Ніякі нагороди не замінять їм тяжкої втрати. Та робити це необхідно – Микола Кульчинський

1. >
2. Суспільство >
3. Ніякі нагороди не замінять їм тяжкої втрати. Та робити це необхідно – Микола Кульчинський

24 січня 2023, 08:05   0

20 січня у День Соборності у Полтавській обласній філармонії відбулось урочисте зібрання. Керівництво області вручило державні та обласні відзнаки воїнам, на жаль, деяким із них посмертно. Нагороди отримали також волонтери, вчителі, ті, хто нині докладають усіх зусиль у тилу й на передовій виборюють наше право жити у вільній, самостійній та соборній державі Україна.

Микола Кульчинський, український політик, дисидент, полтавець так охарактеризував цю подію:
– У п'ятницю 20 січня побував на урочистому зібрані з нагоди Дня Соборності в обласній філармонії. Керівництво області в особах голови ПОВА Дмитра Лунінна та заступника голови обласної Ради Олександра Лемешка вручали посмертні нагороди батькам та вдовам наших героїв. Тяжко було дивитися на це вручення. Не один батько чи мати, чи дружина ледве стримували сльози і присутні в залі просто фізично відчували їхнє всеохопне горе. Суджу по собі і надіюсь, що й усі присутні так само це відчували. Буде воно з ними, поки й житимуть. Ніякі нагороди не замінять їм тяжкої втрати. Та робити це необхідно. Для всих. Для громадян, щоб завжди пам'ятати про їхній немеркнучий у віках подвиг, для рідних, щоб хоч якось послаблювати біль утрати, а діти могли гордитися своїм батьком, що віддав найдорожче - своє життя, щоб і його діти, і всі ми могли жити у свободі у своїй незалежній від московських дикунів державі.

Згадалося мені як ми, Товариство української мови, нині Просвіта та полтавський Рух, проводили свій урочистий вечір з нагоди двох 22-их січнів — проголошення IV Універсалу у 1918 році та Соборності України у 1919 році у далекому 1990 році, у цій же залі філармонії.Зала була битком набита полтавцями і тоді я сказав, що ми ще застанемо час, коли свято Соборності святкуватиметься на державному рівні. Сьогодні ми святкуємо у тяжку й лиху годину. Москва знову хоче нас поневолити, як і сто років тому. Тоді вони знищили нашу державу - Українську Народну Республіку, бо зуміли розділити український народ, підсунувши йому заманливу ідею соціальних перетворень, яких так очікувало українське селянство, не розуміючи, що провести їх можна тільки будучи незалежними від червоної чи білої росії. Сьогодні ми маємо нерозривну єдність українців, усього українського суспільства, якої москва не очікувала, маючи в Україні потужну п'яту колону (московську церкву, промосковську політичну силу- партію регіонів, потім ОПЗЖ, кума кровавого ката путіна Медведчука, які тримали Схід і Південь в інформаційній та духовній неволі, та й соціальній також. І саме цією єдністю ми й непереможні. У 21 столітті ми візьмемо реванш за зруйновану УНР, за всі перенесені страждання українського народу під московським комуністичним пануванням упродовж майже всього 20 століття. І дуже доречним на урочистому зібранні був показаний фільм Тіни Пересунько «Щедрик» З великого екрану до нас промовляв найбільш послідовний і мужній борець з імперією Симон Петлюра, який започаткував явище культурної ди пломатії, доручивши своїм розпорядженням створити хорову капелу та пославши її у Європу з надією, що високе хорове мистецтво України, приверне увагу урядів європейських країн до нашої відчайдушної та немовірно героїчної боротьби на три фронти за свю державність і свободу. Чи не вперше у фільмі п відверто і недвозначно прозвучали слова про загарбання України московськими більшовиками і створення нової комуністичної російської імперії. І ці слова мають стати фундаментом світогляду нового українця Сходу, Півдня, Центру. Вони нівіки зцементують нашу єдність і призведуть до навого відродження нашої нації у всіх сферах життя. У фільмі розповідь про знаменитого керівника Капели Олександра Кошиця, про гастролі капели по всьому світу, про неймовірний її успіх в усих країнах Європи та Північної і Півдаенної Америк. Була б моя воля я б показував фільм перед початком уроків в усіх школах України, починаючи з восьмикласників. А у Полтаві я щось постараюсь придумати, щоб і у школах показати, і щоб якомога більше полтавців подивилися цей напрочуд світлий, розумний і такий потрібний нам нині фільм.

Організував перегляд фільму, приурочивши його до Дня Соборності, голова міської Просвіти Тарас Пустовіт. Дякуємо йому і у не меншій мірі творцям фільму.

На завершення процитую слова великого Симона, на відкриття пам'ятника якому Тіна Пересунько пообіцяла приїхати.Переконаний, що такий пам'ятник буде, а всі оці символи імперського панування у нашому козацькому місті перенесуться на поле Полтавської битви, поближче до російського редуту, щоб вони у Полтаві не смерділи своїм огидним імперським духом. На завершення процитую слова великого Симона:

«Як будете в церкві на 12 євангеліях, слухатимите Слово Боже про Страсті Христові,

- як будуть носити святу Плащаницю біля церкви,

- як співатимуть радісне «Христос Воскрес»,

- згадайте про мучеників України. Згадайте про всіх, кого розстріляли большевики; згадайте й про тих, хто з зброєю в руках боронив нашу рідну Землю від московських катів й своїх юд-запроданців; згадайте і помоліться за них! Не за горами кари час! Воскресне наша Україна скине з себе московсько-большевицьке ярмо! Не забувайте про мучеників і праведників наших! Не забувайте про невинну кров і готуйтесь до помсти над ворогами, що не дають жити нам по-людському!»

Ці слова сказані ним у страсну п'ятницю 1926 року, а які ж вони актуальні і пророчі нині.
Російські окупанти вогнем і мечем викорінювали пам'ять про них, наших лицарів з нашого буття і тільки окремі незламні борці зберігали про них пам'ять і донесли її до широких верств нашої вже вільної держави. Згадаймо і їх і помолімося і за них, як згадуємо і молимося за наших сьогоднішніх полеглих героїв та героїнь. З Днем Соборності! Бережімо її як найдорожчий скарб нашого непереможного Духу.