Полтавщина втратила на війні тринадцятьох воїнів

1. >
2. Суспільство >
3. Полтавщина втратила на війні тринадцятьох воїнів

Завершився ще один тиждень героїчного протистояння українського народу російським окупантам. На жаль, ціною звільнення країни від загарбників є життя наших військових. За останні дні підтверджено гибель тринадцятьох воїнів з Полтавщини.

Звістки про загибель наших захисників повідомили в громадах, звідки воїни були родом.

Михайлівська громада повідомила, що 9 листопада загинув захисник Анатолій Плетюха.

Воїн проживав в селі Кустолово-Суходілка з двома діточками та дружиною. Прощатимуться з Анатолієм 14 листопада в селі Кустолово-Суходілка, зустрічатимуть Героя живим коридором і поховають з усіма військовими почестями.

Хорольська міська рада повідомила про втрату на війні відразу двох земляків.

9 листопада 2022 року загинули земляки-військовослужбовці – Решта Володимир Федорович (21.07.1963 р.н.) та Кисляк Віктор Васильович (14.07.1977 р.н.). Воїни були друзями в мирному житті, а на війні стали побратимами і загинули разом.

Володимир Решта був з села Березняки Покровськобагачанського старостату, Віктор Кисляк – з Березняків.

Бойові побратими мали високі національно-патріотичні помисли і свідомість. Попри стан здоров’я і обмеження в придатності до нелегкої військової служби вирішили захищати Батьківщину від окупантів у рядах добровольців. За розподілом потрапили в 58-му окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського у складі Сухопутних військ під оперативним командуванням «Північ».

Молодший сержант Володимир Решта вірно ніс службу на посаді зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти.

Сержант Віктор Кисляк служив у частині матеріального забезпечення розвідувальної роти. Обоє загинули внаслідок авіаудару по позиції в м.Бахмут Донецької області.

У Володимира Федоровича залишилися брати і невістка, а за Віктором Васильовичем горюють дружина та п’ятеро діток.

3 листопада на війні загинув солдат Шувалов Юрій Юрійович, житель Кременчуцької міської територіальної громади. Про це повідомили на фейсбук-сторінці «АТО. Соціальний супровід. Кременчуцька міська територіальна громада».

Юрій був старшим стрільцем механізованого відділення механізованого взводу. На військову службу його призвали по мобілізації 10 березня.

У полеглого захисника залишились дружина та донька.

Поховання Юрія Шувалова відбудеться 14 листопада.

11 листопада Гребінківська громада провела в останню путь захисника Станіслава Гойденка з Покровщини.

Воїн помер у госпіталі, від тяжких ран, отриманих у боях на Донеччині. Під час проведення траурного мітингу усі присутні схили голови і вшанували Хвилиною мовчання усіх тих гребінківців, які заплатили життям за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Їхніми іменами будуть названі вулиці та провулки у нашій громаді, також будуть встановлені меморіальні дошки на фасадах закладів освіти, де вони навчалися, про це повідомили в міськраді.

11 листопада, жителі Мартинівської територіальної громади на колінах зустріли та провели в останню дорогу до рідного дому Захисника України, Героя – Сергія Івановича Прийму, який загинув у бою, захищаючи Україну від російського агресора.

Прийма Сергій Іванович народився 24 березня 1988 року у с. Халтурине Карлівського району Полтавської області. Навчався, ріс та проживав також у цьому селі. Учасник АТО.

24 лютого 2022 року був призваний на військову службу. Був водієм 3 відділення зенітно ракетного взводу військової частини А 4467.

Загинув 8 листопада у районі н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів.

9 листопада в Нових Санжарах попрощалися із 22-річним воїном Дігтяр Антоном Миколайовичем. Воїн народився у селі Руденківка 9 серпня 2000 року. Закінчив Руденківську ЗОШ, в Полтавському ПТУ здобув професію електрогазозварника. Після навчання підписав трьохрічний контракт на службу в зоні АТО.

З початку повномасштабного вторгнення захищав українські землі Чернігівщини, Херсонщини, Донеччини.

Саме під Мар’їнкою, 3 листопада, Герой потрапив під обстріл та отримав численні осколочні травми. Три дні хлопець боровся за життя, та марно…6 листопада його не стало.

Провести в останню путь загиблого Героя – Дігтяря Антона, зібралися кількасот небайдужих жителів Новосанжарської громади, близькі та рідні воїна, бойові побратими, представники влади та духовенства. 

7 листопада Новосанжарська громада втратила ще одного Героя і вірного сина України – Яременка Олександра. Воїн був старшим стрільцем 2 відділення 1 патрульного взводу 4 патрульної роти стрілецького батальйону. Мав звання содата.

Хлопець народився та виріс в селищі Нові Санжари. Тут закінчив школу. Працював на різних роботах. Війна застала Олександра в Польщі, де він працював тривалий час. Молодий чоловік вважав недопустимим і далі перебувати за кордоном в той час, коли його Вітчизна потребує захисту, тому вже у березні він був в Україні, звернувся у військкомат і став добровольцем.

Спочатку було військове навчання в Полтаві, потім у Лубнах. Далі дорога війни привела його у Слав’янськ. А 7 листопада під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України неподалік Горлівки Донецької області Олександр отримав поранення несумісні з життям.

12 листопада воїна провели в останню путь в рідній громаді.

9 листопада у Миргороді попрощалися із земляком, захисником, 24-річним воїном Максимом Дорожком.

Максим Сергійович Дорожко народився 11 лютого 1998 року в місті Миргород і закінчив 9 класів Миргородської школи №7. Переїхав разом із батьками до Києва та продовжив навчання в Київському професійно-технічному училищі за спеціальністю автомеханік. Максим працював на різних підприємствах нашої столиці.

З травня 2022 року захисник виконував бойові завдання на пекельному сході держави у складі сильних, незламних, вмотивованих військовиків 81-ї аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. Максим Дорожко був вправним аеророзвідником та коригувальником. Результатом його роботи були врятовані життя побратимів і переможні воєнні операції. 1 листопада 2022 року біля населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області під час артилерійського обстрілу оператор розвідувального відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу військової частини А0641 Максим Дорожко отримав поранення, не сумісні із життям.

Поховали Максима на Алеї Героїв із військовими почестями. У нього лишилася дружина і маленька донечка.

Білицька громада повідомила про загибель на війні земляка Олександра Марусевича.

Завтра, 14 листопада о 10.00 год. біля Свято-Успенського собору за адресою: м. Полтава, площа Соборності, 1, відбудеться церемонія прощання із загиблим Героєм Марусевич Олександром Миколайовичем.

Поховають Героя в м. Полтава на Затуринському кладовищі на Алеї Героїв.

Миргородська РВА повідомила про загибель ще одного воїна з Миргородщини. Захищаючи рідну землю від російських окупантів загинув житель селища Комишня, молодший сержант Ткаченко Сергій Сергійович, 1984 року народження.

Сергій Ткаченко призваний на військову службу 24 лютого 2022 року Полтавським об'єднаним мiським територiальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Проходив службу на посаді командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А4467

8 листопада 2022 року в районі н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу з боку збройних сил росiйської федерації загинув.

На війні з росіянами, обороняючи вільну Україну, загинув 28-річний мешканець с. Нижня Ланна Михайло Гончар.

Про зигибель воїна повідомив у Фейсбук голова громади Костянтин Удовиченко.

«Схиляємо голови в скорботі за Героєм, молимося за його душу. Щиро співчуваємо всім рідним та близьким. Світла пам’ять і вічна шана патріоту України!», – написав очільник ТГ.

11 листопада воїна поховали в рідному селі.

Сенчанська громада 11 листопада провела в останню путь Героя, жителя села Корсунівка, – Свища Ігоря Петровича. Загинув захисник 6 листопада у Донецькій області, боронячи Україну.

Ігор Свищ був вчителем історії в місцевій школі. У нього залишилися дружина, син та донька.

Провести в останню путь військового зібралися сотні односельців, рідних, колег, знайомих, військових побратимів, які зустрічали його живим коридором, стоячи на колінах у знак пошани.

Висловлюємо щирі співчуття рідним полеглих Героїв.

Вічна та світла пам’ять.

Читайте також: На війні з окупантами загинув 23-річний воїн з Полтавщини Руслан Каптан

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна