Cьогодні
Кременчуччина втратила на війні чотирьох земляків-військовослужбовців
09 лютого 2026, 18:00 0
Війна забрала життя чотирьох військовослужбовців з Кременчуцького району. Сумні звістки повідомили в громадах, звідки воїни були родом.
6 лютого, Кременчук попрощався зі солдатом Голубом Костянтином Сергійовичем. У 42-річного воїна залишився батько.
Загинув Костянтин Голуб 27 березня 2025 року на курщині в рф, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
9 лютого, Кременчук попрощався з захисником Кезіном Анатолієм Васильовичем. У 47-річного воїна залишились батьки, дружина та донька.
Помер Анатолій Кезін 2 лютого 2026 року в лікарні.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
6 лютого в селі Оболонь «живим коридором» жмителі громади зустріли полеглого на війні земляка Андрія Безрука.
Прощання з Андрієм відбулося в селі Нателенки. Церемонія поховання відбудеться на сільському кладовищі в с. Нателенки.
Серце загиблого воїна зупинилось. Але Герої не вмирають! Вічна пам’ять Герою, який не шкодуючи власного життя захищав наш мирний сон і наше щасливе майбутнє.
6 лютого Піщанська громада попрощалася з військовослужбовцем Олександром Миколайовичем Тамуркіним.
Олександр народився 26 липня 1974 року в місті Покровськ Донецької області. Свій життєвий шлях він розпочав у рідному місті: навчався в середній школі №4, а згодом у Родинському професійно-технічному училищі №80, де здобув професію технолога радіоелектронних мереж. По закінченні училища у 1993 році пройшов строкову службу в лавах Збройних Сил.
До повномасштабного вторгнення Олександр багато років працював на Червоноармійському цегельному заводі.
Війна змусила родину залишити рідний дім: у грудні 2024 року Олександр був змушений евакуюватися з Покровська. Він оселився в селі Піщане, де присвятив себе турботі про хвору матір.
26 грудня 2025 року він був призваний до лав Збройних Сил України та направлений до навчального центру для підготовки. На жаль, підступна хвороба обірвала життя воїна саме тоді, коли він готувався стати на захист країни.
Поховали військовослужбовця на центральному цвинтарі в селі Піщане.
Світла пам’ять!
Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблими захисниками України
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь