Про полтавку та її панянок зняли кіно до Дня незалежності України
Оксана Дорошенко із Котельви кілька років відроджує давню традицію випікання різдвяних коржиків – панянок. Продовживши справу бабусі, до автентичної випічки вона внесла авторські новації, власний стиль, і коржики Оксани побачили світ. За цей час про майстриню не раз писали у ЗМІ, а нині знімали кіно, яке зможемо побачити на День Незалежності.
Оксана має в соціальній мережі сторінку «Котлевський коржик», де ділиться світлинами та відео того, що творить руками. Починала дівчина з традиційних панянок, а вже потім народились чудернацькі та неповторні коти, серця, глечики, коники, півники – пряники різних форм, але розписані у своєрідній манері, яку Оксана опановує сама. Малювати ніде спеціально не вчилась, мережить коржики так, як розуміє та відчуває.
У червні з нею зв’язались представники Міністерства культури та повідомили, що обрали її для всеукраїнського проєкту.
– Проєкт називається «Моя Незалежність». Мета – показати Україну очима талановитих українців та розповісти про її культуру вустами героїв, – ділиться майстриня. – Зйомки присвячені 30-ій річниці Незалежності України і мають за мету розкрити найвидатніші місця країни очима видатних українців. Тож зі мною зв’язалися ще в червні представники Мінкульту і сказали, що обрали мене для цього проєкту.
Я була трохи в шоці, якщо чесно, сказала їм, що я далеко не найвидатніша людина Полтавщини, але вони відповіли, що цього року вибрали мене, і це не обговорюється.
Як згадує Оксана, потім було майже 2 години інтерв’ю по скайпу, на основі цієї розмови тоді й склали сценарій, який дівчина мала вивчити напам’ять.
– Вчити напам’ять свої ж слова – це було трохи дивно, – веде далі Оксана Дорошенко. – 27 липня знімали у Полтаві, в Корпусному саду. Мам були зйомки разом з моєю сім’єю, а також залучали випадкових перехожих. А 28 липня уже в мене вдома – я робила галушки, малювала коржики, потім ми поїхали на Більське городище, і я знімалась вже там на різних локаціях. Мою основну промову записували саме на Більському городищі, на валу Західного укріплення, коли вже сідало сонце. Було дуже красиво, картинка має вийти гарна. А взагалі це важка робота – бути акторкою.
Як додала майстриня, такі знімання – новий досвід для неї.
– Це зовсім не схоже на сюжети, коли знімають журналісти, там більш невимушено і природно. А тут треба все чітко знати, як сісти, куди подивитися, з якою інтонацією, швидкістю говорити...
Оксана мріє, аби коржик внесли до НКС – нематеріальної культурної спадщини.
– От петриківський розпис, вишивка білим по білому, опішнянська кераміка – це вже бренди, вони визнані і впізнавані скрізь,
а наші котелевські панянки скромно стоять в стороні, хоча теж заслуговують бути в цьому списку і стати частиною культурної спадщини, – розмірковує та, хто відроджує традиції.
Для цього Оксана вже робить певні кроки, але каже, що цього мало.
– Минулого року я перемогла в Обласному огляді-конкурсі на визначення місцевого елемента НКС, але цього мало, треба, щоб їх внесли до Національного переліку, – ділиться Оксана Дорошенко.
Більше про панянки та Оксану, традиції і новаторство можна буде побачити у фільмі про землячку, адже секретів розкривати не можна.
Ми писали, що Оксана Дорошенко відродила автентичну випічку: «Котелевський коржик» скуштували у різних країнах.
Фото надані Оксаною Дорошенко.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь