даємо завдання: вони роблять окопні свічки, варять мило, печуть пряники. Мами їхні з ними, звісно, допомагають. Це все ми у сітки для бійців загортаємо як гостинець. А тепер ось ще одну ініціативу хочемо з ними втілити: насушити овочів на супи для хлопців.

Потреба для сухих супів: електрична сушарка.

Заробітки «невтомних бабусь»
На жаль, не все можна виготовити. Зараз, наприклад, дуже багато запитів на шкарпетки, креми від комарів, вологі серветки . Тож заробляють гроші: продають вишиті картини, ляльки мотанки, амулети, екоторби.
– Якось нам принесли тканину гарного гатунку, ми з неї пошили екоторбинки, – розповідає Олена Іванівна. – І була у мене ще й фарба текстильна, якою я ці торби розписала. І ось 18 червня виступав симфонічний оркестр, і, дякуючи Валентині Вождаєнко, мене посадили поруч з ними, артистка Аліна Синяговська оголосила, що я з загону «Невтомні бабусі» і що ми продаємо торби аби зібрати гроші на основу для сіток. І люди пішли купувати: хто 500, хто 200 гривень, одна жінка 10 гривень дала, але може, для неї це більше, ніж для когось 500. І я зібрала – 2395 гривень, додала ще 5 до рівного рахунку – 2400 того дня ми заробили! Я з таким задоволенням малюю ці сумки! І люди кажуть, що у мене й виходить.

Потреби на виготовлення екоторб: Льняна тканина (щоб зафіксувати малюнок термообробкою).


«Наша бібліотека – найпатріотичніша!»
Плетіння сіток потребує простору. Тому «невтомні бабусі» дуже вдячні працівникам бібліотеки № 7 за приміщення, де вони стільки років працюють. Окрема подяка за розуміння і підтримку директору Полтавської міської ЦБС Тамілі Андріїївні Дузенко.
– Наша бібліотека від початку війни була дуже патріотична! Людмила Олександрівна, завідувач, завжди давала нам прихисток, ще коли ми на одному каркасі плели сітку. Ми тут пережили і ремонт бібліотеки, і ковід, по усіх кабінетах працювали, але не припиняли свою діяльність. Бібліотекарі як людей менше, нам допомагають. І у вихідний приходять, відкривають приміщення для нас, – каже пані Мирослава.
– Ми і читачів обслуговуємо, і коли є час, тканину ріжемо, – каже Олена, бібліотекарка. – Раніше тільки у коридорі чи у волонтерській кімнаті працювали, а тепер уже й у читальному залі, бо каркасів побільшало. Інші бібліотеки нам теж допомагають – по 2-3 людини щодня приходять від них, і тканину передають уже порізану, і кошти збирають. Ми ж усі одна система.

Вік – це бажання або небажання
Про те, що дуже потрібні робочі руки, «невтомні» згадують кілька разів. Після початку вторгнення бажаючих допомогти було дуже багато, а зараз пішов спад.
– Знаю, що у дитсадку і у школі поруч з бібліотекою біженці живуть, хай приходять. У нас великий мікрорайон. Та й автобуси уже пустили, можна тепер до нас і з алмазного добратись, і з Огнівки ходить, я от з Садів 2 добираюсь, – каже пані Надія.
– Дуже багато людей зараз кажуть: ми старі. А я думаю, що то все від бажання залежить, – каже Мирослава Віталіївна. – Ми для усіх роботу знайдемо. Дуже б хотілось до дітей і до художніх шкіл звернутись – приносьте малюнки, нам цього не вистачає, ми б вкладали у сітки. Є робота і тут, і додому можна забрати. Наші жінки хто не задіяний у сітках, хто дома, то сушать трави, кропу насушили. Килимки з клаптиків в’яжуть.

А ще  просять передати подяку жінці, яка привезла 5 величезних мішків клаптиків тканини з меблевого магазину. Ім’я своє вона не назвала, є лише адреса – Кагамлика, 57. Ці матеріали, які підійдуть по кольору – підуть на сітки і на окопні свічки, які виготовлятиме молодь з особливими потребами.

«Бабусі» є у Фейсбуці!
Можливо, ми назвали не усі актуальні потреби, з якими мають справу волонтерки зараз, адже вони постійно міняються. Тож запрошуємо доєднатись до групи «Невтомні бабусі» у Фейсбуці. Веде її пані Мирослава. Потреби, подяки за допомогу, розповіді про помічників, звіти про виконану роботу – все у групі. Долучайте самі, долучайте друзів.

«Невтомні бабусі» постійно у пошуку: кого приєднати, які нові види роботи запровадити.

Тож хочете допомогти, або маєте ідеї – телефонуйте Мирославі Віталіївні Плешковій: 0992335299

Маєте час – приходьте до Бібліотеки № 7, Половки, Хорольський провулок,3. З 9 до 17 без вихідних.

Автор: Тетяна Цирульник

• #волонтери