У Кременчуці попрощалися з бійцем АТО Денисом Кривоносом
30 січня у Міському палаці культури кременчужани попрощалися з 33-річним старшим солдатом В2254 з 59-ї бригади Денисом Кривоносом, у якого 26 січня зупинилося серце, пишуть на сайті telegraf.in.ua.
Денис Кривонос народився 21 червня 1984 року в Кременчуці. Після школи служив в армії, згодом працював на будівництві. Друзі дитинства Андрій та Денис розповіли, що Денис займався кікбоксингом та представляв наше місто на обласних так всеукраїнських змаганнях.
– Ми товаришували з його молодшим братом Богданом. Для нас Денис був як старший брат, його любили на Раківці. Він завжди приходив на допомогу, був дуже справедливим, – діляться друзі. – Брат його три роки тому помер. Теж 26, лише місяць різниці, 26 лютого. Захоплювався кікбоксингом і грав у футбол.
Тренер Сергій Сидорчук розповів, що Денис до нього на заняття потрапив ще маленьким.
– Ми разом з його батьком граємо у футбол, так Денис прийшов до нас на тренування, – зазначив тренер.
Побратим Михайло знав Дениса з дитинства, разом проводили час, а коли почалася війна, удвох вирішили піти добровольцями. У перших ще хвилях мобілізації хлопці потрапили до 59-ї бригади, Михайло до 11-го батальйону, а Денис – до 10-го окремого мотопіхотного гранатометником.
– Ми з ним разом пройшли строкову службу і разом пішли на війну добровольцями. Я служив під Попасною, а він – у Золотому. І він і я отримали поранення, – сказав Михайло. – Дуже хороший був хлопець. Денис рідним та друзям ніколи не розповідав про війну, лише говорив, що туди краще не потрапляти.
Коли Денис Кривонос ще захищав передові позиції, дівчата волонтери з «Макових зерен» передавали йому маскувальні сітки, а він їм – гільзи від патронів.
– Ми їх на фестивалях і заходах продавали, а на виручені кошти купували матеріали для маскувальних сіток, – згадує зі сльозами на очах Оксана Мельничук. – На передовій Денису дали позивний «Бегемот» через його міцну статуру та високий зріст. Він дуже хвилювався, що зі своїм зростом не вміститься в окопах.
Денис мав проблеми з серцем, поранення та контузія, яку дістав на Луганщині, відіграла свою роль.
Рідні згадують, що 26 січня Денис сів на диван, заснув і... більше не прокинувся.
Серце 33-річного кременчужанина не витримало.
Коли виносили труну з Палацу культури, голос матері пронизував тишу: «Синочку, сонечко, навіщо ти нас покинув».
У Крюкові Церкві Успіння Божої Матері відбулася панахида. Після цього колона рушила до Деївського кладовища, машини на кілька хвилин зупинилась біля будинку, де жив Денис Кривонос (вул. Генерала Манагарова, 18).
У Дениса залишились батьки, дружина й маленька донечка.
Читайте також: Він пишався, що рятує життя побратимів: родині загиблого полтавця Ростислава Чипенка вручили його посмертну відзнаку
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь