Собор в Козельщині: Чудотворна ікона, навколо якої виросло селище. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. Собор в Козельщині: Чудотворна ікона, навколо якої виросло селище. ФОТО

Напередодні нового року ми випустили цикл статей про Козельщинську громаду. Ми розповіли про особливості цієї громади, її проблеми та амбіції, поспілкувалися з селищним головою, відвідали унікальну бібліотеку, познайомилися з кращою картингісткою країни та скуштували знамениті лутовинівські вареники.

Та наше знайомство з Козельщиною було б неповним без розповіді про головну пам’ятку краю – Монастир Різдва Богородиці. Випереджаючи питання, зазначаємо, релігійна установа підпорядковується Українській Православній Церкві (Московського патріархату). Та наша розповідь скоріше про будівлю та ікону, якій приписують чудодійні властивості. Власне місцеві впевнені, що саме навколо цієї ікони і зародилося селище.

Наш екскурсовод – Іван Кравченко, розповідає, що ігуменя монастиря на початку повномасштабного вторгнення росії сама запросила СБУ до установи, щоб вони переконалися в тому, що ніхто не співпрацює з країною-окупантом і жодної проросійської літератури тут немає.

Звідки походить назва Козельщина

В 1881 році у Козельщині було закладено храм і створено православну общину сестер, при якій планувалося облаштувати людинолюбні установи: лікарню, школу та притулок для недужих. А до другої половини ХІХ століття Козельщина була маленьким сільцем Кобеляцького повіту Полтавської губернії, про яке мало хто знав.

– Козельщині більше ніж 300 років. У 1718 році по указу полтавського сотника Івана Черняка було доручено багатому козаку Козельському створити форпост – військове поселення. А я так думаю, що він не був козаком, бо не було таких козаків. Прізвище дуже схоже на польське. І це поселення Козельський назвав своїм ім’ям. Згодом воно втратило військове значення і було просто нічим не примітним селищем.

Чудотворна ікона

Іван Миколайович припускає, що, можливо, селище б взагалі зникло з карти України, якби не ікона. Саме вона прославила селище.

– Під час битви у храмі Святої Софії козаків з турками, від випадкового удару по стіні храму відколовся шматок шпаклівки і там з’явилася ця ікона. Очевидно, православні, бачучи невідворотну навалу іновірців, частину своїх святинь туди заховали, але остаточно впав Константинополь у 1453 році. На той час ікона вже була. Сучасні мистецтвознавці за характером письма та фарби підтвердили, що вона належить до епохи середньовіччя. У тому поході брав участь Сіромаха і йому серед награбованого попала ця ікона. Коли Катерина ліквідувала Запорізьку Січ, вона подарувала йому землі та гроші й титул. А вже його онука вийшла заміж за одного з династії Козельських.

Ікону привезли на Полтавщину разом з посагом і вона зберігалася в родині Козельських. Згодом вона опинилася в родині Михайла Остроградського. А його онука одружилася на представнику династії Капністів. І від цього шлюбу народилося четверо дітей. В однієї з них, Марії, коли їй було 15 років, почало вивертати суглоби. Тривало це 13 місяців, а лікарі тільки здвигали плечима і нічого не могли вдіяти. Тільки родинна ікона, яку дуже шанувала мати Марії, допомогла видужати бідолашній.

Її батько, на подяку іконі, спершу поставив невелику каплицю. Ця історія набула великого розголосу і люди потяглися звідусіль побачити ікону і здорову Марію. До ікони привозили тяжкохворих, а невдовзі від багатьох із них надходили подячні листи з радісними повідомленнями чи й документальними підтвердженнями їхнього одужання.

Будівництво Собору

Згодом рішенням синоду було створено жіночу общину. А жіночий монастир почав функціонувати за 5 років – у 1891 році. Монастир став центром релігійного життя всієї округи. Адже чудотворна ікона Божої Матері мов магніт притягувала сотні тисяч богомольців. Саме з їхніх пожертв виростали собор, монастирські споруди і, так би мовити, формувалася навколишня інфраструктура для обслуговування людей, котрі пливли сюди зусібіч. Було проведено водогін, збудовано 4 школи, лікарня, іконописна майстерня, художня майстерня, столярна та ткацька майстерні, олійниця, воловні, корівники…

Коштом прочан за рік після дива з Марією Капніст спорудили храм, але невдовзі й він став затісним для тисяч віруючих. Тож у 1900 році почалося зведення цегляного собору. Звели його за три роки. Навіть у сучасних реаліях – це досить швидко. Збудували споруду з цегли місцевого виробництва. Вона була такої якості, що досі вона не кришиться. І кладку робили не на цементі, а на вапні з додавання яєчних білків. На кілограм розчину йшло три яйця. Їх звозили з усіх навколишніх сіл.

Ще три роки йшли роботи по облаштуванню. А в 1906 році його відкрили і освятили. До речі, цей храм був опалювальним, там була тепла підлога!

Собор Різдва Богородиці – був одним із найвеличніших на той час у всій Російській імперії. З приходом «совєтів» у 1929 році за наказом органів більшовицької влади монастир було закрито. У соборі влаштували театр, у монастирських будівлях розташували лікарню, навчальні заклади та різні установи і організації. Останню ігуменю монастиря Олімпіаду (Вербицьку), яка переховувалася у Полтаві, заарештували 1937 року і після страшних катувань розстріляли.

Під час війни собор спершу був більшовицькою в’язницею, в роки окупації – німецьким штабом.

– У 1939 році, коли союз напав на Польщу, то саме в соборі утримували 5 тисяч військово-полонених поляків. Жили вони на нарах, які були ледь не під стелю. Жахливі умови, антисанітарія… Їх усіх тут стратили. Це загадка історії. Є думка, що їх потравили газом у чисельних підземеллях під храмом.

У 60-70-ті роки радянська влада знову розпочала наступ на дивом уцілілі культові споруди. Козельщанський собор мали підірвати.

– Дали місяць часу на підрив собору. Приїздили з Харкова підривники, досліджували будівлю і дійшли висновку, що споруда настільки потужна, що потрібно заряду на 50 тисяч карбованців. Крім того, вибух мав бути настільки потужним, що все навкруги б теж постраждало. То чи не вистачило коштів, чи що, а віруючі кажуть, що ікона допомогла собору вистояти. Кілька десятиліть він був без покрівлі, лише в кінці 80-х років його накрили.

Він і сьогодні вражає. «Архітектурою схожий на собор святого Петра в Римі», як писав Олесь Гончар, храм наче тягне до неба, у височінь, усе містечко. Власне, собор і перетворив Козельщину на містечко.

24 лютого 1993 року додому урочисто повернулася та сама чудотворна ікона Божої Матері, яку з 1929 року, з часу закриття монастиря, колишні його насельниці переховували у храмах Полтавщини, а згодом – у приватній київській квартирі. І знову потягнувся до ікони люд.

Її ретельно оберігають, адже вже були спроби крадіжки. Власне у соборі можна побачити її копію, оригінал виносять вірянам 6 березня – День вшанування святині. Пускають до неї по кілька осіб. Іноді доводиться в буквальному сенсі стримувати натовп охочих доторкнутися до святині. Цього дня тут накривають великі столи і вважається, що хто скуштує страви – рік не буде хворіти.

Читайте також: Не опорними школами єдиними. Які умови для дітей створюють у невеликих школах Білоцерківської громади

Автор: Марина Левчук

• #новини Полтавщини
• #Козельщина