Полтавці розповіли про своє ставлення до знесення старих будинків

1. >
2. Суспільство >
3. Полтавці розповіли про своє ставлення до знесення старих будинків

Полтавці розповіли про своє ставлення до знесення старих будинків. Фото В’ячеслава Самсонова

Нещодавно на сесії Полтавської міської ради надали дозвіл на розміщення багатоповерхового будинку по вулиці Стрітенській. Проте не всі полтавці з ентузіазмом зустріли новину про будівництво в історичній частині міста, адже зараз на тому місці – Стрітенська, 18 – стоїть будинок, якому більше сотні років. Випадок, коли заради зведення нових будівель, зносять старі непоодинокий.

Так, 2010 року розібрали будівлю радіовузла на перетині Гагаріна і Стрітенської, а 2015-го – будинок по Стрітенській, неподалік того, що знесуть відповідно до рішення міської ради.

Будинок середини ХІХ століття по вулиці Пушкіна, де знаходилась військова пошта, знесли 2007 року. Більше десятка років у плачевному стані знаходиться кадетський корпус. І так із десятком старих архітектурних об’єктів по всьому місту.

Активісти б’ють на сполох, адже разом із знесенням, здавалося, непримітних, часом напівзруйнованих будинків, зникає й те, що утворює історію Полтави, репрезентує в архітектурі періоди її розвитку, а при дбайливому ставленні – може стати туристичною візитівкою.

Журналісти «Кола» розпитали мешканців міста, як вони ставляться до будівництва на місці історичних будівель.

Сергій:

– Загалом позитивно ставлюся. Якщо це не культурна пам’ятка, то можна зносити, я вважаю.

Ольга Степанівна:

– Наш будинок знесли. Ми отримали житло в новій будівлі. Раніше мешкали на вулиці Котляревській біля ЦУМу. Зараз мешкаємо біля педагогічного університету. У нас був будинок страшний, звичайно. Без води, без туалету 30 років прожили.

Ольга:

– Їх треба ремонтувати, а цим не займаються. Мешканці самі не в змозі, багато пенсіонерів. Дахи течуть і обшарпані під’їзди. Ми своїми силами ремонтуємо, наприклад.

Рената Кириченко:

– Це залежить від самої будівлі. Якщо це будівля, яка вже падає людям на голови і її реставрація неможлива – це одне питання. То її потрібно зносити, а якщо будівля, яка представляє якусь там архітектурну цінність, історичну цінність і просто заважає комерційним проектам, і хочуть звести на її місці якийсь магазин – то я особисто ставлюсь дуже негативно. Я за те, щоб реконструювали. От вчора ми їздили в Харків і подивились, як там гарно роблять. У них теж є свій архітектурний стиль і там будинки старовинні і нові, і немає різниці між новим і старим будинком. Тому що новий звели у тому стилі, що й старий. Єдине, чим вони відрізняються, – у новому вікна дзеркальні. І видно, що це сучасний будинок. Магазини, заклади харчування громадського – їх роблять так, що вони прикрашають місто, а у нас, якщо пройти по центру міста, то нічого й подивитися. Половина вулиці Соборності – МАФи та літні майданчики кафе. То я думаю, що краще робити реконструкцію. Або якщо зводити нові будинки на місці старих, то робити їх в такому стилі, щоб архітектурне обличчя нашого міста збереглося. Ми можемо перейняти досвід європейських міст. Там є будинки, яким п’ятсот, вісімсот і тисяча років і їм нічого не робиться.

Михайло Іванович:

– Якщо це така будівля, що на голову може впасти. Якщо будівля пов’язана з історичною особистістю, то не потрібно. Я на кордоні жив (на Сході України – авт.). Ото як втік сюди, то по Полтаві з задоволенням ходжу. Усі музеї по 15 разів пройшов тут.

Дмитро:

– Негативно ставлюсь. Треба якось вирішувати цю проблему. Відновлювати потрібно.

Юрій Мєльніков:

– Так ніхто не робить. Негативно ставлюся до того, що в нас приймає міська рада. Нічого хорошого вони не придумають для людей.

Михайло:

– Та хто його знає. Ніяк не ставлюся, якщо чесно. Я спокійний щодо цього. Мені все рівно.

Олександр:

– Негативно, якщо це історичні місця.

Олена Бубнікова:

– Неоднозначно. Я проти, аби їх зносили і будували щось несхоже. Але з іншого боку, коли про них ніхто не дбає, вони руйнуються – це теж погано. Як приклад, артучилище. Ніхто його не хоче робити, а в ньому дуже велика історія. Як «за», можу привести приклад на вулиці Пилипа Орлика спалили будівлю, але перший поверх максимально зробили таким, як він був. І це класно. Якщо це все відновлювати і це буде щось хороше, то чому б і ні. Це краще, ніж аби воно псувалося.

Жінка, не назвала ім’я:

– Я вважаю, що історичне має бути історичним.

Сергій:

– Я негативно ставлюся, бо це наша історія. Їм що місця мало чи що.

Тетяна Борисюк:

– Негативно, бо це історія міста, це його обличчя. Я думаю, що у Полтаві є скільки місця (під будівництво – авт.), що можна знайти. А те, що є, треба оберігати. І якось, можливо, робити його туристичним.

Валентин:

– Негативно, тому що це наша ганьба. Це не годиться нікуди.

Опитала Ірина Лазаренко

Фото Віри Лихоліт