Cьогодні
Він врятував життя побратимів ціною свого: у Полтаві відкрили меморіальну дошку Максиму Хітайлову
25 серпня 2020, 18:15 0
Максим Хітайлов був сумлінним студентом, в якого все життя, здавалося б, попереду. Коли він навчався на третьому курсі, вирішив взяти академвідпустку та уклав контракт із Збройними силами України і пішов захищати Батьківщину у російсько-українській війні. Юнак відслужив півроку і за десять днів мав їхати на ротацію, проте цього не сталося – снайперська ворожа куля обірвала його життя.
Сьогодні, 25 серпня, на знак вшанування пам'яті про свого студента, який віддав життя за Україну, на фасаді Полтавського Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відкрили меморіальну дошку.
Максим Хітайлов народився 7 жовтня 1997 року у селі Велика Знам’янка Кам’янко-Дніпровського району Запорізької області. Виріс і проживав у селі Вирішальне Лохвицького району Полтавської області. У 2017 році Максим Хітайлов закінчив Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» і вступив до університету. Навчався за державним замовленням за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» (група 301 БТп).
Минулого року вирішив служити у лавах Збройних Сил України. Був прийнятий на військову службу за контрактом у квітні 2019 року на посаду гранатометника. Службу проходив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Загинув 18 лютого 2020 року під час нападу бойовиків на спостережний пункт поблизу Хутора Вільного.
Під час обстрілу, який передував наступу противника, були поранені троє побратимів Максима, двоє отримали тяжку контузію. Завдяки тому, що полеглий герой першим помітив рух ворога в сторону «опорника», повідомив про це і стримав наступ кулеметним вогнем, людей встигли евакуювати. На жаль, тіло Максима залишилось на полі бою, його передали рідним лише 20 лютого. 21 лютого, увечері, загиблого привезли в Полтаву, де відбулося прощання на центральній площі міста. Близько 2-ї ночі Максим нарешті повернувся додому у Вирішальне.
На захід приїхала мама Максима. Вона зі сльозами на очах розповіла про втрату сина та яким він був:
– Максим був дуже хорошою дитиною. Ніколи грубого слова не казав, вчився добре. Якби він не пішов в коледж, то закінчив би школу з золотою медаллю. Коли він загинув, мені як праву руку відрубали… Востаннє, коли дзвонив, розповідав, що як приїде з війни, подасть документи на отримання звання. Він ніколи не жалівся, завжди говорив, що «все нормально». Через 10 днів мала бути ротація і він мав повернутися. Там він пробув шість з половиною місяців.
Лише позитивні спогади про загиблого героя і в викладачів, які навчали його.
– Про Максима Хітайлова в мене залишились лише найкращі спогади. Він був чуйна й щира людина, сумлінний студент, сильний духом хлопчина, який захищав нас з вами. Вшановувати пам'ять людей, які віддали своє життя за Україну – це наш святий обов’язок. Максим загинув за рідну землю. Ми завжди будемо його пам’ятати, бо він наш герой, – розповіла Людмила Бондар, кураторка групи, в якій навчався Максим.
Меморіальну дошку виготовили та встановили за ініціативи вишу. Це вже друга втрата університету – у лютому 2015 року загинув випускник університету Дмитро Коряк. Він закінчив у 2011 році тоді ще електромеханічний факультет. Був учасником Євромайдану та Полтавського майдану. Пізніше пішов добровольцем до загону особливого призначення «Азов», у складі якого воював до свої трагічної загибелі 11 лютого 2015 року.
Їхні меморіальні дошки розміщені поряд.
Ім’я Максима Хітайлова також внесли у Книгу пошани є сторінка, присвячена Максиму Хітайлову.
Читайте також: Під Полтавою створили мурал у пам’ять про першого загиблого військовослужбовця у війні на Донбасі
25 серпня 2020
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь