Cьогодні
Полтавщина у скорботі: Лубенська та Оржицька громади прощаються із чотирма захисниками України
09 липня 2026, 18:00 0
Лубенська та Оржицька громади знову оповиті жалобою. У ці дні жителі проводжають в останню путь чотирьох українських воїнів Сергія Данька, Володимира Вавілова, Бориса Жируна та В’ячеслава Ткаченка. Кожен із них віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії, залишивши по собі світлу пам'ять, вдячність земляків і невимовний біль втрати.
2 липня 2026 року загинув житель Лубенської громади, помічник гранатометника батальйону морської піхоти військової частини, матрос Данько Сергій Олександрович.
Сергій Олександрович народився 25 липня 1985 року у Лубнах. Незабаром за сімейними обставинами родина переїхала на Глобинщину. Тут він закінчив Івановоселищенську загальноосвітню школу.
Отримувати професію повернувся у Лубни. Закінчив професійно-технічне училище №53 у с. Войниха, Здобув спеціальність тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин.
Працював на Меблевому комбінаті, пізніше на підприємствах торгівлі «Фуршет», ТОВ «Вересень 2022».
Прощання з Даньком Сергієм Олександровичем відбулося 8 липня на Володимирському майдані у Лубнах.
1 липня 2026 року на Дніпропетровщині, у стрілецькому бою з противником загинув старший стрілець-оператор штурмового спеціалізованого батальйону, солдат Вавілов Володимир Валерійович.
Народився Володимир Валерійович 27 лютого 1988 року у Росії. Але вже незабаром, разом з родиною переїхав у Лубни. Тут і минуло його дитинство. Закінчив загальноосвітню школу №10. Професію фрезерувальника здобув у Полтавському професійно-технічному училищі.
З того часу працював на будівництві у різних містах України.
Панахида за загиблим Вавіловим Володимиром Валерійовичем відбулося 9 липня у Лубнах. Поховали на кладовищі села Остапівка Новооржицької громади.
26 серпня 2024 року в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув стрілець-снайпер стрілецької роти, солдат Жирун Борис Миколайович.
Борис Миколайович народився 12 березня 1978 року в АР Крим. Ще підлітком разом з мамою переїхав на Полтавщину. Село Лушники стало йому рідним. Закінчив Калайдинцівську загальноосвітню школу. У професійно-технічному училищі №12 отримав професію зварювальника.
Після строкової служби у лавах Національної гвардії України повернувся додому, почав свій трудовий шлях і зумів стати висококваліфікованим спеціалістом. Працював за фахом у КСП «Діброва», заводі «Спецлісмаш», ПМК-2000, ПП «Лубнимаш» та на інших підприємствах.
Панахида за загиблим Жируном Борисом Миколайовичем відбудеться 10 липня об 11 год. у Свято- Андріївській Церкві с. Калайдинці. Церемонія прощання - о 12 годині на майданчику в центрі цього села.
11 липня Оржицька громада попрощається з Героєм, жителем села Тарасенкове Ткаченком В’ячеславом.
З 20 лютого 2025 року він вважався зниклим безвісти. На жаль, експертиза ДНК підтвердила: молодший сержант Ткаченко В’ячеслав загинув.
В’ячеслав народився 23 січня 1982 року в селі Денисівка.
Після здобуття середньої освіти в Денисівській школі, упродовж півтора року військовий вишкіл строкової служби проходив у лавах Нацгвардії України. За плечима оборонця України Ткаченка В’ячеслава з позивним «Удав» служба у патрульно-постовому підрозділі Національної поліції України в м.Полтава. Згодом вже з власною родиною В’ячеслав повернувся до рідного села Денисівка, пізніше родина переїхала до села Тарасенкове, там влаштувався на роботу в СТОВ АФ «Оржицька», пізніше заробляв, надаючи послуги з ремонту будинків.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, В’ячеслав не вагався ні хвилини. Спочатку підрозділ місцевої тероборони в Тарасенковому, а далі — мобілізація. Як стрілець зенітно-ракетного відділення, він три роки тримав небо над нами на найгарячіших Харківському та Донецькому напрямках.
Свій останній бій молодший сержант Ткаченко В’ячеслав прийняв 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Погребки Суджанського району Курської області.
Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблим захисником України
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь