«Дівка на Купала через вогонь скакала…»: про обряди на Івана Купала

07 липня 2017, 10:55 0

Фото – nashemisto.dp.ua

Мабуть, найколоритніше літнє свято – це Івана Купала. Оповите містикою й таємничістю, воно органічно поєднало в собі залишки язичницьких обрядів та християнські традиції. Як свято вшанування Сонця трансформувалося в церковне – далі в матеріалі.

Про походження Івана Купала

Івана Купала завершує літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят. Після прийняття християнства язичницьке дійство трансформувалося у відзначення Різдва Івана Хрестителя.
Ідеться про народження Іоанна Хрестителя, яке відзначають 7 липня, або 24 червня за старим календарем. Тож народне свято Купала унаслідок «християнського нашарування» почали іменувати Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
Але народна пам’ять зберегла купальську обрядовість та пісні, які належать до найдавніших часів, як і первісні поезії та ритуали на честь Сонця.
Іванів день має давню традицію святкування практично по всій Європі.
Квінтесенція свята – це очищення за допомогою вогню та води, найдавніша форма магічних дій.
Наші предки святкували Івана Купала 20-22 червня, у час літнього сонцестояння, коли сонце було в зеніті – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла та світла. У цей час дні найдовші, а ночі найкоротші. Відставання церковного календаря відсунуло Івана Купала аж на півмісяця від дня літнього сонцестояння – на 6-7 липня.
Це свято символізувало народження літнього сонця – Купала і тим самим завершувало панування весняного – Ярила.

То чи був Купало?

Купала називають богом плодючості. Хоча існування культу цього язичницького божества не має достовірних підтверджень. Уперше Купалу згадують у Густинському літописі (XVII століття). Але там літописець, знаючи про «ігрища» на Івана Купала, сприйняв назву свята як ім’я язичницького бога. Згодом цю помилку повторили переписувачі, а потім – і ранні дослідники міфології. Унаслідок цього у слов’янському пантеоні з’явилося нове «божество».
Насправді ж Купала міг з’явитися в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята. Натомість у деяких регіонах Русі називали свято Ярилин день (Ярило – бог весни й кохання – прим. авт.). Після купальських ігор визначали пари суджених.
Попри те, й до сьогодні збереглися головні персонажі свята – Купало та Марена (згідно зі слов’янським міфом, Марена – зимове божество, яке морить землю холодом, а людину хворобами та голодом – прим. авт.).
Вони уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Цих двох дійових осіб обирають хлопці та дівчата або виготовляють їхні опудала. Поєднання чоловічої та жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби – Купайлиця.

Фото –ukr.media

Обряди й традиції

Пошук скарбів

Це найдавніший і наймістичніший ритуал, який здійснювали люди Купальської ночі. За давнім повір’ям, саме тоді в лісі зацвітає папороть. Той, кому вдасться роздобути міфічну квітку, отримував дар бачити скарби, проходити крізь стіни та розуміти мову тварин. Щоб знайти папороть, у ніч на Івана Купала треба було зняти з себе хрест, піти в ліс, сховатися і чекати, поки папороть зацвіте. Коли квітка розпуститься, потрібно було зривати її і не озираючись бігти з лісу, не звертаючи уваги на нечисту силу, яка буде всіляко перешкоджати сміливцю.
За словами біологів, папороть не цвіте, але, знаючи цю легенду, і зараз дуже багато романтиків на Івана Купала йдуть до лісу, сподіваючись побачити щось містичне.

Стрибки через багаття
У селах у Купальську ніч розводили величезні багаття, запалені від живого вогню, добутого тертям. Навколо полум’я водили хороводи, по колу пускали посудини з міцними напоями – брагою та медовухою, а ближче до ранку хлопці та дівчата починали стрибати через вогнище, узявшись за руки. Вважали, якщо молоді перестрибнуть через вогонь, не розчепивши рук, то на них чекають довге кохання та щасливе сімейне життя.

Пускання вінків по воді
У ніч на Івана Купала всі дівчата плели вінки з польових і лугових квітів. У вінках водили хоровод біля багаття, а ближче до ранку вінки пускали по воді, щоб дізнатися свою долю. Якщо вінок попливе – бажання збудеться, і власниця вінка вийде заміж ще до наступної Купальської ночі. А якщо потоне, то ту, яка запустила його, чекає нещастя і, може, навіть смерть.

Масове купання
Купання – один із головних обрядів Іванового дня. Слов’яни вірили, що в ніч напередодні свята водойми залишають водяні та русалки, тому можна купатися в них аж до Дня Іллі.
У купальській воді дівчата співали: «Вода чиста Купайла, хочу бути красна та мила. Купальська водиця, дай красою вмитися!» До речі, якщо людина відмовлявся купатися на Іванів день, її підозрювали в чаклунстві.

На світанку на Купала було заведено вмиватися росою. Жінки обов’язково збирали росу в пляшечку. Нею кропили стіни свого будинку, щоб захистити житло від нечистої сили і комах.
Був поширений звичай обливати зустрічних на Іванів день водою. Робили це для того, щоб у спеку викликати дощ.

Збір цілющих трав
У стародавній Русі вірили, що в Купальську ніч трави набувають особливої сили й здатні вилікувати людину від усіх хвороб. Тому знахарі йшли в поля й до світанку збирали трави, поки на них не випала роса. Потім трави сушили і весь рік використовували як ліки.

Ритуальні ігрища
На Івана Купала хлопці перевдягалися й бешкетували всю ніч: крали в сусідів вози і затягували їх на дах, розкидали дровітні, будували на дорогах барикади з колод, забирали коней і всіляко жартували з людей, вдаючи нечисту силу. Ритуальні безлади були покликані відігнати справжню нечисть – адже туди, де вже є свої «чорти», справжні не підуть.

Заборони та забобони
На Івана Купала не можна було спати, оскільки нечисть теж не дрімає, а намагається завдати шкоди людям та домашній худобі.
Щоб уберегтися від злих духів, наші предки розвішували в будинках і хліві кропиву, любисток, барвінок, вербу, коноплі, полин... і навіть люстерка та рвані чоловічі штани.
На Івана Купала не можна віддавати, продавати або позичати щось, оскільки родина може збідніти. Якщо ви знайшли на дорозі цього дня гроші або щось, що дуже привернуло вашу увагу, такі речі не можна піднімати.
Наталка СІРОБАБ