Вчора
«Янголи міста Марії»: у Полтаві відбулася фотовиставка на честь полеглих бійців «Азову»
20 серпня 2022, 18:30 0
На площі перед театром імені Гоголя у Полтаві сьогодні встановили 112 портретів з короткими історіями життя. Це фото – загиблих героїв і геройок «Азову», які віддали свої життя, захищаючи Маріуполь, захищаючи Україну..
Виставку організувала Вікторія Грицаєнко, дружина полеглого азовця Віталія Грицаєнка, який народився у Полтаві. Її підтримали рідні інших полеглих воїнів, надали фотографії та написали короткі історії про шлях рідної людини, мрії, останні слова
Маріуполь – місце Марії – одна з найтрагічніших і водночас найгероїчніша з сторінок цієї війни. І ця фотовиставка носить назву «Янголи міста Марії». На виставці 112 фотознімків. 112 коротких біографій. 112 історій перерваних війною життів. Більшість з них досі не похоронені. Серед них два портрети полтавців, Героїв України: Віталія Грицаєнка та Максима Кагала з Кременчука.
Ця виставка зроблена для того, щоб пам'ять про загиблих згуртувала живих. Під «Молитву за Україну» рідні полеглих азовців запалили лампадки в пам'ять про найдорожчих людей, які віддали свої життя за Україну, за кожного з нас.
Молитву за полеглими прочитав військовий капелан, учасник бойових дій Сергій Сущенко. Духівник закликав боротися з ворогом та викорінювати з себе, зі своїх міст московщину:
– Вони прийшли до нас. І не в цьому році, а ще в 2014 році. Ця навала прийшла вісім років тому. Весь цей час триває війна. За ці роки загинуло багато воїнів і цивільних людей. З 24 лютого розпочалася нова фаза війни орків проти нас. Знаєте, я не бачив фільм про орків, але кажуть, що і вони більш людяні, ніж ці нелюди, які вторглися на нашу землю. Які ґвалтують, які катують, вбивають і руйнують…
Від імені азовців до присутніх звернувся солдат, командир розрахунку полку «Азов» Олег Бражетнюк з позивним «Галерея». Воїн служить з 2014 року, брав участь в боях за Маріуполь, був поранений і, на щастя, був евакуйований з міста гелікоптером. Всі присутні зустріли Героя оплесками.
– В першу чергу, я хочу сказати родичам бійців, справжніх Героїв, які боролися до останнього, я хочу, щоб ви знали, мені шкода, що тут знаходжуся я, а не ваш брат, чоловік, син чи батько… Всі ви знаєте, що місто Маріуполь було повністю заблоковане мразотою, яка била по ньому 24/7 авіацією, градами, корабельною артилерією і танками. На фото не всі, їх набагато більше. Я хочу подякувати кожній матері і батькові бійців полку «Азов» за брата, якого ви нам подарували. Я хочу, щоб ви знали, полк «Азов» продовжує виконувати бойові задачі і далі, нас осталося мало, але поки б’ється серце хоч одного азовця, полк «Азов» був, є і буде.
Киянка Віра Литвиненко втратила на війні молодшого сина Владислава, який сім років служив в «Азові». За словами жінки він хотів звільнятися, щоб нарешті пожити мирним дорослим життям. Та повномасштабне вторгнення все це перекреслило. Два дні він не дожив до свого 28-річчя:
– «Азов» – це все його доросле життя. Мав позивний «Вектор». Остання його розмова… Це було 18 березня. Він спитав, як там Волноваха. Бо він знав, що від Волновахи 60 кілометрів до Маріуполя. А між Донецьком і Маріуполем стоїть Волноваха. Я відповіла, що йдуть дуже тяжкі бої. Він відповів, а він говорив російською, як і вся наша родина до війни: «У меня конечно большие планы на будущее. Но я хочу, чтобы вы знали, я не о чем не жалею».
Тіло воїна досі не передано рідним для поховання. Як і більшості з тих, хто є на фото. Так само не має змоги поховати свого коханого чоловіка і Вікторія Грицаєнко, організаторка фотовиставки. Її чоловік Віталій був заступником командира полку «Азов» з бойової та спеціальної підготовки. Мав звання капітана. Удостоєний звання «Героя України».
– Одного дня я просто листаючи сторінки в Інтернеті зрозуміла, що не тільки Україна, а весь світ мовчить за наших загиблих Героїв. Але зрозумійте, 90% наших Героїв ми навіть не змогли поховати. Тому в мене виникла така ідея, щоб вшанувати їх пам'ять. Тому що кожен українець, кожна людина у світі повинна знати цих Героїв. Я запропонувала цю ідею нашій азовській родин, в нас є така група, де зібрані батьки та рідні «Азову». Вони мене підтримали. Серце болить, душа болить… Я не знаю, що ще можна зробити для наших хлопців…
Під час фотовиставки малеча малювала патріотичні малюнки, які передадуть на передову воїнам.
Далі виставку покажуть в інших містах. На черзі столиця, там вона буде масштабнішою і триватиме не один день. Також перемовини тривають з муніципалітетами інших міст країни.
Читайте також: На війні з рашистами загинув Андрій «Ворскла» Бухало
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь