Розсекречені документи, засоби для прослуховування та трофеї зі спецзавдань: про експозицію полтавського музею СБУ

1. >
2. Суспільство >
3. Розсекречені документи, засоби для прослуховування та трофеї зі спецзавдань: про експозицію полтавського музею СБУ

25 березня 1992-го Верховна Рада ухвалила Закон «Про Службу безпеки України». Відтоді щороку відзначають День СБУ. До 28-річчя силового відомства «Коло» розповість про музей Управління Служби безпеки України в Полтавській області.

Після реконструкції будівлі обласного управління СБУ 2011 року колишня кімната патріотичного виховання розрослася до цілого музею. Зараз колекція нараховує кілька сотень експонатів.

Найдорожча з них – реконструйована форма працівників спецслужб. Клуб реконструкції «Поле Полтавської битви» допоміг працівникам СБУ відтворити чотири історичні костюми: вбрання жандарма кінця XIX – початку XX століття, форму капітана органів ДБ НКВД 1937-1938 років, так званий «брєжнєвський мундир» представника КДБ, що був актуальний до розпаду Радянського Союзу, та форму спецпідрозділу СБУ «Альфа», яку носили до 2013 року.

Експозиція музею розповідає про історію органів безпеки на Полтавщині. Елементи колекції зібрані та розташовані в хронологічній послідовності.

Угорі, по периметру кімнати, зображена чорно-біла кінострічка, кадри якої символізують певний історичний період. Яскраво-червоними плямами на ній проступають важливі етапи в житті нашої країни й силового відомства зокрема.

На стендах музею ви знайдете інформацію про органи безпеки ще з дореволюційних часів. Загалом заведено вважати, що прототипом сучасного силового відомства була  Жандармерія, або Служба політичного зиску.

«Батьком спецслужб» на теренах колишньої царської Росії, формами та методами якого подекуди послуговуються навіть сьогодні, можна назвати Олександра Бенкендорфа, радника царя. До думки, що треба створити орган, який контролюватиме безпеку всередині держави, його підштовхнуло Грудневе повстання 1825 року на Двірцевій площі в Санкт-Петербурзі. Після спроби державного перевороту, у якій відчули загрозу царському режиму, створили органи жандармерії.

Наступний стенд музею розповідає про роботу служби в революційні часи.

Окрема частина експозиції присвячена 30-м рокам XX століття. У ній ідеться про початок колективізації, Голодомор, репресії проти української інтелігенції.

Цей стенд продовжує інформація про початок Другої світової (до 1943 року). Із нього ми можемо дізнатися, як управління КДБ вступило в війну, що входило до завдань працівників служби на той час.

Загалом ця добірка охоплює доокупаційний період та час окупації. Вона розповідає про роботу підпілля, боротьбу з диверсійними групами.

Музей зберігає свідчення про громадян, які примусово виїжджали на роботу за кордон. В експозиції – справжні листи остарбайтерів, формуляри з портретом Гітлера, оригінали тогочасних паспортів. До слова, як розповіли на екскурсії, німці не знищували радянських документів, які засвідчували особу. Паспорти залишали в їхньому первісному вигляді, у документи вклеювали лише вкладки німецькою мовою.

Стенд про післявоєнний період нагадує нам про втрати України в Другій світовій. Сегмент охоплює часовий проміжок від 1943 року до кінця війни. Ця частина виставки містить справжню тогочасну зброю – виведений з бойового стану пістолет. Зберігся й документ до нього, який засвідчує, що зброю енкаведисту надали 1947 року як нагороду за виконання спецзавдання.

У цьому розділі експозиції можна також побачити книги та світлини зі згадками про «Френтік» – спільну радянсько-американську військову операцію з човниковим рухом американських бомбардувальників за трикутником Англія – Італія – Полтава в червні – вересні 1944 року, метою якої було завдавання масованих авіаційних ударів по важливих військових і промислових об’єктах Німеччини.

Колекція містить справжні посвідчення пілотів та механіків, які брали участь у цій операції. Коли відбувалася операція «Френтік», у нашому місті перебувало понад 5 тисяч американців. Мета тогочасної радянської розвідки була шпигувати за іноземними «колегами».

На стенді, який символізує післявоєнний етап, – інформація про період боротьби ОУН-УПА. Тогочасні події на Західній Україні – ще одна сумна й неоднозначна сторінка нашої історії. Багатьох працівників КДБ відправляли туди у відрядження, і вони мали воювати практично зі своїми співвітчизниками.

Окреме місце в цій частині відвели нашому земляку Кирилу Осьмаку, діячу ОУН, резиденту Української головної визвольної ради, а також Миколі Міхновському, першому ідеологу українського націоналізму.

До слова, у залі розмістили три військові присяги: радянського партизана, вояка УПА та сучасного бійця.

На наступних стендах – люди, які працювали в управлінні в післявоєнний час. Інколи це діди, батьки та онуки, адже в органах безпеки часто служать цілими династіями.

У службі безпеки пам’ятають про колег, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, війні в Афганістані тощо.

У відділі, який символізує сучасне життя, – подарунки від колег з інших управлінь, книги про СБУ, світлини з колегами, дипломи та кубки з різних змагань. Стенд присвячений життю в позаслужбовий час: тут зображені і спортивні турніри, і заліки, і діти працівників управління, зустрічі з ветеранами.

Престижна й водночас сумна окраса цієї колекції – перехідний кубок за перемогу у волейбольному турнірі на честь оперативного співробітника Управління Служби безпеки України в Полтавській області Геннадія Біліченка, який загинув під Слов’янськом 13 квітня 2014 року. У музеї також зберігають посвідчення загиблого спецпризначенця.

Неоголошена російсько-українська війна – окрема кривава сторінка історії нашої держави. Із початком бойових дій на Сході систематично відбуваються ротації батальйонів спецпризначення СБУ до зони ООС.
У відділі музею, присвяченому сучасності, – згадки про Майдан та фотографії з ушанування Небесної Сотні. Також інсталяція містить багато речей, привезених зі Сходу за час ООС: вилучені агітаційні матеріали так званих ДНР та ЛНР, гільзи з-під патронів, тубус від гранатомета тощо.
Окрім того, на стенді розміщені фото працівників СБУ з різних управлінь, які загинули в російсько-українській війні.

Про цікаві експонати в колекції

Чи не найцікавіша в експозиції музею добірка речей, якими ознаменувався перехід з КДБ на СБУ – 90-і роки XX століття.

До прикладу, рудиментами радянського минулого вже стали написані від руки погрожувальні листи. Саме такі записки зберігають у полтавському музеї СБУ. Звісно, зараз терористи здебільшого послуговуються Мережею або телефонують, щоб повідомити інформацію. Тому такі документи нині – дивина.

Примітний експонат – перший ноутбук, який Служба безпеки вилучила в справі шпіонажу в середині дев’яностих.

Окрім того, колекція містить розтаємнені засоби прослуховування кінця 80-х – початку 90-х років XX століття. Пристрої ілюструють, як у той час працювали кадебісти. Такі прилади ховали під одягом, у вухо вставляли безпровідниковий навушник, і людина могла прослуховувати будь-яке джерело з технічним витоком інформації: магнітофон, програвач. Тобто якщо хтось слухав у машині «Голос Америки» чи радіо «Свобода», це можна було просто зафіксувати.

Експозиція містить дуже багато документів, вилучених з архівів служби. Вони унікальні, адже в часи КДБ пересічна людина не мала можливості ознайомитися з такими паперами.

У добірці музею також – перші посвідчення співробітників надзвичайних комісій з різних губерній, старий телефон, пап’є-маше тощо.

Примітно, що експозиція містить інсталяції, які нагадують про тему викрадення газоконденсату, адже Полтаву називають «українським Кувейтом». Боротьбу з економічними злочинами, що входить до завдань СБУ, символізують вилучені акцизи та приклади перевезення наркотиків.

Окремий сегмент виставки присвячений генерал-майору Анатолію Жабченку, який очолював управління близько п’ятнадцяти років. Парадоксально, але начальника полтавської служби безпеки в радянські часи часто звинувачували в українському націоналізмі.

Це був чоловік освічений та дуже міцний фізично. Є свідчення, що в межах спецзавдання Жабченку довелося викрасти людину, і він запросто виніс того чоловіка у валізі для дипломатичної пошти, щоб перевезти літаком до Радянського Союзу.

1956 року Жабченка перевели в розвідку. Він перебував у тривалих відрядженнях у США, Канаді та Австрії. Колеги згадують колишнього очільника полтавського КДБ як унікальну й неординарну особистість.

Музей відкритий для відвідувачів

Експозицію Управління СБУ в Полтавській області радо демонструють відвідувачам. Сюди можуть потрапити як студенти й школярі, так і інші полтавці та гості міста. Потрібно написати заяву начальнику управління, і вам призначать час для екскурсії.

До речі, полтавський музей СБУ відвідували навіть працівники іноземних спецслужб. У межах консультативної місії з реформування правоохоронних органів сюди завітали французи. Іноземні гості були в захваті від експозиції й сказали, що вчитися відкритості треба в українців.

Тож і кожен полтавець може долучитися до історії й оглянути колекцію.

Читайте також: У СБУ розповіли про прояви сепаратизму на Полтавщині та злочини, де «фігурує» блакитне паливо

Автор: Наталка Сіробаб