В День Героїв у Полтаві попрощалися з воїнами Юліаном Матвійчуком та В'ячеславом Родіоновим

1. >
2. Суспільство >
3. В День Героїв у Полтаві попрощалися з воїнами Юліаном Матвійчуком та В'ячеславом Родіоновим

Сьогодні Полтава в жалобі – на Соборному майдані біля Свято-Успенського собору тисячі полтавців прийшли, щоб віддати останню шану двом землякам, двом воїнам, двом патріотам, які поклали своє життя за Україну – Юліану Матвійчуку і В’ячеславу Родіонову.

Навіть небо плакало за Героями, злива почалася одночасно з початком церемонії прощання. Символічно, що мужніх воїнів хоронять саме в День Героїв.

– Наші полеглі воїни одні з тих найкращих українців, на яких мало би триматися майбутнє України. Втратити таких синів – це удар під дих цілому поколінню. Сьогодні Полтавщина плаче. Навіть природа разом з нами плаче. Неймовірний біль, слова німіють. Ще два наших земляки полягли. Рашисти забрали життя наших кращих полтавців. Наші герої воювали за нашу незалежність, співали пісні, варили борщ, поспішали передати привіт рідним і коханим, давали обіцянку стояти до кінця і повернутися живими. І полягли у війні за Україну, за державу, за свободу, – звернулася до усіх присутніх ведуча прощальної церемонії Лариса Семеняга.

Молодший сержант Матвійчук Юліан Олександрович 1989 року народження. Він був активним учасником Революції Гідності. У 2014-2015 роках брав участь у проведенні АТО на сході України. Двічі обирався депутатом Полтавської міської ради, очолював Полтавський осередок Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

Крім того, воїн був одним із співзасновників громадської організації «Save Полтава».

Вдруге став на захист України зі зброєю в руках у перший день повномасштабного вторгнення росіян. 24 лютого 2022 року був призваний Полтавським ОМЦТК та СП до військової частини А7310 та проходив військову службу у підрозділі аеророзвідки «Соловей» 116 окремої бригади територіальної оборони.

Під час бою біля населеного пункту Георгіївка Донецької області 15 травня отримав важке поранення. 20 травня Юліан Матвійчук помер в лікарні імені Мечникова у Дніпрі.

– Юліан Матвійчук – людина, чиє ім’я вже історія Полтавщини, історія України. Юліан був дуже освіченою, надійною, порядною людиною. Його оптимізм завжди підтримував, а завзятість давала впевненість, що все буде добре. Юліан – ти воїн, ти – борець. Серед присутніх я бачу багато депутатів Полтавської міської ради. Тож пообіцяйте хоча б подумки собі, коли в сесійній залі будете приймати рішення, перш ніж натиснути кнопку, згадайте Юліана Матвійчука, і прийміть рішення на користь Полтавської громади, як завжди робив це патріот Полтави, патріот України, депутат двох скликань, Юліан Матвійчук, – закликала Лариса Семеняга.

У Юліана лишилися батьки, рідні, дружина та маленька донечка.

Солдат Родіонов В’ячеслав Дмитрович, 1993 року народження. Командир відділення військової частини А4638. Загинув 17 травня під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області. В грудні 2022 року був нагороджений Хрестом Хоробрих за підписом Валерія Залужного.

– В’ячеслав Родіонов поліг у справжньому пеклі війни. Двоє маленьких синів-близнюків залишилися без тата. Талановитий музикант змінив флейту на зброю. Гірко усвідомлювати, що діти залишаться без батька, дружина без коханого чоловіка, батьки без сина. Що ніколи вже не прозвучить у його виконанні мелодія для флейти. Він поліг, оберігаючи своїх дітей і кожного з нас, – наголосила ведуча церемонії.

Попрощатися з воїнами прийшли їх рідні, друзі, знайомі, колеги, бойові побратими та всі ті, хто цінує подвиг Героїв, що заплатили за нашу свободу і волю власним життям.

Георгій, військовослужбовець батальйону «Вовки Да Вінчі», знав Юліана з 2013 року і для нього він завжди був прикладом і натхненником.

– У Полтаві я керую організацією «Сокіл». Юліана знаю ще зі студентських років. А потім ми спільно працювали. Я в напрямку молодіжної політики. Він був у «Свободі», також займався політикою. Ми співпрацювали по різним молодіжним проєктам, втілювали ідеї в напрямку військово-патріотичного виховання. Проводили різні вишколи, спортивні заняття, змагання. Займалися військовою підготовкою для підвищення обороноздатності нашої країни. І це дало свої результати, тисячі наших вихованців і людей, до яких ми все таки донесли національну ідею і розуміння того, що, на жаль, війна буде і до неї треба готуватися. І ми маємо зараз те, що ми не втратили свою державність, але, на жаль, ми втратили того, хто це все робив - Юліана. Він не боявся нічого, тверезо оцінював ситуацію, знав, коли можна домовитися, а коли добро має бути з кулаками.

Георгій говорить, що для нього Юліан був наставником, тим, хто подає приклад. Після історій Юліана про Іловайськ, Георгій у 2015 році пішов захищати Україну.

Вшанувати пам'ять В’ячеслава Родіонова прийшли і вчителі Полтавського ліцею №6, який свого часу закінчив воїн і де працює його мама.

Педагоги згадують, що В’ячеслав любив музику ще з шкільних років, був завжди позитивним, любив пожартувати.

– Він ще зі школи проявляв любов до музики, а вже після закінчення була Київська консерваторія. Він багато де виступав. Для нас всіх – це велика втрата. Він пішов захищати Україну бо по іншому він просто не зміг би. В нього залишилися батьки, дружина, двоє синочків, брат, – розповіла одна з вчительок школи.

Колишня вчителька української мови В’ячеслава Родіонова розповідає, що навіть в шкільні роки він був не таким як усі:

– Він мав свій світогляд, він жив у своєму світі як і всі люди мистецтва. Він був особливим. Можливо, для декого навіть незрозумілим. Дуже багато часу і уваги йому приділяла мама, в Славіка вона вклала всю свою душу і всю себе. Він був дуже талановитим, не лише грав на флейті, а й співав у хорі. Коли почалася війна він відразу хотів служити в «Азові», здається його не відразу туди взяли, та він добився свого.

Чин відспівування здійснило Духовенство Полтавської єпархії Православної церкви України на чолі з Митрополитом Полтавським і кременчуцьким Федором. Він особисто знав і Юліана, і В’ячеслава:

– Ми проводжаємо сьогодні достойних синів нашої країни і нашого міста. Солдат В’ячеслав Родіонов, я коли почув це прізвище і побачив фотографію, згадав, що цей захисник, навчаючись у музичному училищі, співав у хорі цього собору, біля якого ми сьогодні його відспівуємо. Скромний молодий хлопець, якого я бачив тут ще зовсім юним, сьогодні, заливши двох маленьких дітей, віддав життя за цю країну і за нас з вами. Юліана Матвійчука ми всі знаємо. Він був борцем за правду і справедливість. Цей 33-річний воїн відстоював Україну ще зовсім юним хлопцем.

На церемонію прощання приїхав народний артист України, бандурист Тарас Компаніченко. Він виконав кілька тужливих козацьких пісень та звуками трембіт провів в останню земну дорогу воїнів. Містяни проводжали своїх Героїв, за давньою традицією, на колінах.

Редакція висловлює щирі співчуття родинам полеглих воїнів.

Читайте також: На війні з окупантами загинув медик з Лубен

Автор: Марина Левчук

• #загинув
• #Юліан Матвійчук
• #війна
• #новини України