Cьогодні
Задонать українцю на свиню: як на Закарпатті розвивають сільське господарство
27 вересня 2024, 09:00 0
Свиней, корів, кіз та птицю дарують селянам на Закарпатті, аби розвивати в регіоні сільське господарство. Цим займається гідеса, волонтерка й власниця велосадиби «Добру нiч» Аліса Смирна. Тварин вона купує за рахунок донатів, які їй надсилають друзі з-за кордону.
«Хрещений для свині» — так жінка назвала свій проєкт. Реалізують його в селі Дубриничі Перечинського району.
«Після початку повномасштабної війни багато моїх знайомих, які мешкають за кордоном, почали пропонувати допомогу. Я подумала, що цікаво було б підтримати українських селян у ці складні часи. Так почала збирати кошти, аби дарувати односельцям свійських тварин. З цього всього вийшов “свинячий” проєкт», — сміється Аліса Смирна.
Проєкт став дуже потрібний. Бо, наприклад, у моєму селі та на околицях, як виявилося, не було жодної свині. Люди не хотіли їх тримати. Я подумала, що так не годиться, і вирішила змінити ситуацію. Для цього почала шукати тваринам «хрещених батьків». Це люди за кордоном, переважно мої знайомі, які захотіли задонатити на свиню для українця. Вони надсилають кошти, я купую поросят і віддаю селянам. Називають їх зазвичай на честь «хрещених» — Францом, наприклад, чи Надійкою».
За час війни Аліса Смирна придбала українцям 35 свиней, 3 корови, кілька кіз, кролів і багато птиці. Так долучається до розвитку свійського господарства у своєму регіоні.
«Спочатку придбала порося одній господині, виставила з нею фото у фейсбуці. О! Тут почалося! Справа пішла, бо заздрість зробила своє. Люди почали говорити: як це, Аліса купила свиню сусідці, а мені — ні?». Нашим ґаздиням ще спробуй вгодити з коровою. То вим'я, то роги, то хвіст не такий. То велика, то мала».
Другий її аграрний проєкт — «Від зерна до хліба». Сюди Аліса Смирна залучила місцевих дітей віком від 7 до 15 років. Вони власноруч сіють пшеницю, збирають урожай, печуть хліб. Щоб діти знали весь процес праці. Для цього мають у Дубриничах 40 соток землі. Зібраний урожай продадуть на потреби фронту. А на перший дзвоник замість квітів школярі принесли до своїх класів спечені паляниці.
«Поки східна частина України у війні, наше Закарпаття повинне допомагати й багато працювати, — продовжує АлісаСмирна. — Також ми вчимо наших дітей поважати працю. Бо купити буханку в супермаркеті — хвилина. А щоб її виробити — треба цілий рік. Ви їсте готове зі столу, а хтось тривалий час саджав, збирав, молотив і пік».
Урожай зберігають у зерносховищі, яке належить Алісі Смирній. Воно розташоване на подвір’ї велосадиби. Це двоповерхове приміщення довго стояло занедбане. Жінка разом із чоловіком вирішили привести його до ладу й зробити там культурний центр. На першому поверсі зібрані автентичні речі — посуд, меблі, одяг. На другому облаштували місце для ночівлі — тут зупиняються веломандрівники. Також жінка влаштовує для туристів гастровечірки, на яких пригощає українськими стравами, наприклад, бограчем чи шпундрою.
Анна Лакиза
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь