Cьогодні
Кременчуцький район у жалобі: війна забрала життя сімох Захисників України
07 вересня 2026, 09:00 0
Російсько-українська війна знову принесла біль і втрати громадам Кременчуцького району. Стало відомо про загибель семи українських воїнів, які віддали свої життя, захищаючи Україну, її свободу та незалежність. Їхні імена назавжди залишаться в пам’яті рідних, побратимів і земляків. Висловлюємо щирі співчуття родинам полеглих Героїв. Вічна пам’ять і шана Захисникам України.
4 вересня, Кременчук попрощався з молодшим сержантом Павловим Миколою Сергійовичем. У 41-річного захисника залишились мати й сестра.
Помер Микола Павлов 27 серпня 2026 року в лікарні внаслідок отриманої вибухової травми на Харківщині.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
4 вересня, Кременчук попрощався зі старшиною Горбуновим Сергієм Володимировичем. У 49-річного захисника залишилась дружина.
Загинув Сергій Горбунов 24 жовтня 2024 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
31 серпня в Горішньоплавнівській територіальній громаді відбулося поховання загиблого на російсько-українській війні військовослужбовця Вінчури Євгенія
Народився Євгеній 21 лютого 1993 року в місті Комсомольську. Після закінчення загальноосвітньої школи №1 навчався в Комсомольському професійному гірничому ліцеї, де здобув професію машиніста екскаватора та слюсаря-ремонтника. У 2011-2014 роках працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Із 2014 року Євгеній став на захист Батьківщини, присвятивши військовій службі 12 років свого життя. За відданість і звитягу був багаторазово нагороджений державними відзнаками.
15 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання, вірний військовій присязі, молодший сержант Збройних Сил України Євгеній Вінчура героїчно загинув у районі населеного пункту Андронівки Синельниківського району Дніпропетровської області.
Вінчуру Євгенія Володимировича поховали з почестями в Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».
5 вересня Глобинська громада попрощалася із земляком, мужнім воїном - матросом Григорієм Павловичем Шустерманом.
Григорій Шустерман народився 21 квітня 1990 року в Кременчуці. Там минули його дитячі роки, формувався його характер - щирий, добрий, працьовитий. У 2003 році родина переїхала до села Іванівка Семенівського району. Навчання Григорій продовжив у місцевій школі, а середню освіту здобув в Оболонській школі.
Після школи, у 2006 році, розпочав трудовий шлях різноробочим у СФГ «Барвінок» у Коломицівці. Згодом отримав водійське посвідчення і став водієм у цьому ж господарстві. У 2019 році перейшов працювати на Глобинський м’ясокомбінат.
20 жовтня 2025 року Григорій був призваний на військову службу. Він став стрільцем-номером обслуги десантно-штурмової роти і мужньо виконував свій обов’язок, захищаючи Україну.
8 червня 2026 року Григорій отримав тяжке поранення. Розпочалася боротьба за життя. Та війна не відпустила. 28 серпня 2026 року під час оперативного втручання серце Григорія Павловича Шустермана зупинилося. Йому було лише 36 років.
4 вересня «на щиті» повернувся додому Захисник України Олександр Васильович Шутька з Глобинської громади.
Олександр Шутька народився 18 жовтня 1979 року у селі Фрунзівка (нині – Троїцьке).
У 1986 році Олександр пішов до першого класу, а в 1996-му успішно завершив навчання. З юних років він захоплювався спортом, був активним, цілеспрямованим і витривалим. Саме любов до спорту визначила його подальший професійний шлях. Олександр вступив до Черкаського педагогічного університету, де здобув фах учителя фізичної культури.
Після закінчення університету працював учителем у Світловодську.
У 2003 році Олександр зустрів свою долю - кохану Оксану. Подружжя створило родину, а 29 березня 2004 року у них народився син Арсеній.
18 жовтня 2022 року Олександр Васильович став на захист України. Молодший сержант Шутька проходив службу в ремонтно-відновлювальному батальйоні у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
25 серпня 2026 року життя Олександра Шутьки трагічно обірвалося. Він загинув у Харкові внаслідок підступного ворожого удару з реактивної системи залпового вогню «Торнадо-С» по території ремонтної майстерні автомобільної техніки.
4 вересня в Градизькій громаді провели в останню путь воїна Олександра Рибіна.
Олександр Анатолійович Рибін народився 8 жовтня 1984 року в с. Заозерне Каховського району Херсонської області, де і пішов до першого класу. Згодом родина переїхала до с. Новомосковське Глобинського району Полтавської області, там навчався в школі № 5, яку закінчив в 2001 році. У 2003 році закінчив Глобинську філію Кременчуцького ПТУ – 22, за спеціальністю водій.
На весні 2003 року був призваний на строкову службу на посаду водія.
З лютого 2015 року був мобілізований, перебував в зоні АТО, служив старший радіотелефоніст на Донецькому напрямку. В 2016 році демобілізований в запас.
Під час повномасштабного вторгнення був призваний до Збройних Сил України і з травня 2022 року проходив службу в окремій президентській бригаді ім. Богдана Хмельницького.
В лютому 2023 року проходив навчання та отримав свідоцтво оператора безпілотних авіаційних комплексів «Фурія».
21 лютого 2024 року завершив «Базову загальновійськову підготовку» в рамках Операції «ІНТЕРФЛЕКС» на території Великої Британії.
В грудні 2024 року був нагороджений Золотим Хрестом.
Помер 31 серпня 2026 року.
У померлого захисника залишилися мати, дружина та донька.
18 серпня 2026 року в населеному пункті Печеніги Чугуївського району Харківської області під час виконання бойового завдання загинув Демченко Максим Юрійович з Новогалещинської громади.
Прощання та поховання Героя відбулося 2 вересня.
Вічна пам’ять Героям.
Читайте також: Миргородщина втратила на війні п'ятьох захисників-земляків
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь