Розпочався збір пропозицій щодо нових назв вулиць Полтави: список вулиць і провулків, які перейменують

1. >
2. Суспільство >
3. Розпочався збір пропозицій щодо нових назв вулиць Полтави: список вулиць і провулків, які перейменують

Розпочався процес публічних консультацій стосовно перейменування бульварів, вулиць, провулків та площ у Полтавській міській територіальній громаді (ІІI черга).

Організатор громадського обговорення – Комунальна організація «Інститут розвитку міста» Полтавської міської ради.

Форма проведення громадського обговорення – публічні консультації, які будуть здійснюватися у два етапи:

- збір пропозицій від мешканців Полтавської міської територіальної громади – учасників громадського обговорення, у тому числі із застосуванням анкети-опитувальника у термін з 17 квітня до 01 травня 2023 року.
- електронне голосування на платформі E-dem.

Подати пропозиції щодо перейменування можна:

- в електронному вигляді, заповнивши анкету-опитувальник (її можна заповнювати необхідну кількість разів);
- в письмовому вигляді за адресою: 36000, м. Полтава, вул. Небесної сотні, 1/23, Комунальна організація «Інститут розвитку міста» Полтавської міської ради;
- листом на електронну пошту Комунальної організації «Інститут розвитку міста» Полтавської міської ради – [email protected].

Белінського провулок

Бєлінський Віссаріон Григорович (1811-1848) – російський революційний демократ, літературний критик і публіцист, філософ-матеріаліст. Шовініст, вважав шкідливим і неіснуючим українське питання. Автор концепції про росіян як «найвизначнішої нації серед слов’ян». Паплюжив творчість Тараса Шевченка. У баченні Бєлінського росіяни – це раса зі світовим значенням. На його думку, українці не мають права на історію, вони ніколи не були нацією, їх можна назвати лише племенем. Бєлінський вважав необхідністю асиміляцію покорених народів.

Бразова Леоніда вулиця

Бразов (Безобразов) Леонід Петрович (1916-1997) – був літератором місцевого рівня, що працював у рамках радянських наративів. У кінці 1930-х зазнав репресій від каральних радянських органів, про що написав спогади. Автор повісті «Фортеця», де поширював радянсько-імперські міфи про гетьмана Івана Мазепу. Зважаючи на наявність меморіальної дошки, увічнення його пам’яті відбулося. Одним із рішень обласної ради скасовано і літературну премію Бразова.

Вільямса вул.

Вільямс Василь Робертович (1863-1939) – російський радянський вчений-ґрунтознавець і агробіолог. Один з основоположників агрономічного ґрунтознавства. Академік АН СРСР. Герой Праці. Допустив чимало помилок, як агроном-науковець. Член ВКП(б). Брав активну участь у шельмуванні колег – "ворогів народу" в 1937-1938 роках. До Полтавщини прямого стосунку не мав.

Гаршина пров.

Гаршин Всеволод Михайлович (1855-1888) – російський письменник. Не є письменником світового рівня. Не пов’язаний із Полтавою та Полтавщиною.

Герцена вул.

Герцен Олександр Іванович (1812-1870) – російський письменник, публіцист, літературний критик, філософ, революціонер-демократ. Один із небагатьох представників російської революційної інтелігенції, що прихильно ставилися до повної державної незалежності України та Польщі. Водночас і його публіцистику та епістолярію не оминула хвороба російського шовінізму, цитуємо: «Дай Бог, чтоби русскіе взялі Паріж. Пора кончіть ету тупую Європу». О.І. Герцен не має стосунку до Полтавської громади.

Глінки пров.

Глінка Михайло Іванович (1804-1857) – російський композитор, засновник російської класичної музики. Глінка – це ім’я світового рівня, в творчості якого були й українські мотиви. Автор одіозної опери «Жизнь за царя», яка зміцнювала мистецькі підмурівки російського імперіалізму та утверджувала міф про Івана Сусаніна - московського учасника війни Речі Посполитої проти Московського царства на початку XVII століття. Легенду про Сусаніна як, начебто, героя спростовано у наукових колах. Ніяк не пов'язаний з історією полтавської громади.

Головка вул.

Головко Андрій Васильович (1897-1972), український радянський письменник, критик. Лауреат Шевченківської премії (1969). Спочатку служив в Армії УНР, але згодом дезертирував, перейшов на бік російських більшовиків і вступив до лав Червоної Армії (де спершу стає командиром підрозділу кінної розвідки, а згодом лектором у Харківській школі червоних старшин). Був контужений, мав психічні розлади, потребував лікування. До 1924 року працював учителем на Полтавщині. У момент загострення психічної хвороби, спланував убивство і вбив свою дружину й п'ятирічну доньку. Радянські спецслужби використовували письменника, спонукаючи його до написання творів ідеологічного спрямування (без цього не надавали йому лікування).

Гончарова вул.

Гончаров Іван Олександрович (1812-1891) – російський письменник, літературний критик, член-кореспондент Імператорської Академії наук по розряду російської мови і словесності.

Горького вул.

Максим Горький (справжнє ім’я: Пєшков Олексій Максимович; 1868-1936) – російський, пізніше радянський «пролетарський» письменник, драматург та публіцист. У 1934-36 рр. — голова спілки письменників СРСР. Максим Горький є засновником методу соціалістичного реалізму в літературі, який сприяв закріпленню ідеології більшовизму і зміцненню сталінського тоталітаризму в СРСР. Заперечував право української мови на існування (називав українську мову «украинское наречие»). Один із співтворців наклепницької кампанії, спрямованої проти Симона Петлюри. Брав участь у процесі над убивцею Петлюри, поширив наклепи щодо його, начебто, антисемітизму, виступив на захист більшовицького кілера Самуїла Шварцбарда, був серед тих комуністичних пропагандистів, що закорінювали в масовій свідомості уявлення про борців за свободу України як «ворожі, буржуазні, антибільшовицькі явища».

Грибоєдова вул.

Грибоєдов Олександр Сергійович (1795-1829) – російський письменник, дипломат, драматург, піаніст, композитор. Не має стосунку до Полтави, Полтавщини, України.

Добролюбова вул., Добролюбова провулок

Добролюбов Микола Олександрович (1836-1861) – російський літературний критик, публіцист, представник революційної демократії. Не має стосунку до України (зокрема, Полтавщини).

Достоєвського пров.

Достоєвський Федір Михайлович (1821-1881) – письменник, вважається першим представником персоналізму в Росії. З його творами у літературу прийшла “достоєвщина” (душевно неврівноважені персонажі із суперечливими почуттями). Мав яскраво виражені шовіністичні та українофобські погляди. Достоєвський відмовляв у праві на існування не лише українцям, а й іншим слов'янським народам, вважаючи існування їхніх національних культур перешкодою на шляху розвитку російської цивілізації. Вважав Російську імперію найвеличнішою державою, а російську літературу — провідною літературою світу та рушієм цивілізаційного прогресу.

Дунаєвського вул.

Дунаєвський Ісак Осипович (1900-1955) — радянський композитор. Народний артист РРФСР (1955). Перейменувати, на має вагомого впливу на українську культуру і музику.

Крамського вул.

Крамський (Крамськой) Іван Миколайович (1837-1887) – російський художник-портретист, теоретик образотворчого мистецтва, один з організаторів та керівник Товариства пересувних виставок (1870 рік), академік живопису. Автор не тільки портрета Т. Шевченка (перемальованого чи з уяви), але й російських імператорів. Його життя не пов’язане з Полтавщиною, хоч народився на відібраних імперією й СРСР українських землях.

Крилова пров.

Крилов Іван Андрійович (1769-1844) — російський байкар-перекладач. З Полтавщиною не пов’язаний, і не є митцем світового рівня. Розташування: короткий провулок на Кобищанах (від вул. Патріарха Мстислава).

Курчатова вул.

Курчатов Ігор Васильович (1903-1960) – російський фізик, організатор і керівник робіт в галузі атомної науки і техніки в СРСР, академік АН СРСР. Під його керівництвом створено першу в СРСР атомну бомбу, першу у світі термоядерну бомбу і АЕС. Із Полтавщиною не пов’язаний.

Латишева пров.

Точна інформація про особу відсутня. За ініціалами (Латишев М.А.), нібито лікар і фотограф аматор. За іншою версією переплутали ініціали Олексія Латишева, який у 1919 році був керівником комсомольської організації в Полтаві. Перейменувати, оскільки достеменно встановити особу не вдається

Лебедєва-Кумача пров.

Лебедєв-Кумач Василь Іванович (1898-1949) — російський радянський поет, офіційний автор багатьох пропагандистських віршів та популярних пісень сталінської доби, а також гімну більшовиків. Лауреат Сталінської премії (1941).

Лермонтова пров.

Лермонтов Михайло Юрійович (1814-1841) – російський поет, прозаїк, драматург. У поетичній формі возвеличував російські загарбання, у яких він сам і брав участь. Наприклад, у вірші «Измаил-бей» возвеличує імперські загарбання Росії на Кавказі і пропонує черкесам, яких саме поневолювали росіяни, змиритися з цим і стати хоч рабом, але рабом царя Всесвіту; у поемі «Уланша» описав групове зґвалтування дівчини своїми колегами по службі - солдатами і офіцерами російської імператорської армії.

Лобачевського вул.

Лобачевський Микола Іванович (1792-1856) – відомий російський математик, творець неевклідової геометрії, діяч університетської освіти та народної просвіти. Не мав стосунку до України (Полтави чи Полтавщини).

Ломоносова вул.

Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765) – російський учений-натураліст, геохімік, поет (автор трактатів та од російській армії й московським царям; які були обов'язковою частиною всіх урочистостей при дворах російських імператорів); заклав основи російської літературної мови. Автор мозаїчного портрета московського царя, ката України Петра I. та картини для монумента Петрові - «Полтавська баталія» (про Полтавську битву, наслідком якої стали знищення Гетьманщини та поява Російської імперії) Пропагандист російської імперії.

Макаренка вул.

Макаренко Антон Семенович (1888-1939) – радянський письменник і педагог, відомий у світі своєю системою колективного виховання безпритульних дітей і підлітків у трудових колоніях (після більшовицької окупації України). Працював у системі ЧК – ДПУ – НКВС на керівних посадах. Зокрема, з 1 липня 1935 р. А.Макаренко призначений на посаду помічника начальника відділу трудових колоній та трудкомун НКВС УРСР. У його віданні знаходились 42 дитячих установи, в тому числі 10 трудколоній та 2 трудкомуни.

Маяковського вул.

Маяковський Володимир Володимирович (1886-1938) – російський радянський поет, публіцист, драматург. Автор сценарію п’єси до десятиріччя Жовтневого більшовицького перевороту у Росії «Октябрюхов і Декабрюхов». Ніяк не пов'язаний з історією Полтавщини.

Менделєєва вул.

Менделєєв Дмитро Іванович (1834-1907) – російський хімік, учений світового рівня, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів. Але він ніяк не пов’язаний із Полтавщиною, і його ім’я використовується для пропаганди всього російського, особливого місця Росії в світі. Хоч її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений Д. І. Менделєєвим та німецьким хіміком Лотаром Маєром у 1869—1871 роках, але в СРСР згадувалося тільки ім’я Менделєєва.

Мічуріна пров.

Мічурін Іван Володимирович (1855-1935) – Одіозно роздута в середині ХХ ст. персоналія. Чітка асоціація з лисенківщиною. Звеличений Йосипом Сталіним російський біолог і селекціонер-помолог, почесний член АН СРСР, академік ВАСГНІЛ. У період сталінських репресій за критику «мічурінської науки» постраждало багато відомих вчених-біологів і генетиків. Перейменувати, його школа виявилася лженауковою, за його сприяння знищена прогресивна наукова школа генетики у СРСР та УРСР.

Можайського вул.

Можайський Олександр Федорович (1825-1890) – російський морський офіцер, капітан І рангу, винахідник першого у Росії літака. Не має стосунку до України. Розташування: від вул. Гожулівська (район колишнього заводу ГРЛ).

Мусоргського пров.

Мусоргський Модест Петрович (1839-1881) – російський композитор, один із членів «Могутньої купки». До Полтави стосунку майже не має (був декілька разів на гастролях). Вважаємо за доцільне перейменувати на пров. Зінаїди Аксентьєвої – член-кореспондентки АН УРСР, директорки Гравіметричної обсерваторії, розташованої поруч.

Нежданової пров.

Нежданова Антоніна Василівна (1873-1950) – російська оперна і камерна співачка, педагог. Народна артистка СРСР, народилась у передмісті Одеси.

Некрасова вул.

Ця вулиця з кінця 1910-х років називалася Некрасівська. Є припущення, що у 1917 р. передмістя Полтави - селище Некрасівка, - отримало назву на честь Миколи Віссаріоновича Некрасова (1879-1940) — російського політичного діяча, інженера, члена Державної думи III та IV скликань, міністра шляхів сполучень і міністра фінансів Тимчасового уряду (1917). Від назви селища отримала назву і вулиця Некрасівська. Але з другої половини 1940-х років її назву почали асоціювати з іншою людиною – російським поетом і письменником Миколою Некрасовим, і стали писати: «вул. Некрасова».

Павлова вул.

Павлов Іван Петрович (1849-1936) – російський фізіолог; лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини. Доказів, що названа на честь саме цього Павлова, немає. На вулиці зареєстрований тільки один будинок.

Пашенної пров.

Пашенна Віра Миколаївна (1887–1962) – актриса театру і кіно, театральний педагог, народна артистка СРСР (1937), лауреат Сталінської (1943) та Ленінської премії (1961). До України й Полтавщини стосунку не має.

Писарєва вул.

Писарєв Дмитро Іванович (1840-1868) – російський публіцист і літературний критик, революційний демократ; центральна фігура російського нігілізму. Стосунку до Полтавщини не має.

Ползунова вул.

Ползунов Іван Іванович (1728-1766) – російський гірник і винахідник. Йому приписують створення перших парових двигунів у Росії, і перших двоциліндрових двигунів у світі. Не має стосунку до Полтави.

Попова вул.

Попов Олександр Степанович (1859-1906) – російський фізик та електротехнік, винахідник радіо. Не має стосунку до Полтави. Запропонувати варіанти від прізвищ учених із України (зокрема, уродженців Полтави чи Полтавщини).

Пушкіна вул.

Пушкін Олександр Сергійович (1799-1837) – російський поет, драматург і прозаїк. Заперечував право народів на державність, виправдовував воєнні злочини російської армії. Вірш «Клеветникам России» нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України. Один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів, придворний імператорський співець тої епохи. Брав участь у каральних акціях геноцидного характеру армії Російської імперії проти народів Кавказу, автор віршів циклу оповідань кавказького циклу, у яких возвеличив російські військові злочини; його перу належить поема «Кавказький бранець» і слова «Смирись, Кавказ, идьот Єрмолов». Автор поеми «Полтава», де змальовує видатного українського гетьмана Івана Мазепу максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком. Судячи з кількості вулиць його імені по всій Україні, використовувався як провідник російської культури. Назви, пов’язані з іменем Пушкіна рекомендовані до перейменування Центром стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Радіщева вул., Радіщева провулок

Радищев Олександр Миколайович (1749-1802) – російський письменник, просвітитель, дисидент. Виборював ідеї демократії та республіканізму. Не мав стосунку до Полтавщини; входить до пантеону діячів, назви від прізвищ яких були маркером в СРСР.

Серафимовича вул.

Серафимович Олександр Серафимович (справжнє прізвище Попов; 1863-1949) – російський письменник. До нашого краю стосунку не мав. Колишній Щемилівський тупик перейменовано у 1962 році.

Собінова пров.

Собінов Леонід Віталійович (1872-1934) – російський співак, один із маркерів російської пропаганди у сфері музичного мистецтва; не має стосунку до Полтави.

Софії Ковалевської вул.

Ковалевська Софія Василівна (1850-1891) — російська вчена - математик, письменниця і публіцистка. Професорка Стокгольмського університету. Один із маркерів російської пропаганди у сфері науки; не має стосунку до Полтави.

Станіславського вул.

Станіславський Костянтин Сергійович (1863-1938) – російський театральний діяч; актор, педагог, режисер. Не має стосунку до Полтави; назва є маркером російської культури.

Сурікова вул.

Суриков Василь Іванович (1848-1916) – російський художник, автор монументальних полотен з історії Росії та портретів. Не має стосунку до Полтави; назва є маркером російського мистецтва.

Тімірязєва вул., Тімірязєва пров.

Тімірязєв Климент Аркадійович (1843-1920) – російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників школи фізіологів рослин. Не має прямого стосунку до Полтави.

Толстого вулиця, Толстого провулок

Толстой Лев Миколайович (1828-1910) — один із найвідоміших російських письменників і мислителів, член - кореспондент Російської Імператорської академії наук (1873). У Росії Толстой вважається письменником–гуманістом; під впливом його ідей і творчості там виник релігійно-етичний суспільний рух толстовства, головними принципами якого були заповіді Толстого: не гнівайся, не протився злу насиллям, возлюби ворога свого, як себе самого. Подібні російські наративи про «гуманізм і толстовство росіян» вприскуються російськими пропагандистами у інформаційний простір України, щоб ширити ворожий мислевірус: мовляв, агресивна війна Росії проти України є насправді звичайною спецоперацією. У січні 1852 року брав участь у війні російської імперії проти народів Кавказу, поступивши на службу в артилерію.

Тургенєва вул.

Тургенєв Іван Сергійович (1818- 1883) – російський письменник, який не має стосунку до Полтавщини.

Федора Матвієнка вул.

У рішенні й матеріалах про перейменування від 21.09.1999 року інформація про цю особу відсутня (із архівної довідки). Тому достеменно встановити заслуги цієї особи не вдається. (Рішення на засіданні міськради було прийнято за усною пропозицією міського голови А.Т. Кукоби, як свідчать тодішні члени комісії з найменувань, – на честь нещодавно померлого батька керівника полтавського відділення одного з великих банків України).

Ціолковського вул.

Ціолковський Костянтин Едуардович (1857-1935) – російський радянський вчений-теоретик, якого пропагують, як одного із засновників ракетобудування та космонавтики, педагог, письменник. Але його внесок в науку в СРСР був міфологізований і гіперболізований. Не має стосунку до Полтави.

Чайковського пров.

Чайковський Петро Ілліч (1840-1893) – російський композитор, диригент і педагог. Має частково російське, французьке та українське походження. Згідно з дослідженнями музикознавців, діяльність Чайковського не була пов’язана з Україною в її історіогенезі, а сам композитор ідентифікував себе як «корінна російська людина».

Челюскіна вул.

Челюскін Семен Іванович (бл. 1700-1764) – російський полярний мореплавець, який не має стосунку до України.

Черепанова вул.

Вірогідно на честь Юхима Олексійовича або Мирона Юхимовича Черепанових: батько Юхим (1774-1842) та син Мирон (1803-1849) — російські промислові інженери-винахідники. Відомі тим, що побудували перший паровоз и залізницю в Росії. Ці особи не мають стосунку до Полтави, належать до пантеону персоналій, які пропаганда намагалася просувати, як доказ пріоритетності російського (радянського) у світі.

Чернишевського пров.

Чернишевський Микола Гаврилович (1828-1889) — російський публіцист і письменник, ідеолог революційно настроєної інтелігенції, відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Про те, не мав стосунку до Полтави.

Шишкіна вул.

Шишкін Іван Іванович (1832-1898) – російський художник-пейзажист. Не має прямого стосунку до Полтави.

Читайте також: «До останнього подиху тримав оборону Маріуполя»: у Полтаві відкрили меморіальну дошку Герою України Віталію Грицаєнку. ФОТО

Автор: Марина Левчук

• #перейменування
• #новини Полтави