У Полтаві відкрили меморіальну дошку загиблому воїну АТО. ФОТО

19 жовтня 2017, 19:30 0

Фото Ярослави Фоніної

Олександр Горячевський – полтавець, воїн АТО, рядовий батальйону особливого призначення «Шахтарськ». Ще на початку війни попри всі перестороги з боку рідних та знайомих, чоловік вирішив – буде захищати Україну, хоч би там що. На жаль, у 2014 році життя воїна обірвалося під Іловайськом, коли той виводив групу бійців із оточення.
Олександра довго не визнавали героєм АТО. І лише у 2017 році 19 вересня загиблому відкрили меморіальну дошку. Вона знаходиться на школі №25, саме там навчався полеглий воїн АТО.
У школі його пам’ятають й донині. Викладачі згадують чоловіка як спокійного, правильного, завжди усміхненого хлопчика, який завжди вчиняв по совісті.
– Олександр почав навчатися у 25 школі у 1986 році, закінчив одинадцять класів у 1996 – ому. Далі пішов у будівельний інститут. З 2010 року переїхав у Кременчук і там працював. Коли розпочалася війна, чоловік навіть не чекав повістки з військкомату. Пішов сам. Я про це дізналася лише тоді, коли він загинув, перед Днем незалежності України у 2014 році, – поділилася заступник директора з виховної роботи загальноосвітньої школи №25 Ірина Єрмолаєва. Жінка додала: – Я його навчала у п’ятому та шостому класі. Пам’ятаю , що він був дуже спокійний і врівноважений, розсудливий. Навіть зараз, коли дивлюся на фото, бачу його дитячі риси обличчя, які з часом не змінилися.
Також про Олександра Горячевського як про свого учня розповіла його класний керівник Тетяна Оксем:
– Він нібито був такий, як і всі. Проте у той же час був надзвичайно порядний, дисциплінований, ніколи не хитрив і визнавав свою вину, якщо щось накоїв. Навчався теж гарно, проявляв потяг до знань, був допитливий, мав свою точку зору. Якщо відповідав, то не завченими фразами і штампами,а своїми словами. Якщо бачив, що комусь потрібна допомога, то поспішав її надати. Він був людиною, яка просто не могла не бути там, де була війна – не міг інакше.

Класний керівник Олександра Тетяна Вікторівна

Тетяна Вікторівна вважає, що у Олександра була внутрішня установка діяти завжди, як справжній чоловік. І він завжди вчиняв так: робив все правильно, допомагав.

– Коли я дізналася, що він загинув, я не могла довго зрозуміти, як це так. Він віддав своє життя за нас, за Україну. Ця дошка має стати виховним об’єктом, прикладом для дітей, які навчаються у 25 школі та для інших.
На відкритті меморіальної дошки були присутні мама Олександра Тетяна Горячевська, військовий комісар об’єднаного міського військового комісаріату полковник Олександр Турченко, депутат міської ради Вадим Ямщиков, архієпископ Полтавський і Кременчуцький і архієрей Української православної церкви Київського патріархату Федір. Кожен з них виступив зі своїми промовами про воїна АТО. Також на захід прийшли учні школи №25, її керівництво на чолі з директором Григорієм Ринковим та матері інших полтавців, які теж втратили життя на Сході у війні з країною-агресором.

У своїй промові Григорій Ринковий не переставав дякувати Олександру, бо вважає його та інших воїнів АТО справжніми визволителями.

– Складно і важко говорити. Сьогодні ми вшановуємо пам'ять нашого випускника. Так сталося, що без вказівки «зверху», без вказівки Головнокомандуючого, Олександр вирушив захищати наш народ від окупанта. Спасибі Олександру Олександровичу за те, що сьогодні мої учні можуть навчатися, займатися спортом, та й взагалі вільно ходити по українській землі, вільно дихати. Спасибі ветеранам АТО, що вони зберігають пам'ять про таких людей. Вічна пам'ять і низький уклін Олександру Горячевському. У нашій школі – я, як директор, гарантую – пам'ять про нього житиме багато років, – виголосив Григорій Ринковий. Директор пообіцяв виховувати учнів достойними Олександра. Під час промови чоловік не стримав сльози.

Опісля директора виступив полковник Олександр Турченко:
– Цей хлопець, Сашко, був непридатний до служби. Проте коли настала війна, він не ховався, а одразу добровільно вирушив на Донбас. Тому я звертаюся до всіх, якщо настане час, не дай Бог, ми всі маємо стати на захист держави. Я низько вклоняюся батькам і педагогам, які виховали Олександра - патріота, взірця для молоді.

Олександр Турченко

Олександр Турченко впевнений, завдяки таким людям ми переживемо війну і переможемо. Бо нам даний незламний дух і любов до волі.

Мати Олександра Тетяна Горячевська увесь час стояла з похиленою головою – певно, згадувала свого сина. У її очах був і сум і гордість за те, що виховала його героєм. Під час своєї промови жінка звернулася до всіх присутніх, назвала їх друзями.
– Я так до вас звертаюся, бо знаю, що ви всі друзі мого Сашка. Дякую за все. І знаю, що тепер він буде оберігати свою рідну школу. І все тут завжди буде добре, – коротко, дрижачим голосом промовила жінка.
Опісля її слів, ведучі заходу запросили Тетяну Горячевську та Вадима Ямщикова відкрити меморіальну дошку, яка увесь час була прикрита прапором України.
Опісля – свою молитву розпочав архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Після того, як архієрей окропив святою водою дошку, він виголосив коротку промову:
– Ми пишаємося такими людьми, як Олександр. Його подвиг в тому, що він робив те, що необхідно, а не те, що він хотів. Для людини природно боятися смерті, небезпеки та дискомфорту. Але коли вона розуміє те, що має щось зробити, це її обов’язок, то переборює свій страх. Олександр є в цьому приклад.
Наприкінці заходу відбулося покладання квітів. У ньому взяли участь усі присутні, включаючи й учнів школи, які прийшли на відкриття дошки.