Три історії про декомунізацію, або Чому люди прагнуть нових-старих назв

1. >
2. Суспільство >
3. Три історії про декомунізацію, або Чому люди прагнуть нових-старих назв

Фото – E-news.su

Декомунізація успішно завершилася в українських населених пунктах. За даними Інституту національної пам’яті, позбулися тоталітарних назв майже 52 тисячі об’єктів топоніміки в містах, селищах і селах. І з них на Полтавщині – майже чотири тисячі. Проте не всі залишилися задоволеними новими назвами своїх вулиць. Головні суперечки на цю тему зводяться до кількох основних тез: «а чи був він/вона комуністом» та «чи варта людина, щоб її ім’ям називали вулицю»? У результаті – намагання повернути старі назви вулиць, суди та повторне перейменування. «Коло» зібрало кілька найбільш промовистих випадків, пов’язаних із перейменуванням вулиць.

У Полтавській обласній державній адміністрації говорять, що вони лише спостерігають за процесом, обліку усіх випадків «передекомунізації» не ведуть.     

– Ми не відстежуємо подібних інцидентів, адже вони не відповідають нормативній базі, – розповів Вадим Штефан, директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю. – Але спостерігаємо за цим. Декомунізації, навпаки, не відбувається, скоріше, перейменованим вулицям дають нові назви. Як, наприклад, вулицю Кирила Осьмака (діяч ОУН – прим. авт.) у Шишаках перейменували на вулицю Шишацьку. Так вирішила місцева громада. Наше головне завдання – з’ясувати, наскільки це рішення відповідає законодавству України.

Процедура перейменування – досить складна, і часто громада її не дотримується, говорить Вадим Штефан. Потрібно збирати жителів вулиці та проводити громадські слухання, виносити питання на засідання місцевої сесії, тобто процедура довга. Тож, деякі місцеві депутати не дотримуються усього шляху перейменування вулиці крок за кроком.

Перейменував вулицю незаконно – чекай дзвінка з прокуратури

Олександр Отич, заступник начальника управління, начальник відділу цього ж департаменту ОДА, підтверджує, що випадки перейменування після декомунізації існують. Не систематично, не постійно, а більше поодиноко, коли після розпорядження голови Полтавської облдержадміністрації перейменовують ще раз вулицю на якусь іншу. Олександр Анатолійович пояснив позицію управління щодо цього.

– Якщо просто на сесії проголосували за зміни, таке рішення законним не може бути, – говорить Олександр Отич. – Тобто у даному разі навіть не ми маємо опротестовувати таке рішення, можемо навіть не знати про нього, а є органи прокуратури, що мають це робити.

Олександр Анатолійович додає, що якщо вулиця перейменована правильно (тобто з громадськими слуханнями та не суперечить Закону «Про декомунізацію»), департамент не буде на це реагувати. Головне, що є законна процедура, якої потрібно дотримуватися.

Гончарі проти партизанів

Так, в Опішні тривають суди щодо чотирьох топонімів, розповіла Світлана Маммадова, голова селищної ради. Перші два – вулиця Андрія Заливчого та провулок Андрія Заливчого (письменник, політичний діяч). Одні мешканці переконані, що Заливчий не комуніст, а інші, навпаки, стверджують –  комуніст. Вулицю перейменували на вулицю Гаврила і Явдохи Пошивайлів – відомих гончарів. І почалася судова тяганина. Також  за розпорядженням  Валерія Головка, голови Полтавської ОДА, вулиці Партизанська та Мороховця стали Василя Кричевського (український маляр, архітектор)  та Петра Дорошенка (гетьман). У результаті ні громада, ні влада Опішні не погодилися і з цими назвами.

– Вулиця Партизанська, на наше глибоке переконання, з’явилася після Другої світової війни, а отже, не підпадає під дію Закону «Про декомунізацію», – говорить Світлана Маммадова. – А вулиця Мороховця  названа не на честь Мороховця, комуніста, а на честь прізвища, яке розповсюджене у наших краях. Усі ці назви ми оскаржуємо у судах.        

Олександр Отич переконаний, що перейменування вулиці двічі на рік може негативно вплинути на оформлення земельних ділянок і домоволодінь. Інакше кажучи, дуже складно, наприклад, вступити у спадщину, якщо вулицю, на якій знаходиться ваш спадок  (будинок), постійно перейменовують. Може виникати плутанина.

Мотрона Назарчук проти Соборної

У селі Малі Будища Зіньківського району після консультацій з юристами усе зробили за законом. І тепер вулиця Жовтнева транзитом через вулицю Мотрони Назарчук стала Соборною.

– Коли вулиця була Жовтневою, на громадських слуханнях вирішили, що змінювати назву не потрібно,бо наче б то вулиця названа на честь місяця, – розповів Борис Дядечко, сільській голова Малобудищанської сільської ради. – Я не став йти проти людей, лише пояснив їм тоді, що це буде порушення законодавства і керівництво області все одно змінить назву. Жителі села одноголосно вирішили стояти на своєму. В ОДА замінили Жовтневу на Мотрони Назарчук. Громадяни зібрались знову і вирішили змінити на вулицю Соборну, адже там у нас розташована церква історичного значення.  

Після консультації в Полтавській обласній державній адміністрації у Малих Будищах дізналися, що можуть змінити назву на загальних засадах. На загальних засадах– означає зміну назви вулиці у будь-який день незалежно від термінів декомунізації. Єдине, що назва не повинна мати відношення до комуністичного минулого України. Крім того, згідно з законодавством потрібно було почекати півроку  після того, як вулицю декомунізували. А далі – за законом: обговорення, одноголосне рішення на сесії і нова назва. У Малих Будищах дотрималися всіх вимог законодавства і в результаті у грудні минулого року змінили назву вулиці. 

Майстриню-гончарку Мотрону Назарчук у Малих Будищах шанують, стверджує сільський голова. Але люди говорять, що вона лише народилася і нетривалий час жила в рідному селі. Малобудищани вважають, що велич церкви все ж більша за велич цієї людини.

–  На сільській раді висить меморіальна дошка на честь Мотрони Назарчук, яку тут шанують і поважають, – каже Борис Дядечко.

Плутанина в Хоролі

І наостанок – смішна та абсурдна історія. Два роки тому місто Хорол прогриміло у новинах на всю Україну в рубриці «Чергова зрада». Мовляв, у місті вулицю Небесної Сотні перейменували на Леніна. Проте все виявилося банальною плутаниною, а не «зрадофільським» рішенням місцевої влади. Як «Колу» пояснили з достовірних джерел, ще 2014 року в Хоролі вирішили перейменувати вулицю Леніна на вулицю Небесної Сотні. Відбулося голосування місцевої ради, і рішення прийняли. Та от далі цього справа не пішла. Вулицю і надалі називали по-старому та й у документах писали вулиця Леніна. І коли в країні розпочалася декомунізація, у відповідних паперах написали: «Перейменувати вулицю Леніна на вулицю Небесної Сотні». І тут хтось пригадав, що вулиця вже має носити іншу назву – Небесної Сотні, виходить, що розпорядженням, яке звучить так, вулиці повернули старе ім’я. І вийшла зрада на порожньому місці, або ж буря у склянці води.  

Читайте також: Що каже влада Полтави про перевірки підприємців

Автор: Андрій Іванов

• #декомунізація