Голова Пирятинської ОТГ Олексій Рябоконь про те, як створити успішну громаду попри спротив районної влади

24 квітня, 11:20   0
Олексій Рябоконь, голова Пирятинської ОТГ. Фото – Ольги Правденко

Створена в числі перших в Полтавській області, у 2015 році, Пирятинська об’єднана територіальна громада нині єдина в районі. Хоча громада об’єднала лише дві ради: Пирятинську міську та Олександрівську сільську, за кількістю населення вона серед найбільших в області – 17261 особа.

За три роки життя в новому форматі ОТГ має суттєві досягнення, але продовжує боротися й з труднощами. Зокрема й досі не знайдено спільної мови, по деяких питаннях, з районною радою, не досягнуто компромісу щодо приєднання до Пирятинської ОТГ сусідньої Харківецької сільської ради тощо. У відвертій розмові з журналістами Олексій Рябоконь, голова Пирятинської ОТГ, розповів не лише про досягнення, а й проблеми, пошуки шляхів для їхнього вирішення та бачення подальшої реалізації реформи децентралізації.

– Олексію Петровичу, пригадайте як створювалася об’єднана громада, які труднощі доводилося долати?

– Як управлінець, я розумів із самого початку, що ніхто краще, раціональніше й ефективніше не може управляти територією, як орган влади, який обраний людьми, підзвітній людям, а не вертикалі в Полтаві та Києві. Ніхто краще ніж ми, не знає наших проблем. У нас були серйозні опоненти із самого початку в особі районної влади, яка не сприймала реформу. Коли ми свого часу запитали на сесії районної ради, що вони хочуть і яка їхня стратегія, то нам відповіли: «Наша стратегія трохи почекати і подивитися». Тому ви розумієте, наскільки непросто було в цій ситуації навіть просто перебрати на себе відповідні функції і повноваження.
Ми дякуємо за неформальний підхід обласній раді та обласній адміністрації, які нас підтримали і дали на підтвердження нашого статусу об’єднаної громади. Адже спочатку Пирятинська ОТГ не співпадала з так званим перспективним планом.
Найперше ми перебрали на себе повноваження у галузі освіти, дитсадки, позашкілля завжди було нашим. Створені за цей час три опорні заклади, якими опікується об’єднана територіальна громада.

– Як змінився бюджет громади після об’єднання?
– Щодо бюджетних надходжень, то на цьому часто спекулюють і занадто завищують. Інколи з Києва є такі посили, що в утворених об’єднаних громадах грошей, хоч греблю гати і вони не знають куди їх дівати. Я думаю, що не абсолютні цифри характеризують ось ці тенденції і позитив, а можливість громади формувати бюджет розвитку.

Порівняльний аналіз надходжень доходів бюджету Пирятинської міської ОТГ за три роки:

– 2015 рік – 24,2 млн грн, з яких власні надходження – 17,7 млн грн;
– 2016 рік – 90,3 млн грн, власні надходження – 51,8 млн грн;
– 2017 рік – 110, 2 млн грн, з яких власні надходження – 70 млн грн;
– план на 2018 рік – 122,4млн грн, з яких власні надходження заплановані в розмірі 74,3 млн грн.

Громадам передали 60% надходжень від податку на доходи фізичних осіб і акцизний податок, а для Пирятина – це значна сума, бо в нас багато заправок побудовано (доходи від акцизу зросли 17,4 млн грн у 2016 році до 22 млн грн у 2018 році – прим.авт.). Але раніше, десятки років, громада від цього тільки втрачала, бо районні та обласні очільники роздавали землю під заправки, які створювали з десяток робочих місць лише. Одразу ж землю приватизували, податок із заробітної плати не сплачувався. Доходів до місцевого бюджету, власне кажучи, не було. Тому акциз – це позитивна розплата з громадою за те, що десятки років жодного зиску не було.

Та з додатковими бюджетними надходженнями, ми маємо значне навантаження по тих галузях, які передані нам на фінансування. Не секрет, що після передачі на баланс місцевого бюджету освітньої галузі, нам тут же зменшили фінансування цієї галузі, держава оплачує лише заробітну плату педагогічних працівників, а всі інші витрати – зарплата технічному персоналу, енергоносії, покращення матеріально-технічної бази – на наших плечах.

Попри все, в нас є бюджет розвитку – минулого року він був в межах 15-18 мільйонів гривень, цього року – близько 20 мільйонів.

Але говорити про те, що це дає велику можливість для прориву не можна. І це завдання для громади для того, щоб шукати внутрішні резерви, формувати ефективні ставки податків, щоб разом з тим не було тиску на місцевий бізнес.

Усе-таки бюджет реально змінився, ще три роки тому ми й не думали про серйозні проекти, як, наприклад, відновлення басейну, який в нас не працював понад 20 років, створення сучасного ЦНАПу, відновлення водогону, створення потужної матеріально-технічної бази комунального підприємства. Нині все це втілили на практиці. Створені за цей час опорні заклади, діє єдиний освітній простір. Школам наданий статус юридичних осіб, за зразком міст обласного значення, на конкурсних засадах обрані директори навчальних закладів, сформований фінансово-економічний блок шкіл і самі освітні заклади є господарями на своїх територіях, як у питанні бюджетування, так і навчально-виховного процесу.
На принципах співфінансування і спільного володіння ми утримуємо територіальний центр.

Заняття в початкових класах у Пирятинському ліцеї

Читайте також: Нові робочі місця, відремонтовані медзаклади та дороги – як живе одна з кращих об’єднаних громад в Україні

– Як взаємодієте з районною владою, чи виникають конфліктні ситуації?

– Найбільш проблемним питання на сьогодні є первинна медицина, досі нам відмовляють в переданні об’єктів, досі йдуть перемовини з депутатами районної ради, яких ми переконуємо в тому, що це рівень місцевого самоврядування. На жаль, багато політики, й досі є люди, які зацікавлені в тому, щоб реформа не відбулася.

Важливим фактором реформи є активізація громади та формування громадянського суспільства. Свого часу в Пирятині створили «Клуб громадського діалогу», який дає можливість почути громаду, звірити проблемні питання, які ми для себе визначили. Ця форма роботи дала нам можливість запровадити громадський бюджет, який реалізуємо вже другий рік.

– Ви розповіли про проблемні ситуації, які все ще виникають із районною радою, а чи знаходите спільну мову з депутатами міської ради?

– По-різному. З 26 депутатів міської ради – лише троє, які були в попередніх скликаннях. Всі інші – люди, які на початку мало розбиралися в бюджетуванні, в управлінні. Хоча насправді так є щоразу на початку скликання.

– Які труднощі в подальшій реалізації реформи існують, на вашу думку, на місцевому рівні?

– Наприклад, є Харківецька сільська рада, яка ще не визначилася зі своїм майбутнім, а нам «перекриває» вихід на інші сільські ради готові до об’єднання з Пирятинською ОТГ – це три сільські ради нашого району і щонайменше три із сусіднього Чорнухинського, яким ближче до нас, ніж до Чорнух. Є їхня готовність приєднатися до Пирятина. Зараз активно працюють депутати від Кручанської сільської ради, хоча є місцевий депутат в обласній раді, який категорично проти будь-якого об’єднання.
Уявіть, які суспільні процеси відбуваються на невеликій локальній території: політика, партійні чиїсь програми заперечення реформи, це все серйозний вплив на реформу. Крім того існує лобі аграрне. Є нормальні аграрні структури, які працюють прозоро і для них не проблема оплачувати всі необхідні податки. Але є ті, де не облікована земля, де непрозорий розрахунок за пай, немає легалізації робочої сили, є лиш якісь домовленості з депутатами місцевої сільської ради і в результаті всіх все влаштовує. Тому, якщо говорити про труднощі на місцевому рівні – вони пов’язані саме з цим; на жаль деякі впливові люди протидіють реформі. З багатьма, разом з тим, ми знаходимо порозуміння і просуваємося вперед.

За нашими підрахунками через те, що стримувалося об’єднання, територія Пирятинського району не отримала лише субвенції на розвиток інфраструктури (субвенція на розвиток інфраструктури дається лише об’єднаним територіальним громадам – прим. авт.) в розмірі близько 36 млн грн. Це пристойні гроші. Для прикладу, Шишацька ОТГ, яка об’єдналася на великій території, змогла за кошти субвенції на розвиток інфраструктури реалізувати багато проектів, зокрема створити шляхо-ремонтну будівельну дільницю.

– Пирятинська ОТГ успішно працює в напрямку міжмуніципального співробітництва.

– Ми готові поділитися своїми напрацюваннями з усіма, хто готовий до змін. Ведемо активну роботу по міжмуніципальному співробітництву. Ми перші в Україні запропонували сусіднім громадам використати потенціал нашого комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» для того, щоб налагодити нормальну цивілізовану систему якісного водопостачання в сільській місцевості. Наші програми співпраці по інших напрямках дозволили створити в громаді сучасний ЦНАП. Нині в сільських громадах, які до нас не приєдналися, працюємо над тим, щоб була можливість надавати максимальну кількість адміністративних послуг на місцях, створивши віддалене робоче місце.

Відновлений басейн для школярів

– Олексію Петровичу, розкажіть більше про економічний потенціал громади, співпрацю з бізнесом.

– Багато підприємств закривалося. Досі не відновлений м’ясокомбінат і він навряд чи почне працювати, бо його захопила корпорація, яка скупивши більше чотирьох десятків великих м’ясокомбінатів, запустила лише 3-4. І ми ніяк не можемо вплинути на ситуацію, бо вони сплачують податки, платять за оренду землі, але при цьому підприємство не працює. Маємо комбікормовий завод, який збільшив свої обсяги виробництва і в рази й сучасний елеватор на автошляху Київ-Харків, із власником якого склали план роботи на найближчі роки щодо того, як буде розвиватися територія. Ми відвоювали територію колишнього Яготинського бурякопункту – це 7 гектар землі, відданих в оренду і зараз міська рада отримує податки до бюджету за їхню діяльність.
Щодо Баришівської зернової компанії, свого часу, коли я ще був головою районної ради, ми не дозволили їм в Пирятині будувати завод з виробництва біоетанолу, тоді на мене тиснуло обласне керівництво: Асадчев (Валерій Асадчев, голова Полтавської ОДА в 2006-2010 роках – прим. авт.) і Близнюк (Іван Близнюк, у 2006-2010 роках – перший заступник голови Полтавської обласної державної адміністрації – прим. авт.) , що я не дозволяю його будувати. Я розумів, що завод біоетанолу – це серйозна екологічна проблема для Пирятина, свого часу такий завод був збудований в Золотоноші, досі не запущений. Такий завод взагалі не повинен працювати в населених пунктах. Зараз ця фірма на території в 25 раз меншій, збудувала сучасний елеватор, серйозні кошти будуть розраховані на розвиток інфраструктури, збільшується колектив в півтори рази – ще близько 100 осіб будуть працювати на елеваторі Баришівської зернової компанії.

Традиційно добре розвивається наш «Пирятинський сирзавод», в нас підписані соціальні угоди і щонайменше 300-400 тис грн вони виділяють на соціальну допомогу місту, сплачують податки.

– Нині триває процес передачі землі за межами населених пунктів у власність ОТГ. Скільки землі отримає Пирятинська об’єднана громада та як це наповнить бюджет громади?

– Я зараз не готовий сказати, скільки землі нам буде передано, але очікуємо, що це додаткових 2-3 мільйони гривень до бюджету.
Зараз триває інвентаризація земельних ділянок вона й покаже наскільки довгострокові є існуючі договори.
Нині готує необхідний пакет документів головне управління Держгеокадастру у Полтавській області. Але разом з тим воно тут же проводить процедуру укладання договорів і робить це в спішному порядку. Питається для чого? Для кумів і сватів. Можливо, по деяких земельних ділянках доведеться судитися. Для нас це не буде новиною, колись ми вже це робили й відвоювали 12 гектар землі, які повернули громаді.

Читайте також: За півроку зробити мости, дороги і медзаклади – досвід об’єднаної громади на Полтавщині

Автор: Ольга Правденко

Інтерв'ю 24 квітня, 11:20

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції