У Полтаві вшанували пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру

30 вересня 2016, 19:03   0
Фото Ірини Лазаренко

Від 70 до 100 тисяч розстріляних – така жахлива статистика, такі криваві цифри, за якими криється трагедія Бабиного Яру. Урочище в околиці Києва в 1941-1943 роках стало спільною могилою для тисяч розстріляних та закатованих нацистськими окупантами.
Щороку 29 вересня в Україні вшановують пам’ять невинно вбитих. До 75 роковин трагедії Бабиного Яру в Полтаві відбувся мітинг-реквієм у парку Скорботної матері.
– Я звертаю увагу на цю дату давно, у силу того, що я за національністю вірменка. Мій народ так само переніс неодноразово гоніння і насилля з боку іншого народу, тому біль і трагізм єврейського народу, як і багатьох інших, мені дуже близький, – говорить Джульєтта Полян, член Полтавської обласної вірменської діаспори «Урарту».


Принагідно згадали, що хвиля масових розстрілів у ті часи прокотилася усією Україно, не оминувши Полтавщину. Так у Полтаві в перші дні окупації розстріляли понад тисячу мирних жителів. Репресії проти мирного населення та військовополонених не припинялися наступні роки. 26 квітня 1942 року у Пирятині вбили 1600 євреїв в один день. Їх розстріляли за 3 км від міста. І таких точок на карті області не злічити. Окупанти створювали на Полтавщині концтабори для військовополонених – у Градизьку, Кременчуці, Лубнах, Полтаві, Хоролі.
Сам парк Скорботної матері знаходиться на місці, де відбувалися масові розстріли. Дядько полтавця Єфима Черняховського загинув від рук окупантів.


– Я сюди приходжу, бо тут лежить мій рідний дядько Дашевський. Йому тоді було 18 років. Його призвали в армію і на фронт. Тут його ранили і привезли в школу, яку пізніше переробили в госпіталь. Коли наші війська відійшли, то госпіталь не евакуювали. Коли німці зайшли в місто, то хто міг – той плигав з вікон, а він лежав і не рухався, і кого ножами, кого розстрілювали. Потім вивезли сюди – до братської могили. Я особисто цього не бачив, це слова сусідки. Я коли сюди прихожу, завжди кладу або камінець, або квіточку.
Чоловік переконаний, аби таке не повторилося, потрібно мати хорошу армію, яка могла б захищати своїх людей.
Трагічні події минули, але наслідки люди відчувають і по сьогоднішній день, їм потрібна підтримка і допомога.
– Наша організація допомагає людям, які в основному пережили Другу світову війну, які пережили часи Голокосту, на чиїх очах все відбувалося, хто отримав у дитинстві психологічну травму. Також тим, кому необхідна психологічна підтримка та матеріальна, – сказала Світлана Москвітіна, директор обласної благочинної організації «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш».
Пані Світлана зазначила, що зараз не допустити подібного явища в історії сучасності дуже просто.
– Потрібно про це говорити. Я вважаю, що ніяка нація не повинна пережити такий час. Жодна людина не повинна відповідати за те, що він народився тієї чи іншої національності. Усі ми люди, всі ми одинакові й хочемо жити.

Дивіться також відео ГромадськогоТБ.Полтава:

Автор: Ірина Лазаренко

Суспільство 30 вересня 2016, 19:03

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції