Скандал у Полтаві: як подаровані інтернату речі опинились на смітнику. ФОТО

1. >
2. Ситуація >
3. Скандал у Полтаві: як подаровані інтернату речі опинились на смітнику. ФОТО

Іграшки та речі, привезені дітям. Фото Ніни Король

Увечері, 15 грудня, ми побували в стінах інтернату (Полтавської спеціалізованої школи-інтернату №2 І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради), де стався інцидент. Нагадаємо, напередодні волонтери передали закладу чимало речей, іграшок, а вночі деякі речі виявили на смітнику.

Серед ночі в закладі розбирались, що ж сталось, як частина пакунків опинилась біля сміттєвих баків. А весь день інтернат штурмували як самі волонтери, так і журналісти, виявиться пізніше. Робочий день у директорки Алевтини Ключинської давно закінчився, однак вона все ж взяла слухавку, коли журналістка видання зателефонувала на робочий номер. Погодилась розказати і показати все, тож не чекаючи ранку, оскільки справа резонансна, ми змінили плани на вечір і вирушили в цей заклад (вертатись по фотоапарат вже не було змоги, тож всі фото та відео зроблені лише на телефон).

Алевтина Володимирівна зустрічає нас на подвір’ї, показує баки для сміття, де вночі стався інцидент. У темряві майже нічого не видно, лише баки, біля них чисто, ані сліду якихось речей немає. Охоронець на в’їзді сьогодні сьогодні новий, не той, що був минулої ночі, тож розповісти нічого не може, хіба переказує слова свого колеги, буцімто хлопці на джипах приїхали вночі і почались розбирання біля урн.

Як о першій ночі чоловіки та жінки опинились на території закритого закладу, для охоронця і педагогів загадка. Єдине пояснення – перелізли через високий паркан, можливо, хтось з колишніх випускників, хто добре знає територію.

– О 20 годині хвіртка і ворота зачиняються, цим шляхом ніхто серед ночі не заходив, – передає слова охоронця Алевтина Володимирівна.

Потім веде до кабінету, планує показати надаровані речі. Розповідає, що оскільки сьогодні п’ятниця, то багатьох дітей, хто має батьків, немає у закладі, адже вони їдуть на вихідні додому. Залишаються лише сироти, трохи малюків садочка (у закладі перебувають діти від 3 років). Тож дітей ми бачили лише маленьких у кінці коридору, поговорити ні з ким не вдалось.

– Учора у нас було прекрасне свято, діти бігали, тішились, ділились зі мною враженнями, як їм сподобалось:«Мамо, нам такі фокуси показували, там така хімія цікава! А кульок скільки, а майстер-класів! – передає слова дітей директорка закладу.

– До нас приходили дівчата з клубу «Мандаринки», що на Леваді. Питали, що треба, запропонували провести для дітей свято. Як я могла відмовити і забрати у вихованців радість? Погодилась, звісно. За речі я говорила, що не варто, у дітей є. Вчора вони все організували. Я була на академконцерті, а тоді зайшла в зал, де відбувалось дійство. Столи із пригощаннями, ростові ляльки, пісні, танці, конкурси, майстер-класи, а потім ліпили вареники – все було чудово. А от позаду під стіною я побачила пакунки, там речі. Серед гостей були і наші випускники. Що було робити? Не образиш же людей, хоча нерідко привозять таке, що нікуди не годиться, але і нове є. Тож ми пообіцяли роздати речі дітям. Так і зробили: частину речей діти після свята забрали собі, хто що хотів. Інше віднесли в кабінет, де речі зараз, – розповідає Алевтина Ключинська.

Нині Алевтина дуже шкодує про ті речі, каже, що краще б не брали їх зовсім, бо ситуація вийшла дуже негарна. Але відкидає, що її підлеглі чи діти могли викинути пакунки з речами у смітник.

О першій ночі заступниця директора Олена Мацицька отримала виклик, прибула в інтернат близько 2 години. Каже, що назвалась, хто вона, натомість хлопці біля баків і кілька дівчат не називались, були дуже емоційні.

– У мене кабінет якраз виходить на подвір’я. Дивлюсь, під забором фонарі машин. Я, значить, виходжу, і кажу: дівчата, давайте всі вийдемо. Якраз наш вихователь чергував теж, Максим Миколайович, я викликала ще педагога-організатора Юрія Петровича Олійника, і, значить, ми виходимо всі вмісті у двір. Я виходжу – хлопці, не знаю, як вони зайшли, але стоять біля контейнерів, їх чоловік вісім було, і дівчина стоїть. Ну і вони кажуть:

– Скажіть, хто ви?

Я кажу:

– Я заступник з виховної Олена Володимирівна. Що трапилось? Вони мені не представились, були дуже емоційні.

– От подивіться, отут речі лежать, що це таке?

– Давайте так, я забираю оці всі речі, з’ясую, що то за речі. Ми забрали ці речі, занесли, ось вони в кабінеті всі в мене і все.

– А що було потім? Уранці вам зателефонували? – питаю.

– А потім уранці ми поставили лінійку, бо цілу ніч ми колотилися. Алевтина Володимирівна говорить, що казала за ці вєщі, не нада їх було вобщє дозволяти щоб навіть у школу до нас їх заносили. Давайте ми їх зараз зберемо усі і віддамо людям назад, щоб не було нам ніякої мороки. Ми поставили лінійку, може, і неправильно ми зробили, хтозна, сказали: «Діти, хто що брав, принесіть назад». Діти принесли все в ту кімнату, яку вам зараз покажемо.

Потім нас ведуть коридорами у кімнату, де зберігаються подаровані 14 грудня речі. Вся підлога у напівтемній кімнаті у пакунках. З них видніються нові панамки, розвивальні іграшки, ковдри, кубики, підгузки – багато всього, його ще не розбирали, кажуть, не встигли. Серед нових і вживаних акуратних речей побачили ми й ковдру у плямах, м’яку іграшку собаку, що не мав одного ока. А також під стіною купка одягу, яку хлопці-волонтери вночі знайшли біля баків. Серед іншого в купі – шапка гарна, без плям, а от куртка вся у плямах (її ми спеціально винесли на світло, одежина таки добряче засмальцьована).

– Нам нерідко привозили такі речі, як та куртка, та іграшки, як отой собака з одним оком. Подібне запропонувати дитині буде насмішкою з нашого боку. Ми завжди кажемо, що наші діти не голодні, у них є одяг. Відпирати такі речі у плямах часто марна справа, та ми й не маємо права їх брати. Шкодую, що не відмовились і одразу не віддали назад, – каже Алевтина Володимирівна.

Педагоги кажуть, що розглядали різні версії, як так сталось, що речі опинились на смітнику. Одна з них – провокація.

– На відео нам показали утричі більше пакунків, ніж було тоді тоді, коли я приїхала, – розповідає Олена Володимирівна. – Тож де ділась частина речей, поки мене чекали?

– Наші діти спали в таку пізню пору, вони не могли знати, що там біля баків. Тож так міг вчинити той, хто знав, де ті баки, і спеціально так вчинив, аби був скандал, – каже очільниця закладу.

Доказів вчителі не мають, та як одну з версій висувають, що хтось з колишніх випускників хотів у такий спосіб помститись за щось.

– Були ж такі, котрих змушувала вчитись, а вони посилали матом. При батьках зневажали вчителів, – згадує Алевтина Володимирівна.

Додає, що хтось міг ображатись, що не допомогла вступити до вишу (були такі), не допомогла отримати житло... Діти після закінчення школи кудись вступають, мають гуртожиток. А далі – обіцяного державою житла можуть чекати роками.

Історію, як роками ждати хоча б кімнату в гуртожитку і жити з сусідкою-алкоголічкою, ми нещодавно писали.

Висували в закладі і ще одну версію: діти виносили сміття в чорних пакетах, у таких самих мішках були і деякі привезені речі. Може, випадково, викинули не те.

– Діти прибирали в чорні пакети все зі столів, виносили одноразовий посуд. Але ми їх опитали, пакети з речами були зовсім в іншому місці, хіба що комусь треба було підкинути спеціально їх до сміттєвих. Ті, хто виносили до сміттєбаків чорні пакети, кажуть, що в тих пакунках цокотіло таке ніби посуд. Тому діти навряд чи могли помилитись.

Щоправда, педагоги обмовились, що є один хлопчик, який нібито бачив, як кілька пакетів хтось із гостей переніс. Можливо, саме ті пакунки опинились разом зі сміттям біля баків. Та чи так це, ніхто наразі сказати не може.

– Ми пустили людей у гості до вихованців, ми вдячні їм за таке свято, а сьогодні я почула, що діти були в зашитому чи драному одязі, дуже прикро... Адже вони були в тому, в чому навчаються – святково вбрані, це є на фото й на відео, – каже директорка закладу.

Нині у школі-інтернаті вирішують, як вийти з ситуації, можливо, віддати все дарувальникам назад.

– Ми не викидаємо речі. Дітей додалось, постійно у зв’язку з війною вихованців стає більше. Багато переселенців, ми знаємо мам-одиначок, яким можна допомогти. Але ж і відверто заношені брудні речі та іграшки в неналежному вигляді –куди їх подіти? Краще такої допомоги взагалі не мати.

Алевтина Ключинська резюмувала, що держава одягає і годує дітей. Ті, хто хочуть допомогти, то добре, аби питали, що саме дітям треба. Наприклад, підгузки ніколи не будуть зайві.

Від себе додам: наше видання не раз проводило збір речей та іграшок дітям інтернатних закладів. Полтавці приносили багато дарунків, а також солодощів та фруктів. Траплялись серед речей та іграшок і такі, які варто було викидати: розірвані м’які коти та собаки, книги, у яких вже помалювали інші діти і розгадали всі кросворди... Але були і з любов’ю вив’язані пінетки та шкарпетки, придбані комбінезони та іграшки, які не соромно дарувати було б і власним дітям. То чому ж діти з сиротинців заслуговують на обмальовані книжки  та одноокі чи діряві іграшки та одяг, який би не вдягли власній дитині?

Реакція користувачів соцмереж та самих організаторів

Анна Корнієнко – одна з тих, хто влаштовував свято для дітей. Вона поділилась світлинами та відео. А потім написала пост, де виклала нічну ситуацію біля сміттєбаків.

А тут можна побачити, яким чудовим було свято для вихованців та почитати коментарі з приводу дійства і ситуації, що сталась уночі біля сміттєбаків.

Натомість є люди, які роками працюють із закладом, вважають, що речі не перебрали, привезли такі, які зібрали – всілякі.

Зазвичай у Полтаві мрії дітлахів, позбавлених батьківського піклування, здійснюють ті, хто бере участь у проекті «Ялинка янголів». Цьогоріч  можна встигнути зробити чиюсь мрію реальністю,  «Ялинка янголів» чекає в ТРЦ «Київ».

Автор: Ніна Король