Вчора
Хорольщина втратила на війні трьох земляків-військовослужбовців
09 січня 2026, 13:15 0
У Хорольській міській раді повідомили про втрату трьох земляків військовослужбовців. У понеділок, 5 січня, Хорольська громада зібралася на площі імені Т.Г. Шевченка, щоб провести в останню путь двох Захисників України – Бибика Петра Борисовича та Гордієнка Василя Олексійовича.
1 січня 2026 року внаслідок хвороб, набутих під час проходження військової служби, відійшов у вічність Бибик Петро Борисович – старший солдат, майстер відділення технічного обслуговування автомобільної техніки 107 реактивної артилерійської бригади Збройних Сил України.
Бибик Петро Борисович народився 30 травня 1972 року у Хоролі. Саме тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він здобував освіту в Хорольській гімназії № 2.
Професійну освіту здобув у Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців, отримавши спеціальність слюсаря-механіка. Пройшов строкову військову службу. Повернувшись до мирного життя, працював трактористом і комбайнером, а згодом тривалий час – механіком на СТО «Хорол-1».
Коли у березні 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Петро Борисович добровільно став до лав захисників.
Війна не зламала його дух, але підірвала здоров’я. 01 січня 2026 року серце старшого солдата зупинилося – Петро Борисович помер внаслідок хвороб, набутих під час проходження військової служби.
Гордієнко Василь Олексійович народився 19 січня 1978 року в місті Хорол. Навчався у Хорольській спеціальній школі №1.
Продовжив навчання у Кременчуцькому СПТУ, де отримав спеціальність електрозварювальника. Пройшов строкову військову службу.
У мирному житті працював на різних місцевих підприємствах. Найбільшу частину трудового шляху присвятив роботі охоронником в охоронному агентстві «Явір».
У 2015 році Василь Олексійович підписав контракт і став до лав Збройних Сил України у зоні проведення антитерористичної операції. Майже десять років свого життя він віддав військовій службі.
Навіть коли у 2024 році за станом здоров’я був визнаний обмежено придатним, він не залишив службу. Продовжив нести службу стрілець 3 відділення охорони взводу охорони першого відділу Лубенського РТЦК та СП у відділенні №1 Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, залишаючись відданим справі до останнього подиху.
1 січня 2026 року серце Захисника зупинилося. Василь Олексійович помер внаслідок хвороб, отриманих під час проходження військової служби.
За роки служби він був нагороджений численними відзнаками, серед яких особливою є відзнака «За вірність народу України» I ступеня, а також нагороди за 10 років сумлінної служби, участь в антитерористичній операції та з нагоди 100-річчя 92-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Поховали Захисників на Алеї Героїв міста Хорола. На їхню честь пролунав триразовий військовий постріл – як символ мужності, честі та вічної пам’яті.
У жорстоких боях за Україну загинув військовослужбовець із міста Хорола – Іван Григорович Радько (10.08.1990 р.н.).
Життя солдата, стрільця 1 штурмової спеціалізованої роти «Шквал» обірвалося 24 серпня 2024 року в стрілецькому бою, від отриманих поранень, несумісних з життям.
Смерть Героя пов’язана з виконанням обов’язків військової служби по захисту Батьківщини під час стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України на Сумському напрямку в районі с.Дуровка Курської області.
Траурна церемонія прощання з Героєм-земляком відбудеться 10 січня 2026 року о 10:00 год. на площі Т.Г.Шевченка у місті Хоролі. Поховають Івана Григоровича на Алеї Слави центрального кладовища міста Хорола.
Міська влада (згідно розпорядження міського голови) оголошує 10 січня 2026 року Днем жалоби у Хорольській міській територіальній громаді.
Читайте також: У Лубнах попрощалися із військовослужбовцем Євгенієм Радченком
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь