17:00
Не опорними школами єдиними. Які умови для дітей створюють у невеликих школах Білоцерківської громади
28 грудня 2022, 09:00 0
Чи будете ви сперечатись з тим, що за красивим формулюванням «оптимізація сільських шкіл» в першу чергу стоїть оптимізація фінансових затрат? Школу – закрили, а дітей звозять з усих усюд в опорну школу – таке рішення свого часу було дуже популярне. Але нинішні громади ламають стереотипні уявлення про малі сільські школи і доводять, що у них теж може бути комфортне навчання на високому рівні.
Про це журналісти говорили з Іваном Лещенко, головою Білоцерківської громади. Вчитель за освітою, голова громади дуже опікується питанням шкіл та дитсадків у його громаді, яка налічує 660 учнів та 8 навчальних закладів.
– До закриття шкіл ставлюсь дуже негативно. На всіх публічних заходах кажу: я противник опорних шкіл, – починає розмову Іван Васильович. – Опорний заклад виник у нашій державі для фінансової оптимізації витрат. Оптимізація дитини не бачить. Ну збудуємо ми один великий заклад, звеземо туди 2 тисячі дітей, а на виході що отримаємо?
Запитуємо Івана Лещенка про ще один аргумент на користь опорних шкіл: мовляв, у малих школах не рідкість, коли один викладач веде відразу кілька предметів, абсолютно між собою не пов’язаних, наприклад, математику і англійську і це, безумовно, впливає на якість освіти.
– Ми педагогічними кадрами забезпечені і такого, що один вчитель і англійську, і математику, і історію викладає одночасно – у нас немає. Якщо вчителів не вистачає, ми їх підвозимо з інших сіл, у ту ж Красногорівку (одна з кращих шкіл області за показниками ЗНО – примітка автора) понад 10 вчителів кожного дня приїздять з іншої території. Все залежить від мотивації.
Причому мотивація тут для вчителів – не лише грошима:
– Ми повинні створити нормальне робоче середовище. На роботі ми проводимо більшу частину життя і якщо ходити туди «з під палки», то яка буде мотивація працювати? Мільйон зарплати? Психологи кажуть, що зарплата не є ефективною мотивацією роботи. Зарплата у школах у нас не дуже висока, але й не мінімальна. Але є хороший колектив, підтримка, толерантне і уважне ставлення до людини. Потрібно забезпечувати потреби працівників, не просто, скажімо, підвозити усіх на роботу, а послухати людину і зробити так як їй зручно: якщо підвозити – то підвозити, якщо їй зручніше працювати працювати неповну ставку, то дати неповну ставку, якщо людина результативна, то можна додати їй гурткову роботу, а у нас її багато, і це все за рахунок бюджетних коштів, а не батьківських.
Вчителі знаходяться у постійному розвитку, постійно навчаються, беруть участь у семінарах.
– Сучасний науковий підхід такий, що дітей немає поганих і хороших. У них свій шлях розвитку і пізнання, який треба знайти. З кожного хулігана можна можна зробити нормальну людину, якщо хотіти. А у класах, де багато дітей, цього не зробиш. Там у гущі учитель знаходить 1-2 школярів, з якими буде працювати, бо, на його думку, вони покажуть позитивні для статуса вчителя показники. Зараз у приватних школах класи по 7-8 дітей, це майже як у малокомплектних школах сільських. І за таких умов у вчителя є можливість спілкуватись з усіма дітьми, це ж зовсім інший підхід. Адже нам треба не лише основи знань укласти цій дитині, а забезпечити їй розуміння, для чого вона навчається, яке її призначення у житті.
Школа у Балаклії
Балаклія – одне з найменших сіл Білоцерківської громади. Проте тут є школа і навіть клуб. Ми заходимо на територію школи, здивовано помічаю знак «на території школи ведеться відеоспостереження». Школа виглядає дуже затишно. Тут навчається 50 учнів та 10 дошкільнят. Піднімаємось розмальованими сходами на 2 поверх.
– У школі ми перекрили тут дах, він протікав. І садік тут на 2 поверсі. Актовий зал зробили у школі, тут новий санвузол, хороший дитсадок, до якого веде окремий вхід, хороший дитмайданчик, – розповідає Іван Лещенко.
Запитую, чи доцільно тримати дитсадок на 10 малюків і отримую рішуче «Доцільно!»
Школа-гімназія у Бірках
Колись у Бірках було дуже багато кинутих хат. Нині ж, після того, як поруч запрацювала ферма, будинки поступово розкуповують, робочі місця повертають людей у село.
– Ця школа була вкрита рубероїдом. І ми не просто замінили його, а взагалі поміняли конфігурацію покрівлі. Був розроблений дизайн, з піками, ганком, пандусами – щоб красиво. За рік дах зробили, за наступний – фасад. Це десь у 2017 почали – і до 2019 завершили усе, – розповідає Іван Лещенко.
Дітей у школі-гімназії близько 55, плюс – 21 у дитсадку, який теж має окремий вхід. Школа також утеплена. І, мабуть, вперше ми, журналісти, побачили у сільській школі добротний пандус з хорошими перилами – все за параметрами доступності.
– А пошаркайте підошвою по ганку, – пропонує голова громади. Не слизько. Це спеціальна антиковзка плитка, щоб діти не падали.
Ми проходимо початковою школою: оглядаємо відремонтовану їдальню, спортзал та освітлення, яке відповідає нормам. У класах є проектори, магнітні дошки. Школа має генератор. А ще тут тепло, школа утеплена.
– Освіта – це не отримати і освоїти кошти, – резюмує Іван Лещенко. – Освіта це як у Бірках – досвідчені педагоги і серйозні вимоги, які ми перед ними ставимо. Ви ж бачите, люди душу сюди вкладають, не для картинки, а справді для виховання дітей.
Сучасний дитсадок у Подолі
Останній пункт освітньої екскурсії Білоцерківською громадою – це дитячий садок у Подолі. У громаді не лише підтримують роботу усіх існуючих дитсадків, але й збудували абсолютно новий на фундаменті старого колгоспного дитсадка, який люди розібрали у 90-ті роки.
– Коли ми об’єднались у громаду, я об’їхав усі території, зустрічався з людьми і всі казали: давайте у Подолі дитсадок зробимо. Я це собі записав – і ми його збудували. До речі, так само й з школою у Бірках – тоді на зустрічах люди теж просили її відремонтувати, і тепер це одна з кращих шкіл по напрямку енергозбереження.
Дитсадок у Подолі справді вражає. Тут усе до деталей продумано архітекторами: душові кімнатки, кладовки, є пристрій для кварцювання, підлога з підігрівом, окремий вхід для батьків до керівника дитсадка, по колу можна обійти весь дитсадок і ніде потоки не перетнуться.
Навколо дитсадка – велика розчищена територія, майданчик і величезна казкова ялинка (яка теж має свою дивовижну історію порятунку від спилювання, адже вона заважала лініям електропередач). Все громада зробила своїм коштом і запустила заклад у 2019 році, тоді тут навчалась 21 дитина.
На жаль, дітей у садку зараз немає, тут мешкають ВПО, але очільник Білоцерківки дивиться на це філософськи: закінчиться війна і діти повернуться у садочок.
Освітня мрія Білоцерківки
У Білоцерківці хочуть збудувати школу. І не просто звести нову «коробку» з цегли, або переробити під школу якесь старе приміщення. Ні. Хочуть, щоб у центрі громади з’явився новий освітній заклад з урахуванням усіх новітніх архітектурних, санітарних, пожежобезпечних підходів. Уявлення і концепція, яким він має бути, уже є. Ось хай лиш закінчиться війна…
Читайте також: Сучасний ЦНАП, аптека й новий дитсадок у селі: як живе Білоцерківська громада на Полтавщині
А також про сусідню громаду - Козельщину: «Увімкни» Козельщину: громада, яка має амбіції
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь