Проблема гельмінтозів у дітей: що потрібно знати?
Гельмінтози в 21столітті залишаються актуальною проблемою, яка несе загрозу здоров’ю та життю дітей, особливо це погіршилось в умовах воєнного стану в нашій країні. Детальніше про проблему гельмінтозів у дітей розповідає доцентка кафедри ендокринології з дитячими інфекційними хворобами ПДМУ Катерина Пікуль.
Загальна статистика
Школярі та діти молодшого шкільного віку в Україні становлять 90-95% всіх хворих на ентеробіоз, 65,1% - на аскаридоз. Інфікованість лямбліями в дитячих колективах може досягати 50-80%. У США в 21% дітей, які відвідують дитячі колективи знаходять цисти лямблій. В Україні щорічно реєструється 30-40тис. випадків лямбліозу, серед яких 65% складають діти.
Згідно з даними ВООЗ ураження гельмінтами та паразитами дитячого населення планети, в порівнянні з дорослими переважає в 5-6 разів. А у Всесвітньому банку зазначають, що економічний збиток від кишкових гельмінтозів посягає четверте місце серед втрат, які наносять усі хвороби і травми.
Що таке гельмінтози та які бувають види?
Гельмінтози - велика група хвороб, які викликають паразитичні черв‘яки (гельмінти). У даний час відомо більш 320 видів гельмінтів, які зареєстровані у людини.
На території України розповсюджені дуже нерівномірно і зустрічаються близько 30 видів. Відповідно до трьох класів паразитичних червів виділяють три групи хвороб, викликаних ними:
• нематодози,
• цестодози,
• трематодози.
У групу нематодозів входять:
• ентеробіоз,
• аскаридоз,
• трихінельоз,
• дракункульоз,
• токсокароз,
• стронгілоідоз,
• вухереріоз,
• бругіоз,
• лоаоз,
• трихоцефальоз,
• онхоцеркоз.
До цестодозів відносять:
• альвеококоз,
• ехінококоз,
• гіменолепідоз,
• дифілоботріоз,
• теніархоз,
• теніоз.
Групу трематодозів складають:
• шистомоз,
• клонорхоз,
• метагонімоз,
• опісторхоз,
• парагонімоз,
• фасциольоз.
Найбільш розповсюджені в Україні нематодози, зокрема ентеробіоз та аскаридоз.
Як відбувається зараження при ентеробіозі?
Збудником ентеробіозу є гостриця, яка заражає близько 90% дітей. Людина проковтує зрілі яйця з продуктами харчування, гельмінт паразитує в тонкому та початкових відділах товстого кишечника. У хворих на ентеробіоз часто відбувається аутоінвазія – повторне зараження збудником уже наявним у організмі у результаті забруднення пальців рук при сверблячці анусу.
Які основні симптоми ентеробіозу?
Основний симптом – свербіж у ділянці заднього проходу вночі, що продовжується кілька днів та повторюється через 3-4 тижні.
Хвороба проявляється:
• порушенням сну,
• зниженням працездатності,
• розладом апетиту,
• сухістю у роті,
• нападоподібний біль у животі,
• розлади випорожнення.
Масивна інвазія гострицями може призвести до:
• гострого апендициту,
• пієлонефриту,
• циститу,
• нічного нетримання сечі.
Що потрібно знати про аскаридоз?
Аскаридоз – розповсюджений гельмінтоз, проявами якого є свербіж, уртикарні висипи, еозинофілія, інфільтрати в легенях, порушення органів травлення. Збудником є людська аскарида, самка якої має довжину тіла до 25 см.
Які симптоми аскаридозу?
Аскаридоз найчастіше проходить з мало вираженими симптомами:
• диспепсичними розладами,
• схудненням,
• неврастенією,
• зниженням працездатності.
Але іноді перебіг набуває тяжкого характеру:
• спостерігається осередкове ураження легень,
• кроп’янка,
• лихоманка,
• можуть розвиватися непрохідність кишечнику,
• абсцеси печінки,
• апендицит.
Аскаридоз сприяє переходу дизентерії в хронічну форму, погіршує перебіг туберкульозу.
Виявлення та лікування хвороби
Епідеміологічний анамнез, клінічні прояви та дані параклінічних досліджень дозволяють лише запідозрити гельмінтоз. Заключний діагноз встановлюють при виявленні збудника та серологічного маркера.
Матеріалом для досліджень є:
• фекалії (повторюють 3-5 днів),
• мокротиння,
• кров,
• сеча,
• носовий слиз,
• піхвові виділення,
• тканини організму.
Імунологічні методи інформативні тільки в період міграційної стадії. Проте на сьогодні гельмінтози це захворювання, що погано діагностуються та іноді потребують інструментальних методів обстеження (ехінококоз).
Загальні принципи лікування наступні:
1. Терапія повинна бути індивідуальною за рекомендацією сімейного лікаря;
2. Профілактичний прийом антигельмінтних препаратів неприпустимий;
3. Лікування повинне бути контрольованим;
4. Неускладнені форми лікують амбулаторно;
5. Тяжкі та середньотяжкі форми лікують в стаціонарі, а іноді потребують хірургічного втручання;
6. Необхідне обстеження та превентивне лікування членів родини.
Кафедра ендокринології з дитячими інфекційними хворобами ПДМУ
https://www.pdmu.edu.ua
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь