Як козаки Новий рік та Різдво святкували

1. >
2. Суспільство >
3. Як козаки Новий рік та Різдво святкували

Фото з сайту fordevind.com.ua

Чи можливо розвернути час назад, про рік, який тривав три місяці, годинники «для понтів» та як і коли святкували Новий рік і Різдво в козацькій Україні, розповів історик Ігор Сердюк.

Викладач полтавського педуніверситету, кандидат історичних наук Ігор Сердюк у лекції «Без олів’є, шампанського і мандаринів: Різдво та Новий рік у козацькій Україні» розповів, коли раніше відзначали Новий рік та Різдво.

– Якщо говорити про Різдво, то всі християнські конфесії святкують його 25 грудня, однак за різними календарями, – розповідає Ігор Олександрович. – Тобто одні відзначають за юліанським календарем, інші – за григоріанським. Але дата визначається 25 грудня.

Не можна стверджувати, що ця дата – католицьке Різдво, а 7 січня – православне. Адже багато церков (болгарська, грецька, румунська, константинопольська, антіохійська) святкують день народження Христа саме 25 грудня, послуговуючись новоюліанською системою літочислення, тобто вони модернізували свій календар, каже викладач.

– Первісно християнська традиція використовувала юліанський календар, запроваджений 46 року до нашої ери Юлієм Цезарем, – говорить історик. – Функція цього календаря була прив’язати плин часу до астрономічних явищ (сонцестояння тощо). Тож, можна сказати, коли церква взяла його на озброєння, вона використала досвід язичників.

325 року до нашої ери Перший Нікейський собор затвердив юліанський календар як обов’язковий для всіх християнських країн. Цією системою літочислення довго користувалися, але була невелика проблема – юліанський рік відставав від астрономічного на 11 хвилин 14 секунд, тобто за 128 років набігав один день. Ніби й небагато, але за півтори тисячі років виходило 10 днів. Тож із часом постало питання, коли святкувати Різдво. Адже християнські каноніки визначали днем народження Христа 25 грудня. Вирахувати, коли Месія з’явився на світ, було просто, бо 22 грудня – дата зимового сонцестояння, коли найбільша ніч та найкоротший день, а Ісус народився через три дні після цього явища.

– Але минуло півтори тисячі років, і середньовічні астрономи помітили, що вони святкують народження Христа вже не через три дні, а через 13 днів після зимового сонцестояння, – каже Ігор Сердюк.

Оскільки ми святкуємо Різдво за юліанським календарем і він накладається на григоріанський, яким ми послуговуємося у житті, зараз ця дата припадає на 7 січня. Із часом нашим нащадкам доведеться відзначати це свято вже 8 січня. 2100 року наші нащадки будуть змушені зробити цей перехід, бо 25 грудня юліанського календар припаде на 8 січня григоріанського.

Григоріанський календар, яким у нас зараз у вжитку, запровадив 4 жовтня 1582 року Папа Григорій ХІІІ. Календар був скоригований на 10 днів, і всі країни, які його приймали пропускали відповідну кількість діб.

Ми перейшли на такий час у складі Речі Посполитої одразу 4 жовтня. Московське ж царство продовжувало користуватися юліанським календарем. Перейшли на григоріанський час радянська Росія й УНР лише 1918 року.

– Це, до речі, той курйозний випадок, коли на наших теренах час розвертався назад, – розповідає Ігор Сердюк. – Бо коли на територію України приходили білогвардійські війська, вони повертали старе літочислення. – Адже для переходу на григоріанський календар потрібно було, щоб люди заснули 31 січня, а прокинулися 13 лютого.

Релігійні організації продовжували користуватися юліанським календарем. Тож всі святкували спочатку Різдво, потім – Новий рік. Зі зміною календаря свята помінялися місцями, що спричинило певний дисонанс.

 На Русі Новий рік спочатку відзначали в березні, потім у кінці XV століття перенесли на вересень і з 1700-го почали святкувати 1 січня.

Взагалі святкувати Новий рік 1 січня – це римська традиція, бо в перший день січня заступали на посаду новообрані римські консули.

Однак Нікейський собор впровадив відзначення Нового року 1 вересня – у день, коли Ісус розпочав свою нагірну проповідь, збулося пророцтво про появу Месії й стався перехід зі Старого Заповіту на Новий.

Із 1700-го відповідним указом Петра І рік починався 1 січня за юліанським календарем. До того документ був датований 7208 роком, а набирав чинності 1700-го, адже раніше лік вели від створення світу, а тепер почали рахувати від дня народження Ісуса Христа.

До речі, 1699 рік був дуже короткий і тривав всього три місяці, почався восени й закінчився взимку.

Як святкували Новий рік і Різдво на Гетьманщині та в Московії

Наказ Петра І, фактично, започаткував нову традицію. У документі визначалося, коли та як святкувати початок року. А саме: після служби вітати одне одного, оздоблювати своє житло гілками ялівцю, ялини або сосни, стріляти з гармат, запускати феєрверки.

До речі, тут ідеться про Московію, а до нас ці звичаї прийшли трохи раніше з Речі Посполитої.

Тому для еліти Гетьманщини святкування Нового року та Різдва було неновим, а широкомасштабне відзначення в Москві та Петербурзі просто спонукало святкувати теж із ще більшим розмахом.

Дуже швидко для старшини це стало політичною справою.

Святкували переважно Новий рік та Різдво в гетьманському дворі.

– Їхала вся родина, за нею – вози, у яких була купа парадного начиння, постіль, одяг, подарунки. Брали з собою слуг. Коли прибували, несли подарунки старшому, – розповідає історик. – Презентували у той час кав’яр (ікру), помаранчі, лимони, солодощі, вина, зацукровані фрукти, годинники тощо, залежно від рангу того, кого вітали.

Усі торжества супроводжувалися тривалими застіллями з піснями та музиками. Свідчать історичні джерела й про те, що вживали тоді на свята чимало алкоголю.

У Петербурзі відпочинок був більш богемний: відвідували оперу, запускали феєрверки, а потім – урочистий бенкет.

На Гетьманщині теж не пасли задніх. І випивали добряче, і страждали від салютів, за документами, інколи запускання феєрверків мали летальні наслідки. Подекуди гуляння в гетьмана закінчувалися дуелями. Про тривалі кількаденні застілля свідчать історичні джерела.

– У Марковича багато таких моментів із життя старшин: «Был сильно под пияхом», а наступного дня «хворовал», – цитує Ігор Сердюк. – Але це могло спричинити серйозніші проблеми. Вважають, що гетьман Данило Апостол помер саме після новорічних застіль. Швидше за все, ідеться про інсульт.

Їсти-пити й хороше походити

Як каже історик, шампанське на території Гетьманщини знали. Але, знову-таки, доступний цей напій був лише страшині. До речі, саме тоді з’явилися перші фальсифікати шампанського. Щоб отримати газований напій, місцеві умільці кидали вапно в вино.

Якісне шампанське возили з Польщі. Пили багато вина (молдовське, німецьке, угорське). Вживали горілку та настоянки (на вишні, на грушах тощо), медові напої, пиво.

Із харчів тоді на Різдво готували кутю, калачі, булки з маком, м’ясні страви. На десерт – безе, всілякі пудинги, варення.

Але, підкреслює історик, обходилися точно без олів’є, адже тоді такі овочі як картопля чи огірки на наших теренах тільки з’являлися.

Слід зазначити, що масове святкування в Гетьманщину не стосувалося простого люду. У кінці ХVII-XVIII століття пересічні особи не мали ні годинника, ні календаря й були байдужі до точних дат. А отже, каже історик, описам традицій, де символом нового року в українців замість ялинки був дідух, – доволі хибне уявлення. Час, як і вік людей, тоді маркувався релігійними святами, говорили «минулого року, на Пилипівку», «за тиждень до Спаса».

Час у сучасному розумінні розпочався у Європі, коли в Середньовіччі з’явилися годинники.

У Гетьманщині у XVII-XVIII столітті годинники мали старшина та заможні люди, розповідає історик. Але тоді дзиґарок, як називають його у в документах, коштував більше, ніж хата в Полтаві. Тож і купували його переважно, щоб похизуватися.

Народне гуляння на Новий рік у тому вигляді, який нам відомий, – це радянська традиція. Різдво у Радянському Союзі скасували 1929 року, але був проміжок часу, що й Нового року не святкували. Пізніше початок року почали відзначати з 1935-го. Свято обростало традиціями й атрибутами: біля Діда Мороза з’явилася Снігуронька, зірка на ялинці, шампанське, олів’є та мандарини.

Якщо аналізувати з історичного погляду, святкування Нового року перед Різдвом було вигідне антирелігійній пропаганді, адже під час новорічних застіль складно було дотриматися посту. Чому даті відзначення народження Христа не віддала належної уваги православна церква, питання риторичне. 

Автор: Наталія Сіробаб